БІЗНЕС & ФІНАНСИ СТАТТІ

З жовтня гречка подешевшає. Адже будемо купувати свою, а не російську чи білоруську

Кожен, хто останнім часом проходив повз полиці з крупами у супермаркеті, не міг не відзначити парадоксальне явище – імпортний рис у півтора рази дешевший за вітчизняну гречку. Улюблена каша українців нині стала просто-таки "золотою", адже ціна на гречану крупу впевнено перетнула межу у 100 грн за кілограм і, схоже, зупинятися не збирається. В чому ж тут справа? Невже нація, яку з діда-прадіда називали "гречкосіями" не в змозі забезпечити себе гречкою за прийнятною ціною…
З жовтня гречка подешевшає. Адже будемо купувати свою, а не російську чи білоруську

Кабмін підтримав гречкосіїв гривнею. Тож виробник засіяв в 1,5 рази більше

Міністерство аграрної політики обіцяє, що ситуація під контролем. Як заявив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький, у 2022 році аграрії збільшили площі посівів гречки у 1,5 рази.  Він додав, що у міністерстві очікують зниження цін на гречку з кінця жовтня.

А що насправді? У світі гречка вважається малопоширеною зерновою культурою. У якості каші гречку споживають переважно на пострадянському просторі та у Японії. Тамтешні мешканці віддають належне величезній користі гречаної крупи і викуповують майже половину усього її світового експорту. В решті країн якщо і сіють гречку, то в якості медоноса, а не для каші. Приміром одна знайома, яку війна закинула аж до Швейцарії на хвилі ностальгії схотіла гречаної каші. І що ви думаєте – довелося об’їздити чи не всі кантони Швейцарії і навіть прилеглі райони Франції, аби лише в одному магазині купити її за 240 гривень за кілограм (у перерахунку з франків, звісно). Причому гречка виявилася… українською.

Основне виробництво гречки нині зосереджене в Китаї і росії, на частку яких сумарно припадає 60–70% світового врожаю. До 2013-го і ми входили у провідну трійку її виробників – адже у кращі часи на початку двотисячних в Україні гречкою засівали понад 700 тис. гектарів, тож вистачало і собі, і на експорт. Та з розвитком логістики експорту зернових на перші позиції вийшла так звана "велика трійка": соняшник, кукурудза та пшениця. Вони прекрасно продавалися за валюту, мали стабільно високу ціну і з часом все більше виробників згортали гречаний клин і сіяли натомість когось з трійки.

Загалом для того, щоб повністю задовольнити попит українців, потрібно засівати гречкою 150 тис. га, аби за середньої урожайності отримати 160 тис. тонн крупи. При цьому минулого року її посіяли трохи більше 70 тис. га, бо ж зараз гречку вирощують лише фанати — витрати великі, а врожайність втричі нижча, ніж у тієї ж пшениці. От і дійшло до того, що за 20 років Україна скоротила виробництво гречки майже у п’ять разів. При цьому українці не розлюбили гречану кашу! Проте нині гречка вже не вважається стратегічно важливим продуктом харчування, який має вплив на продовольчу безпеку в державі. Та й впродовж останніх років на внутрішньому ринку з’явилося багато альтернативних видів круп, які можуть її замінити. Таким чином наразі цей вид продукції умовно впливає на загальну продовольчу ситуацію в Україні, проте сильно впливає на психологію споживача.

Аби загасити цьогорічну "пожежу" на споживчому ринку, держава вирішила обмежити роздрібну націнку на гречану крупу, а для повернення економічної привабливості вирощування - доплачує аграріям по 5 тис. гривень за кожен гектар посіяної гречки.

Через недолугість уряду росіяни з біларусами витіснили українську гречку. Це зупинило ціни, але їсти її огидно

Гречка програла у боротьбі за рентабельність і причина об'єктивна – гроші. Будь-який сільськогосподарський товаровиробник, котрий планує вирощувати гречку, може порівняти її вартість з вартістю вирощеної на тому ж гектарі пшениці чи соняшнику і віддати перевагу останнім. А той, хто залишився вірним традиції, намагатиметься заробити більше, продаючи її за вищу ціну (і дефіцит гречки цьому сприяє). Звідси випливає і висока вартість сировини - самої гречки. Щоб вона стала економічно привабливою, її ціна має бути вчетверо більшою, ніж пшениці. Тут вже постає інше питання: а чи готовий до цього споживач?

Користуючись нагодою, росія з 2017 року планомірно захоплювала український ринок гречки, продаючи свій товар за заниженими цінами. Дійшло до того, що кожна друга пачка гречаної крупи на полицях українських магазинів була російського походження, або з Білорусі чи Казахстану. Через демпінг російської гречки українські аграрії прискорено скорочували її посіви, адже конкурувати за ціною було неможливо, та й за пшеницю-кукурудзу-соняшник можна було вторгувати більше.

Після 24 лютого, звісно, про жоден імпорт з держави-агресора чи Білорусі не йшлося, ось і виник дефіцит гречаної крупи, котрий потягнув за собою зростання ціни на неї. Якщо у грудні 2021 року кілограм гречки коштував 40 грн, то у березні вже 60 грн. Коли залишки вітчизняної крупи розкупили, виник дефіцит, котрий "погнав" ціну догори. Згодом спритники почали завозити в Україну так звану казахську гречку (насправді – російську, у якої лише етикетки переклеїли). Так що полиці супермаркетів і досі частково "окуповані ворогом", проте це принаймні зупинило зростання ціни.

Чи будемо з власною гречкою залежить від уряду. Будемо – якщо аграріїв простимулюють, як і обіцяли, гривнею

Втім, є і позитив. Тепер "велика трійка" через проблеми з експортом упала в ціні, а гречка  навпаки зросла. Кон’юнктура внутрішнього ринку сприяє нарощуванню виробництва гречки як ніколи. Тут головне не наступити на наші улюблені граблі. Справа в тому, що виробництво гречки в Україні, якщо його уявити у вигляді графіку по роках, має яскраво виражену синусоїду, хоч і з трендом до зниження – такі собі гойдалки. Інакше кажучи, гречки у нас то густо, то пусто.

Чому? Бо варто виникнути дефіциту гречки, як на неї злітає ціна, роблячи її вирощування більш-менш привабливим для аграріїв. Вони дружно сіють гречку і наступного року маємо класичне перевиробництво і зниження ціни нижче собівартості. Аграрії скорочують посіви і знову маємо дефіцит гречки і подорожчання. Коли гречки мало – держава закуповує її де бачить - бо ж у світі це "нішева" культура, тому її загальний світовий експорт не перевищує 160 тис. тонн. Найбільш яскравим прикладом гасіння "гречаної пожежі" був масований імпорт в Україну китайської гречки у 2016 році. Проте, здається, це нікого нічому не навчило. Замість стимулювання вітчизняних виробників, вирішено було відкрити шлюзи для імпорту. Врешті-решт саме така ситуація і спровокувала захоплення нашого внутрішнього ринку росіянами.

Рано чи пізно заходи, що вживає держава, призведуть до зниження ціни на гречану крупу. Вже у жовтні цьому сприятиме масовий вихід на ринок урожаю нинішнього року. Адже враховуючи припинення в лютому імпорту гречки, передбачливі українські аграрії навесні посіяли її значно більше ніж торік – 120 тис. га. Прогнозується, що цього урожаю цілком вистачить для внутрішнього споживання. Ну а наступного року можемо мати перевиробництво гречки, якщо обіцянку Мінагропроду у 5 тисяч грн за гектар її посівів не скасують.

 

 


Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Facebook та Twitter. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

08 09 2022 12:33
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ