RSS
ПОЛІТИКА СТАТТІ

У законопроекті про місцеві вибори є маніпуляції, які "відсікають" малі партії і нові політичні сили

2/3 партій, які претендували на перемогу тепер можуть забути про неї
Верховна Рада України у першому читанні прийняла законопроект №2831-3, який регламентує проведення місцевих виборів в країні. Самі ж вибори мали б відбутись у в останню неділю жовтня цього року. Згідно коаліційної угоди, новий виборчий закон мав би мати так звані відкриті списки, згідно яких виборець обирає не лише партію, але й конкретного депутата із цілого списку кандидатів. Той з кандидатів, хто отримав найбільше голосів – проходить у раду. Така система мала б сприяти тому, що в місцевій політиці з'явилися нові люди з громадського сектора, які незаангажовані у політичні партії, але хочуть змін для своїх територій. Але це в ідеалі. У Польщі, наприклад, ця система успішно діє.
У законопроекті про місцеві вибори є маніпуляції, які "відсікають" малі партії і нові політичні сили Фото: АFР

В українських умовах все вийшло зовсім інакше, якщо не навпаки. Замість того, щоб створити соціальні ліфти – тобто умови, за яких громадські лідери або ініціативні люди могли потрапити у місцеве самоврядування, законодавець їх ускладнив.

Про це iPress.ua спілкувався із Олександром Неберикутом, представником координаційної ради Громадянської мережі ОПОРА.

Перше, що хотілось би запитати – чи дійсно законопроект №2831-3 передбачає відкриті списки, як про це кажуть його творці?

Епопея із відкритими списками усіх ввела в оману. Розробники кажуть, що законопроект №2831-3 містить відкриті списки. Насправді жодних відкритих списків там немає. Тобто людина не матиме жодної можливості вибирати і рейтингувати кандидатів. Навіть опція, яка ще невідомо чи буде – про те, що в бюлетені можливо буде два кандидати від однієї партії, насправді не дає вибору. Бо все одно перемагатиме один кандидат від цієї партії і неважливо чи людина голосувала за одного з них, важливо, скільки голосів набере партія. Тобто відкритих списків немає – це введення виборців в оману і дискредитація самої ідеї. Був варіант із відкритими списками, де був список із 10 кандидатів і виборці із цього переліку дійсно могли когось вибрати. А вибирати з двох або з одного – це не вибір.

Олександр Неберикут. Фото: Громадянська мережа ОПОРА / facebook.com
 

Яку процедуру голосування пропонує законопроект №2831-3?

Для виборців не буде якихось ускладнень. Головні складнощі пов’язані із тим, що автори законопроекту таким чином спозиціонували цю виборчу систему, що неможливо зрозуміти її тип – вона пропорційна чи мажоритарна. Виборець голосуватиме так, як і раніше, бачачи в бюлетені прізвище людини і назву партії або тільки назву партії.

Але за великим рахунком – це пропорційна система. Специфіка у тому, що якщо раніше цей список, який висувався у межах певної території був загальним на весь округ, то зараз цей список штучно розбивається між 50 округами. Є пропорційне голосування, яке розробники позиціонують як мажоритарне, бо є маленькі округи. Але ці округи не мають ніякого електорального сенсу.

Чому?

Бо вони маленькі. Окрім того, незрозуміло як представляти інтереси виборців в окрузі, де є 10 тис виборців, які будуть збігатись із адміністративно-територіальними одиницями, але вони не є суб’єктами, інтереси яких може представляти депутат. Тим більше, що багато цих округів будуть недопредставлені через специфіку цього законопроекту.

Експерти застерігають, що у разі прийняття цього законопроекту, до місцевих рад не можна буде потрапити лише за допомогою партійної підтримки. Наскільки такий хід законодавців відповідає міжнародній практиці?

Якщо ми говоримо про рівень великих міст – обласних, районних, міських рад в обласних центрах, де й запропонована ця система, то тут є рація у тому, щоб ці території були представлені партіями. Тому що ці ради представляють спільні інтереси територіальних громад, на цьому рівні розглядається чимало політичних питань. Тому має бути політична складова і відбуватися партійна структуризація. Якщо дати можливість на цьому рівні бути присутнім само висуванцям, то це трохи спотворюватиме систему. Якщо говорити про європейський досвід, то на цьому рівні пропорційну систему, де будуть представлені партії. Але при цьому треба давати можливість громадським активістам або звичайним людям, які б хотіли висуватися до місцевих рад, створювати партії і давати можливість цим партіям отримувати мандати. А ми маємо бар'єр і спотворену систему, де треба висувати цілий список у межах всього міста, а не в одному окрузі. Не можна висувати кандидатів лише в одному окрузі, бо партія тоді не набере голосів і не подолає виборчий бар'єр. Тобто є низка маніпулятивних речей, які відсікають малі партії, нові політичні сили, змушуючи перспективних, нових політиків іти у старі партії або створювати блоки, які теж мали б створюватись із рейтингових старих партій. Тому це дискримінаційна норма і вона є такою як в Україні, так і в будь-якій іншій країні, де вона була б запроваджена.

Прохідний бар'єр 5% для партій і 7% для блоків - це багато чи мало? Чи для місцевих виборів потрібен такий прохідний бар'єр?

Це також політичне питання. На Заході є традиційний 3% бар'єр, який у першу чергу стосується парламентських виборів. Якщо ж говорити про місцеві вибори, то виборчий бар'єр рідко застосовується. Норма у 3% є більш оптимальною. Змішана системи 2010 року призвела до того, що у нас дуже багато партій потрапляло до рад. Але вони потрапляли у першу чергу через мажоритарну складову.

Наприклад, за результатами виборів 2010 року, у Львівську міську раду пройшли 3-4 партії, які мали лише по одному депутатові, який пройшов по мажоритарному окрузі. З цим була певна проблема, бо, нібито, партія є, але реально вона лише ускладнює процес домовленостей, голосування і роботи міської ради. Зараз, якщо мажоритарки нема, а є пропорційна система, то ефект не був би таким, як у 2010 році, коли багато партій заходило у місцеві ради. Очевидно, що зараз їх би пройшло набагато менше навіть, якщо б виборчого бар'єру не було або він був би у межах 3%. Бар'єр на 5 і 7%, який пропонує законопроект про який ми говоримо, взагалі відсікає 2/3 партій, які претендували на перемогу в нормальних умовах, при нижчому порозі. Тепер вони можуть забути про це.


Фото: iPress.ua

Наприклад, якщо б у Львові у 2010 році на місцевих виборах був бар'єр 5 і 7%, то у нас би лише три партії потрапили у Львівську міську раду. Можливо, з погляду регіонів, де є загроза сепаратизму і різного роду роздріблення місцевих рад – це слушно. Але вся Україна не може бути заручником цих загроз, ставити під сумнів легітимність місцевих рад і можливість нових партій проходити у ради тільки через те, що десь є загроза сепаратизму. Ці речі треба вирішувати вибірково або шукати якийсь баланс. Законодавці цього не зробили, а дискримінували малі партії.

Чи законопроект передбачає процедуру проведення виборів на окупованих територіях?

Там це питання не врегульовано. Жителі окупованих територій матимуть можливість за стандартною процедурою зміни місця голосування голосувати в сусідніх територіях. Це сьогодні є одним із предметів доопрацювання цього законопроекту. Як це буде врегульовано? Я сумніваюсь, що це врегулюють таким чином, що це дасть можливість багатьом жителям окупованих територій проголосувати.

Раніше ви говорили про ймовірність того, що понад 50% голосів виборців буде змарновано. Чому?

Це наслідок високого виборчого бар'єру і специфіка голосування за кандидатів, які не пройдуть, незважаючи на те, що виборці за них голосуватимуть у невеликих округах. Буде така ситуація, що виборці прийдуть, проголосують і щонайменше 50% виборців, але їхні партії і кандидати жодним чином не будуть представлені. Одна справа, коли є мажоритарна система – там все зрозуміло, бо перемогу отримує той, за кого проголосувало найбільше виборців. Пропорційна система не повинна була б мати таких вад. Навіть, якщо виборець проголосував за певну партію, але вона не отримала більшість, вона все одно має бути представлена у місцевій раді – хай не 20 депутатами, а трьома, але виборець знає і відчуває, що є депутат, за якого він проголосував. У ситуації, яка складеться унаслідок дії законопроекту №2831-3, партії наберуть 3-4% голосів і не потраплять у ради. Хоча вони отримають цілком нормальну кількість голосів, але ці голоси будуть просто змарновані. Люди даремно йшли голосувати і це спонукатиме їх до того, щоб не йти голосувати узагалі або віддавати свій голос за ті партії, які мають шанс пройти. Це несправедливо щодо виборців. Така норма є маніпулятивною, бо вигідна лише рейтинговим партіям або таким, які можуть стати рейтинговими за рахунок серйозних фінансових вливань.

Законопроект передбачає вибори міських голів у два тури – навіщо?

Ми постійно стикалися з практикою, що у нас в конкурентних містах міські голови обиралися, маючи третину підтримки громад. Зрозуміло. Що коли є третина підтримки, то інші 2/3 щонайменше налаштовані нейтрально, а дуже часто налаштовані вороже до переможця, який упродовж своєї каденції мав би представляти всю громаду міста. Єдиний спосіб мінімізувати цю проблему – вимагати, щоб перемагав той кандидат, який отримає абсолютну більшість – 50+1%. Або той, який з суттєвим відривом переміг інших конкурентів, маючи щонайменше 20% відрив. Тому норма про два тури – це чи не єдина добра ініціатива у цьому законопроекті. Звісно, вона стосується тільки великих міст, але з погляду реалізації і фінансових витрат, яких потребує реалізація цієї норми, це вже добре. Це також добре ще й тому, що зважаючи на велику кількість змарнованих голосів на виборах за депутатів, коли буде велике питання буде до легітимності партій, які пройдуть, то хоча б міський голова буде легітимною особою у електоральному сенсі.  


Фото: АFР

Чи забезпечує цей законопроект у повній мірі представлення громади у органах місцевого самоврядування?

Є питання скорочення складу рад – це дискусійне питання. Має бути розумний баланс. Очевидно, що багато рад мають надмірний кількісний склад. Це можна побачити і по наповненню виборчих комісій, їхній роботі, і по відвідуваності депутатів їх засідань.

Щодо недостатньої представленості певної території, то, зважаючи на специфіку законопроекту, де передбачена розбивка на округи, і на специфіку голосування, коли виборці від певного округу не матимуть взагалі свого представника, то знову виникає питання легітимності таких рад і довіри до такої влади.

Це традиційна проблема. Якщо виборцям не дати відчуття того, що ця влада обрана ними, то така влада буде постійним об’єктом критики і всі її ініціативи будуть розбиватись об громадську критику.

У сьогоднішній ситуації, коли потрібне гуртування суспільства, підтримка у реформах, які відбуваються або конструктивна критика дій влади, то цієї підтримки влада може не отримати.

Що отримають виборці у результатів реалізації такої схеми - буде недобір у радах?

Це спекулятивна схема. Ситуації, коли буде недобір у ради фактично не буде. Але буде ситуація, коли від певних округів не будуть представлені депутати. Але від інших вони будуть представлені у більшій кількості. Наслідком цієї ситуації не буде недокомплектування рад. Наслідком буде, те, що деякі виборці будуть обмануті, бо від їхніх округів у радах не буде депутатів, а від інших – будуть. Але тут теж є хитра схема. Насправді партії, за які голосували виборці у цих округах будуть у радах, якщо подолають 5 або 7% бар'єр. Наприклад, проголосували у якомусь окрузі за кандидата з прізвищем Петрушка від впливової партії, яка представлена у парламенті – "Самопоміч". І цей кандидат набрав дуже мало голосів порівняно із іншими кандидатами в інших округах дуже мало голосів. Він не пройшов до ради. Але партія "Самопоміч" у раді присутня, бо вона назбирала достатню кількість голосів в усіх округах, щоб подолати 5% бар'єр. Що ми отримуємо? Виборець голосував за цього кандидата, він не потрапив у раду, але партія у раді присутня із іншими кандидатами. Тобто виборець наче і представлений, але обдурений, бо оці нібито відкриті списки чи преференційне голосування, де він міг когось вибрати насправді не спрацювало – виборець когось вибирав, але ніхто з тих вибраних не потрапив у раду. У цьому й буде найбільший наслідок законопроекту – одні виборці матимуть своїх представників, а інші – ні. На роботі рад це ніяк не відобразиться – це лише обман виборців на рівні процедури голосування. У радах будуть представлені партії, яким вдасться подолати виборчий бар'єр і кандидати від тих партій, які набрали найбільше голосів. Це може бути з одного округу 2-3 кандидати, які зібрали весь електоральний врожай на своєму окрузі і цей врожай є більший, ніж на усіх решта округах.

Чому ця норма з'явилася у законопроекті?

Я думаю, що з одного боку цю схему заклали свідомо. Я не впевнений, що її до кінця пропрацювали і усвідомили, що виборці будуть в нерівних умовах, бо на якомусь окрузі кандидат не пройде. Приблизно законодавці розуміли, що буде саме так, але не вважали, що це дуже великий ризик, оскільки це пропорційна система. Якби це була мажоритарна і від округу не було б жодного кандидата – тоді це була б паніка. Але тут виборці все одно проголосують за якусь партію. Тому автори законопроекту йшли на це свідомо.

Чи можна виправити цю схему до другого читання?

Єдиний спосіб виправити її – це переглянути виборчу систему, спосіб підрахунку голосів, спосіб голосування тощо. Я сумніваюсь, що до цього дійде справа, бо це питання політичної доцільності. Це вже не вирішиш зміною бюлетеня чи двома або одним прізвищем у ньому. Тут або переглядати в цілому схему розподілу голосів, хто отримує мандати від списку партії, яка подолала 5% бар'єр. Альтернативних варіантів виборчої системи не розглядається. Ніхто їх не буде вносити у вигляді змін до законопроекту. Тому треба змиритися і сприйняти все як є. Хоч цей пасивна позиція. Що порадити виборцям? Хіба що вимагати, щоб була попередня змішана система ніж ця, яку пропонують. Але мені здається, що в цьому й був задум законодавців, які голосували за цей законопроект – що потім лунатимуть думки про те, що поверніть змішану систему. І тоді це буде вже не відповідальність депутатів, а відповідальність громадськості або експертного середовища, а депутати на це погодились. Інших варіантів немає.


Фото: @APUkraine

Чи законопроект №2831-3 усуває проблему підкупу виборців?

Дещо жорсткішим стало законодавство у частині кримінальної відповідальності за підкуп виборців. Але все залежить від підходу і відповідальності правоохоронних органів, які будуть послуговуватись цим законодавством і притягати до відповідальності тих, хто буде вчиняти підкуп. Сама система жодним чином не позбавляє суб’єктів виборчої системи здійснювати підкуп виборців, а навіть підживлює цю мотивацію. Тому що є розбивка території міста чи району на маленькі округи, де буде, наприклад, 10 тис виборців. Зрозуміло, що з цими людьми можна вести не лише агітаційну роботу, але й працювати шляхом підкупу. Це не округ, де є 150 тис виборців і купити багато людей – важко. Спокуса купити невелику кількість людей у цих маленьких округах виникатиме не в одного кандидата. Я прогнозую, що ми будемо стикатися із випадками благодійності, і прямого або непрямого підкупу. На жаль, це те, на що усі постійно обурюються і надіються, що це зміниться. Але, з погляду законодавства, тут нічого не змінилося. І це ще один цвях у дискредитацію виборчої системи і підрив довіри суспільства до неї і всіх наступних також.

Розмовляв Ярослав Іваночко

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

25 06 2015 11:03
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ