У той час як США відходять, Європа повинна виступити на захист України. Але чи є у неї на це воля?
Джек Вотлінг, старший науковий співробітник з питань наземної війни Королівського інституту об'єднаних сил (RUSI)
росія покладається на силу чисельності, і путін може не виконати мирну угоду. Після трьох років спроби рф окупувати та анексувати Україну, країна продовжує чинити запеклий опір.
росія зазнає понад 1 500 втрат щодня і лише повільно просувається. Але українська армія також перебуває під величезним тиском.
Оскільки робляться перші кроки на шляху до мирного врегулювання, життєво важливо зберегти військову підтримку. Якщо путін вважає, що може досягти своїх цілей силою, він говоритиме, але не припинить воювати.
російський підхід сьогодні має три основні компоненти: піхота, планерні бомби і безпілотники з видом від першої особи (FPV). російська піхота безперервно просувається невеликими групами, загрожуючи українським позиціям. Українці намагаються знищити нападників на відстані близько 10 км перед своїми позиціями, щоб мінімізувати чисельність російських підрозділів, з якими їм доводиться вести безпосередні бої.
росіяни з усіх сил намагаються утримати позиції, здебільшого через постійне зниження якості своєї піхоти, спричинене високими темпами її виснаження протягом 2024 року. Але ця тактика ставить українські війська під приціл інших можливостей росії.
Найбільш смертоносною зброєю в російському арсеналі сьогодні є планерна бомба. росіяни використовують високоточні керовані планерні бомби, що запускаються з російських літаків на відстані 40-70 км за лінією фронту, з достатньою вибуховою силою, щоб обрушити окопи або зрівняти із землею будівлі. Щоб не загинути у своїх окопах, українці повинні розпорошитися так, аби загін із восьми солдатів захищав 70-200 м землі. За такої малої кількості захисників на будь-якій ділянці фронту солдатам на позиціях стає важко відпочивати, і вони потребують поповнення боєприпасів.
Поставкам загрожують російські безпілотники та артилерія. росія наздогнала Україну у використанні FPV-дронів і впровадила інновації, використовуючи БПЛА з оптоволоконним наведенням, які не піддаються радіоелектронній боротьбі, для полювання на українські війська і техніку за лінією фронту. Саме там зараз Україна зазнає близько 50% своїх втрат. У поєднанні з російською артилерією це робить надзвичайно небезпечним поповнення запасів на бойових позиціях або евакуацію поранених. Українські медики змушені пояснювати солдатам процедури по раціям, тому що намагатися дістатися до окопів занадто небезпечно.
Ця комбінація систем повільно змушує Україну відступати. Хоча росія несе більше втрат, вона має достатньо сил, щоб продовжувати цей виснажливий обмін ще протягом року. російські війська, що атакують Україну, зараз налічують 580 000 солдатів. Торік росіяни набрали 400 000 солдатів за контрактом, тоді як Збройні сили України утримують 1200-кілометрову ділянку фронту з менш ніж 200 000 військовослужбовців. Виходячи з цього, путін вважає, що він може просто воювати довше, ніж Україна зможе витримати ці зусилля.
Хоча наразі росія має військову перевагу, її запас міцності невеликий. російські збройні сили масово недопрацьовують, переважно через низьку якість піхоти і брак командування й контролю на нижчих рівнях. Хоча росіяни регулярно проривають українську лінію оборони, їм не вдається скористатися цими проривами. Нинішні шляхи до військової перемоги росії полягають у тому, що Україна опиниться з настільки малою кількістю військ, що не зможе належно захистити весь фронт, і це дозволить росії просто обійти українські підрозділи, або ж партнери України перестануть постачати країні достатньо зброї, щоб продовжувати воювати. Перекриття цих шляхів росії до перемоги потребує заходів як з боку Києва, так і його партнерів.
Найбільші ризики для України сьогодні – це генерування сили та моральний дух. Україна має достатньо людей, щоб продовжувати боротьбу, але вона має зруйновану систему підготовки. Основна частина тактичної підготовки здійснюється у бойових підрозділах, але всі хороші бойові підрозділи закріплені на фронті. Це змусило Україну спробувати створити нові бригади, але результатом стали недосвідчені нові підрозділи, тоді як досвідчені сили були вихолощені. Якщо ж новобранців просто відправляти в існуючі підрозділи, то вони опиняться в бою з недостатньою підготовкою.
Президент Зеленський почав вирішувати цю проблему, припинивши створення нових підрозділів і сформувавши армійські корпуси, які мають командувати кількома бригадами, щоб досвідчені підрозділи могли бути виведені з бойового складу, прийняти новобранців і навчити їх, перш ніж повернутися до бою. Інша життєво важлива функція цієї реформи – дати українським ветеранам можливість відпочити. Іншими заходами, які могли б значно покращити бойовий дух, є збільшення виплат і компенсацій сім'ям, а також надання будь-яких засобів для подолання загрози планерних бомб. Це має бути пріоритетом для партнерів України.
Якщо Україна зможе налагодити процес формування своїх збройних сил, то терміни російської військової перемоги можуть значно затягнутися. За таких обставин важелі впливу відійдуть від москви, і цілком можливо, що росія змінить курс. Замість того, щоб сповільнювати переговори, з метою виграти час для розгрому української армії, росіяни цілком можуть наполягати на припиненні вогню. Але тоді Україна опиниться у величезній небезпеці. Їй потрібно буде провести вибори, які стануть суперечливими. Солдати захочуть бути демобілізованими і побачити свої сім'ї. Але росія не демобілізовуватиметься, і як тільки перестане нести великі втрати, її промисловість переозброїть свої війська. Тоді виникає ризик того, що москва дестабілізує Україну зсередини, підірве її економіку, погрожуючи відновити військові дії, а потім, коли Україна буде набагато слабшою, нападе.
Саме через цю постійну загрозу, навіть у разі припинення вогню, президент Зеленський наголосив, що гарантії безпеки є важливими для встановлення тривалого миру. Сполучені Штати чітко дали зрозуміти, що вони не будуть гарантом. Тому європейські політики зараз стоять перед чітким вибором. Якщо вони хочуть миру, вони повинні інвестувати у свої збройні сили, щоб мати змогу його підтримувати. Якщо Україна зазнає поразки, загроза для Європи буде гострою. Забезпечення перемоги України так само вимагає інвестицій у промисловий потенціал, необхідний для її підтримки. Європа має гроші. Поки що незрозуміло, чи є у Британії та інших європейських партнерів України бажання їх витрачати.
Трамп продає Україну за безцінь. І Європу разом з нею – Тімоті Еш
Тімоті Еш, відомий британський інвестбанкір та аналітик, експерт з питань України
Як багато хто вже зробив висновок, це була досить визначна конференція з питань безпеки і оборони. Дійсно, цьогорічна Мюнхенська безпекова конференція була, можливо, такою ж визначальною подією, як і останній виступ путіна у 2007 році, який, на мою думку, ознаменував собою зміну російської політики щодо Заходу в згубному напрямку. Результатом цього стало подальше вторгнення в Грузію 2008 року, за яким послідувало перше вторгнення в Україну 2014-го, а потім повномасштабне вторгнення в Україну 2022-го. Тут можна прочитати повну промову путіна 2017 року.
Геґсет, Венс та інші надіслали Європі чіткий сигнал, що вона більше не може покладатися на безпекову підтримку США. Ця копійка, або доларовий цент, впав, але з промовою Венса, на мою думку, нарешті впав і євроцент, що Європа не поділяє тих самих цінностей та інтересів, що й США Трампа. Що стосується цінностей, то Європа набагато більше цінує верховенство права, боротьбу з корупцією і клептократією, і тут ми можемо дискутувати про свободу слова (Європа має обмеження на мову расової ненависті, що, можливо, є відображенням її власної історії, пов'язаної з Голокостом, тоді як у США свобода слова також має обмеження, коли йдеться про критику політики щодо Гази). Щодо цього варто прочитати мою попередню публікацію про різні інтереси національної безпеки Великої Британії (і переважно також Європи) та США за адміністрації Трампа.
Довгострокові висновки для Європи, безумовно, мають бути наступними:
А) Європа повинна планувати відповідальність за власну оборону без США, тому НАТО померло, а отже європейським країнам доведеться значно збільшити витрати на оборону з 2% ВВП до 3% і, можливо, навіть до 5%.
Б) Європі, найімовірніше, доведеться шукати альтернативні альянси і домовленості про безпеку, оборонну співпрацю, зокрема, можливо, з Туреччиною, країнами Перської затоки і, навіть, з Китаєм. Зверніть увагу, враховуючи, що роман Трампа і путіна може бути частиною "зворотного Ніксоніанства", тобто нового американо-російського альянсу проти КНР, до якого, на мою думку, підштовхують такі люди, як Дугін, Карлсон та інші.
Але створення альтернативної системи безпеки й оборони для порятунку Європи потребує часу, і що робити з близькою і теперішньою загрозою з боку росії?
Європа має виходити з того, що путін не зупиниться на Україні. Звичайно, розсудливість підказує, що Європа має планувати найгірше, тому слід очікувати майбутні російські вторгнення за межами України, в Молдові, країнах Балтії тощо.
Найкращою лінією оборони має бути забезпечення того, щоб Україна не програла, або все ж таки вижила як буфер для Європи, щоб дати їй час зміцнити власну оборону.
Викликом тут є нинішні мирні пропозиції Трампа путіну, а також наближення саміту путіна і Трампа у Саудівській Аравії. Після того, як Захід втратив значну частину важелів впливу на путіна (членство України в НАТО, територіальні поступки, гарантії безпеки України з боку США або введення західних миротворчих сил в Україну), важко уявити, що може запропонувати Трамп, що тепер забезпечить безпеку України. Що путін збирається зробити в якості поступки? Поки що від адміністрації Трампа можна очікувати одностороннього потоку поступок росії. путін, безсумнівно, вважатиме Трампа м'якотілим, слабким, некомпетентним переговірником і домагатиметься максимальних поступок від України, включаючи обмеження її майбутнього військового потенціалу, зміну режиму в Києві або навіть конституційні зміни в Україні, щоб, по суті, забезпечити право вето росії на її майбутню орієнтацію. Це рецепт державного краху України. При цьому або росія скористається обмеженням майбутнього військового потенціалу України для нового вторгнення, або відсутність безпеки в Україні забезпечить її невдалий майбутній економічний розвиток, що означатиме майбутню економічну, соціальну та політичну слабкість, якою знову ж таки скористається путін.
Кошмаром для Європи зараз був би державний крах України, що означатиме десятки мільйонів українських біженців, які рухатимуться на Захід (напружуючи політичну, соціальну та економічну тканину Європи, ще більше підживлюючи ультраправих), а також поглинання росією нині величезного і ефективного військово-промислового комплексу України. Поєднання військово-промислових комплексів росії та України – першого і другого в Європі – стало б абсолютно екзистенційною загрозою для Європи.
Без сумніву, європейські політики переконували Трампа у цьому до посиніння, але, очевидно, Трампа це не надто хвилює.
Він, очевидно, розглядає Україну, як і Сектор Гази, як об'єкт нерухомості, актив, який можна використовувати, що, на мою думку, було продемонстровано під час досить примітного візиту минулого тижня міністра фінансів США Скотта Бессента до Києва, озброєного угодою про те, що Україна повинна відмовитися від половини своїх природних багатств в обмін на дуже розпливчасті майбутні зобов'язання щодо підтримки з боку США. Насправді, на думку Трампа, все це – лише плата за сотні мільярдів доларів підтримки, яку Сполучені Штати вже надали Україні після повномасштабного вторгнення. Нехай Трамп не дозволяє наявним фактам заважати його аргументації – з огляду на добре встановлені дані, підтримка США поки що становить менше 100 мільярдів доларів. Досить непристойно, що країні, яка втратила сотні тисяч людей убитими і пораненими, захищаючи західну ліберальну ринкову демократію, тепер виставляють рахунок за таке задоволення.
Зіткнувшись з імовірним мирним планом Трампа і путіна, який, вірогідно, не передбачатиме жодних поступок Україні, особливо у найбільш важливому для неї питанні – її майбутньої безпеки, я думаю, що Україна буде готова вийти з будь-якої угоди. Навіщо Україні погоджуватися на будь-яке припинення вогню, яке не дасть жодних гарантій її майбутньої безпеки? Трамп явно хоче якнайшвидшої угоди, щоб отримати Нобелівську премію – тоді Україна, ймовірно, використовуватиме свої важелі впливу, поки вони є, і гратиме в жорстку гру. Вона все ще має близько 1 мільйона військових на полі бою, здатність виробляти 40% власних боєприпасів, значні запаси боєприпасів і фінансування (понад 140 мільярдів доларів) у резервах, а також перспективу того, що Європа все ще зацікавлена в тому, щоб вона не програла – адже Європа знає, що вона буде наступною, хто відчує на собі гострий кінець російського багнета. Європа продовжуватиме фінансувати оборону України і сподівається отримати зброю для надання їй допомоги з будь-якої точки світу.
Для росії це означає тривалу війну, навряд чи послаблення санкцій з боку Європи і реальність того, що, хоча Трамп, ймовірно, відійде від підтримки України, росії все одно доведеться здобувати перемогу на полі бою. Це все ще передбачає роки війни і жертв для росії та росіян. І чим довше триватиме війна, тим слабкішим виглядатиме путін.
А важелі впливу, які матиме Україна, полягатимуть у тому, щоб поставити США і Трампа у незручне становище перед обличчям агресора, а також у тому, аби завдати шкоди американським альянсам і довірі до Америки як до партнера для більшої битви США за гегемонію з Китаєм.
Наразі Україна не має достатніх стимулів для того, щоб грати в м'яча з продажним мирним планом Трампа.
Джерела: The Guardian та блог Тімоті Еша
