Якщо Трамп виведе США з Альянсу, європейські союзники більше не будуть слідувати за Вашингтоном у зовнішній політиці.
Я ніколи не думав, що писатиму цю колонку, як колишній Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. Але, на жаль, з огляду на всю скептичну риторику щодо поважного альянсу, яка лунає з Вашингтона та Європи з перших днів роботи другої адміністрації Дональда Трампа, настав час замислитися над тим, як би виглядав світ у геополітичному плані, якби США вийшли з Північноатлантичного альянсу.
Чи справді ми доживаємо останні дні НАТО? Що прийде йому на зміну, якщо взагалі прийде? Або, якщо Альянс виживе, як виглядатиме НАТО без США?
Вихід Америки з НАТО був би помилкою епічних масштабів, але в Республіканській партії є впливові політики, які серйозно виступають за це, або принаймні розмірковують про таку можливість. Як нещодавно заявив сенатор Марквейн Маллін з Оклахоми: "НАТО не завжди грає в наших інтересах. І коли це більше не відповідає інтересам Америки, ми повинні переглянути свої погляди на речі". У червні минулого року 46 республіканців у Палаті представників проголосували за поправку про припинення фінансування НАТО.
Віцепрезидент США Джей Ді Венс зневажливо відгукнувся про Альянс у своїй уїдливій промові на Мюнхенській конференції з безпеки минулого місяця. І звісно сюрреалістична публічна перепалка в Овальному кабінеті минулого тижня між Трампом і президентом України Володимиром Зеленським, каталізатором якої був Венс, не дає особливої впевненості у майбутній співпраці з НАТО.
Рішення США проголосувати проти резолюції ООН, яка засуджує вторгнення росії в Україну, приєднання до росії та Північної Кореї, стало шокуючою демонстрацією того, що трансатлантичний альянс втрачає згуртованість.
З європейського боку сумніви щодо прихильності США зростають. Президент Франції Еммануель Макрон роками говорив про необхідність створення незалежних європейських сил оборони – "стратегічної автономії". Він і прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер провели екстрену зустріч європейських лідерів на вихідних, щоб обговорити окрему ініціативу щодо припинення війни в Україні. Майбутній канцлер Німеччини Фредерік Мерц був не менш відвертим. "Ми повинні готуватися до того, що Дональд Трамп більше не буде беззастережно підтримувати зобов'язання НАТО щодо взаємної оборони, – сказав Мерц в інтерв'ю німецькому телерадіомовнику. – Дуже важливо, щоб європейці доклали якомога більше зусиль для забезпечення того, щоб ми принаймні були здатні захистити європейський континент самостійно".
А ще був зрозумілий заклик Зеленського до Об'єднаних європейських збройних сил, що означає "ми більше не можемо розраховувати на США", про що він говорив ще до того, як отримав прочухана від Трампа минулого тижня.
Проте, незважаючи на всю цю риторику, ціннісна пропозиція НАТО для США залишається високою. Загальні витрати на оборону в Європі, стимульовані загрозою російської агресії і тиском Трампа, нарешті досягли мети альянсу – 2% ВВП. НАТО серйозно обговорює можливість збільшення цих витрат щонайменше до 3,5% – рівня витрат США.
Разом Європа має другий за величиною оборонний бюджет у світі, більший, ніж у Китаю чи росії. Великі, потужні оборонні компанії Європи – Airbus SE, BAE Systems PLC, Saab AB, Thales SA, Naval Group SA, Rolls-Royce PLC, Rheinmetall AG, Fincantieri SpA та інші – виробляють величезну кількість високоякісного обладнання. Вони збираються нарощувати обсяги виробництва й отримувати величезні контракти – переважно за рахунок американських оборонних фірм і робітників.
І попри все наше розчарування, США зрештою захочуть допомогти нам протистояти постійно зростаючій китайській загрозі в Тихоокеанському регіоні. Їхні внески у кібербезпеку, розвідку і космічні операції є ключовими; і вони мають вирішальне значення для операцій в Арктиці, де шість країн, що протистоять росії по той бік Північного полюса, є членами НАТО.
Передусім, звісно, європейські союзники поділяють наші фундаментальні цінності демократії, свободи і прав людини. Вони воювали і вмирали пліч-о-пліч з нами в Афганістані, під моїм командуванням були розгорнуті в Лівії, на Балканах, в Іраку й у операціях з боротьби з піратством біля берегів Східної Африки.
Але якщо ми підемо за інстинктами деяких американських політичних правих і формально вийдемо з Альянсу, виведемо наші майже 100 тисяч військовослужбовців з Європи (що буде дорого коштувати, оскільки значну частину витрат на їхнє утримання несуть союзники), або "перестанемо фінансувати НАТО", то організація розвалиться. Американські військові кораблі, що базуються в Європі, а це величезна оперативна географічна перевага для ВМС, повернуться в американські порти. Ескадрильї винищувачів, транспортних літаків і літаків-розвідників також будуть виведені.
Що може постати на його місці? Можливо, Європейська договірна організація, або ЄДО (ETO). Вона могла б базуватися на нинішньому договорі НАТО, але за винятком США. Канада може вирішити залишитися в ЄДО; прем'єр-міністр Джастін Трюдо полетів до Лондона на екстрену зустріч на вихідних, і його країні потрібні європейські партнери з безпеки в Арктиці.
Як альтернативу можна було б створити нову систему безпеки під егідою Європейського Союзу (включно з Великою Британією, яка не є членом ЄС). Євросоюз вже має досить добре розвинені командні структури, Верховного головнокомандувача – голову Військового комітету ЄС, який був моїм колегою десять років тому і має досвід проведення операцій незалежно від США або НАТО, наприклад, у миротворчих операціях на Балканах.
Це була б terra incognita: жодна країна ніколи повністю не виходила з НАТО. Але якби США просто вирішили вийти з Альянсу, я прогнозую, що європейці зроблять три речі.
По-перше, вони продовжили б нарощувати свої оборонні витрати, зокрема, збільшуючи свій ядерний потенціал (Велика Британія і Франція вже входять до числа світових ядерних держав). Вони збільшать свої повітряно-космічні сили, як для нападу, так і для оборони. Витрати на розвідку, кібервійну й космічні операції зростуть і складуть конкуренцію американським операціям. А з огляду на загрозу з боку росії, вони можуть навіть розглянути можливість розширення військового призову (деякі європейські країни, зокрема нові члени НАТО Швеція і Фінляндія, наразі вимагають певних форм військової служби).
По-друге, зовнішня і оборонна політика європейців швидко відокремиться від американської. Замість того, щоб протистояти Китаю разом із Вашингтоном, вони можуть прагнути до більшої економічної і, можливо, навіть військової співпраці з Пекіном, щоб захиститися від зростаючого зближення США з росією путіна. Більше європейських країн, ймовірно, приєднаються до пекінської ініціативи "Один пояс, один шлях". Європа може бути набагато менш схильною до того, щоб приєднатися до Сполучених Штатів у тиску на Іран через його ядерну програму, і натомість шукатиме там економічних переваг. І вони переманюватимуть американських торговельних партнерів, особливо якщо вихід з НАТО відбудеться одночасно з новими великими тарифами, спрямованими на Європу.
Нарешті, Європа рішуче підтримає Україну, визнаючи, що було б катастрофою капітулювати перед завоюванням путіним аграрної та багатої на корисні копалини країни: якщо накласти її на карту Західної Європи, вона простягнеться від Середземномор'я до Британії. Європа просто не може віддати її ворожій росії.
Є стара приказка про те, чому було створено НАТО: "Щоб тримати німців внизу, американців всередині, а росіян зовні". Якщо США вирішать йти власним шляхом у світі – як вони катастрофічно зробили у 1920-х і 1930-х роках – це рівняння буде застарілим. Новий вираз може бути таким: "Коли американці пішли, а росіяни намагаються увійти, європейців не втримати". Я сподіваюся, що трансатлантичний міст не завалиться повністю, але я точно чую, як він голосно скрипить. Якщо він зруйнується, це не закінчиться добре по обидва боки Атлантики.
Джерело: Bloomberg
