Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

З правого берега Дніпра – на лівий бік кордону. росіяни вкотре в історії вдаються до втечі доброї волі з мішком награбованого

Дмитро Редько
З правого берега Дніпра – на лівий бік кордону. росіяни вкотре в історії вдаються до втечі доброї волі з мішком награбованого
Найбільш очікувані події завжди відбуваються раптово. Інколи не так і не тоді, як ми собі передбачали. Так сталося й у випадку з анонсованим росіянами залишенням Херсону та відводом їхніх військ на лівий берег Дніпра. іPress занурився в історію втеч росіян з поля бою з давніх-давен. Єдине, що врятувало росію у всіх тодішніх випадках – швидкі ноги та наявність потужних союзників, котрі наразі усі на боці України.

Після низки вдалих ударів по тилах російських військ та унеможливлення забезпечувати їхнє херсонське угрупування мостами та паромними переправами, рішення військового керівництва країни-агресора здається цілком логічним з військової точки зору.

Кривавий січень та вогняний вал. Найгірші традиції радянщини в сучасній російській армії  

До складу південного російського угрупування входять найбільш боєздатні частини російської армії – десантні, причому майже у повному складі. Втратити залишки професійної армії для росіян означатиме й втрату контролю над збройними силами з боку влади. Згідно до неформальної військової ієрархії, вибудованої ще за часів радянської армії, десантні частини складали не тільки еліту збройних сил, але й залучалися до придушення заворушень невдоволених. Під час воєнних навчань десантникам дозволялося застосовувати фізичну силу проти "умовного противника". Солдати звичайних піхотних частин розповідали, що під час висадки десанту на їхні позиції, вони ховалися від своїх братів по зброї, оскільки ті, перед взяттям в умовний полон, добряче лупцювали усіх, хто траплявся під руку. Десантні частини влаштували "кривавий січень" 1990-го у Баку, коли радянські війська брали штурмом радянське ж місто, а кількість вбитих та поранених перевищила тисячу осіб.

Найгірші традиції радянщини лягли й в основу російської армії, яка навіть не змінила свої червоні прапори на триколори. У ході російсько-української війни значна частина російської кадрової армії була розтрощена ЗСУ, а десантно-штурмові з’єднання росіян було знищено у ході операцій з визволення Півночі України та Слобожанщини. Втратити залишки боєздатних військ російське керівництво не може собі дозволити, тому доводиться проводити перегрупування, які насправді є банальною втечею від українських військ. Стратегія "вогняного валу", що успішно використовувалася на початку війни, було поламано контрдіями українців, які застосували надану нам союзниками зброю для знищення складів із боєприпасами та взяття під вогняний контроль шляхів постачання росіян.

Суворов в Альпах, Іван Грозний під москвою, червона армія під Варшавою. Пастка росіян – це та, в яку вони самі себе втягнули

Наразі російське угрупування навколо Херсону та на правому березі Дніпра стикнулося з нестачею не лише боєприпасів, але й продовольчого забезпечення та постачання підкріплень. Отже анонсоване ще влітку керівництвом України визволення окупованих територій Півдня відбувається, хоча й не у ті терміни, як би це хотілося. На жаль, на війні завжди трапляються непередбачувані ситуації, а плани доводиться коригувати. Повільне, але неухильне просування українських військ, застосування ними нової тактики дій малими групами, удари по місцях скупчення живої сили та військової техніки і боєприпасів ворога призвело до рішення росіян вчинити черговий "жест доброї волі" – забратися з частини окупованих територій.

Похмура нарада у міністра оборони росії, де новий командувач окупаційних військ суровікін виклав аргументи на користь доцільності відступу, викликала жваве обговорення та безліч уїдливих коментарів. Соціальними мережами та ЗМІ обговорюється декілька версій того, що відбувається. Висувається припущення, що це є військовою хитрістю та заманюванням українських військ у пастку, щоб втягнути їх у вуличні бої в Херсоні з залишеними там ДРГ ворога та накрити місто артилерією та ракетами. Пастки так не працюють, для цього росіянам варто було б імітувати відступ своїх частин з боями та дозволити українцям увірватися у місто на плечах противника. Насправді, росіяни просто втікають, тому що не здатні втримати захоплені території.

Щоразу, коли російські війська втікали від противника, вони пояснювали це військовою хитрістю. Хитрував Іван Грозний, коли здав москву і втікав від кримського хана, аж п’яти виблискували. Петро І під час Прутського походу так "обдурив" турецькі війська, що був оточений і пішов на підписання дуже невигідного для росії миру. Алєксандр Суворов дозаманювався до того, що його розтрощені чудо-богатирі втікали без боєприпасів та продовольства від французів у Альпах, сигаючи у прірви. Кутузов і Барклай де Толлі провели таку саму "операцію Хитрість" проти військ Наполеона, коли французький імператор ледь встигав зі своїми військами за хитрими маневрами росіян. Червоноармійці втікали з-під Варшави, так само "заманюючи" та "обдурюючи" польсько-українські війська, кидаючи поранених та зброю. Спроби надурити вермахт закінчилися для рсча втечею під москву та сталінград.

Суттєвою відмінністю від тогочасних подій є те, що зараз росія воює сама, без союзників. Священна ліга не протидіє туркам з іншого флангу, Веллінгтон та Блюхер не відволікають українців із заходу, а ленд-ліз йде не до мурманська. Єдина пастка, про яку можна говорити з упевненістю – це пастка, у яку затягли себе росіяни своєю нерозважливою  неоімперською політикою та воєнною авантюрою в Україні.

Генерал суровікін, якого росіяни вважають мало не сучасною реінкарнацією маршала Жукова, дійсно має з ним спільні риси. Це й нехтування життями мобілізованих, яких хвилями гонять на українські позиції як худобу для забою. Це й невміння прораховувати наслідки своїх дій відповідно до воєнно-політичної ситуації, що складається, та враховувати наявні ресурси. жуков та його поплічники по Другій світовій ніколи не зважали на мирне населення та втрати власних військ.

Так само, як і Жуков у 1941-му пропонував Сталіну залишити Київ, так і зараз суровікін запропонував сучасному колективному кремлівському Сталіну залишити Херсон. Увесь бойовий досвід суровікіна обмежується каральними операціями та артилерійськими масакрами у Сирії, де озброєні до зубів сирійські урядові війська та російські інтервенти з артилерією та авіацією ледь-ледь зуміли подавити спротив антиасадовських партизан.

Що тільки генерал стикнувся з сучасними, високовмотивованими, добре озброєними та оснащеними українськими військовими, то усі його знання та таланти виявилися суттєво перебільшеними. росія може переможно воювати тільки тоді, коли їй протистоїть слабший суперник. Якщо коротко резюмувати виступ суровікіна на нараді у шойгу, то виявляється, що російські війська суттєво збільшили особовий склад та наростили резерви за рахунок мобілізації, успішно протистоять наступу ЗСУ, втрати живої сили у рази менші за українські, а російські сили ППО успішно відбивають майже всі українські атаки. А тому, говорить суровікін, потрібно відступити. І шойгу, такий самий "маршал побєди", погоджується з висновком.

Відступ росіян на краю зовнішньополітичної та економічної прірви. Слід встигнути вивезти награбоване та знищити зайвих "своїх".

Відступ росіян з правого берега потрібно розглядати не лише з огляду на воєнні дії, але й виходити з загальнополітичного та економічного контексту. Він такий, що сучасна росія суттєво потерпає від західних санкцій, на підході обмеження щодо торгівля нафтою, провалені спроби створити антизахідну коаліцію. Розвіюються надії на настання "втоми від України", на скорочення обсягів західної допомоги та налаштування західних лідерів на поступки. Марними виявилися й сподівання росіян на вибори у конгрес США, адже розбіжності в економічних та соціальних підходах республіканців та демократів зовсім не впливають на двопартійний консенсус щодо України. Нарешті, здається, російське військове і політичне керівництво починає усвідомлювати, що бліцкріг не вдався, а конфронтаційна гра в довгу із Заходом приведе до руйнації російської економіки та політичної стабільності.

Триває спад виробництва, війна з’їдає валютні резерви, порушені логістичні зв’язки з Європою, водночас пропускна здатність залізничних та автомобільних шляхів до країн Азії така, що не може вдовольнити ані продавців, ані постачальників продукції. Усвідомлення неминучого краху російської економіки та можливих соціально-політичних потрясінь змушує російську владу закликати до переговорів. Останні заяви московських речників дивують як зміною тональності щодо цілей їхньої невдалої спецоперації, так і готовністю розпочати переговори без попередніх умов.

Анонсований добровільний відступ росіян з Херсону є втечею злодія з місця злочину з мішком награбованого. Відвід відносно боєздатних частин означає, що росія збирається застосувати їх на інших ділянках фронту. Однак будь-який відступ, навіть запланований та так-сяк аргументований, деморалізує війська та не сприяє піднесенню бойового духу. Відступ росіян на лівий берег Дніпра – це лише початок їхнього відступу на лівий бік російсько-українського кордону, який обов’язково відбудеться.

На ширшому фоні російського відступу якось загубилася новина про загибель, буцімто в автокатастрофі, херсонського колаборанта Стремоусова, який своїми заявами та самим фактом свого безглуздого існування декілька місяців розважав соціальні мережі. Його кар’єра повчальна тільки в одному сенсі – вона урок тим, хто зважується на зраду своїй батьківщині і своєму народові. Зрадників ненавидять ті, кого вони зраджують і зневажають та розглядають у якості витратного матеріалу нові хазяї. Є підстави вважати, що Стремоусова було ліквідовано російськими спецслужбами як небажаного свідка та занадто одіозну фігуру, що могла б заважати якимось майбутнім політичним комбінаціям. На користь цього свідчать нестиковки із часом запису відео іншого колаборанта Сальдо, з повідомленням про смерть Стремоусова, а також фотографії з місця дорожньої пригоди. На них видно дорожній знак, який показує відстань до Херсона у 64 кілометри, а до Нової Каховки – вісім. Відстань від Геніческа, під яким начебто сталася аварія, до обласного центру складає 200 км, а до Нової Каховки – 150. За іронією долі, вегетаріанець Кирило Стремоусов закінчив своє нікчемне життя як російське м’ясо.

Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер