Відразу ж зазначимо, що все викладене New York Times Україна вже спростувала. Але є сенс відстежити, як поважні видання без жодного авторитетного коментаря дозволяють собі публікації, зиск із яких може отримати лише один вигодонабувач – росія.
Тож видання New York Times стверджує, що нові дані розвідки, з якими ознайомилися нібито деякі американські чиновники, свідчать про те, що якась невідома проукраїнська група здійснила підрив трубопроводів "Північного потоку" торік. NYT чомусь переконує, що цей малоаргументований вкид інформації є кроком до визначення відповідальності за акт саботажу, який місяцями збивав з пантелику слідчих по обидва боки Атлантичного океану.
У газеті, що американські посадовці не мають доказів причетності президента України Володимира Зеленського або його вищого керівництва до цієї операції, як і того, що виконавці саботажу діяли за вказівкою когось із українських урядовців.
Водночас це твердження ігнорується у подальших висновках, що роблять журналісти.
Тож, New York Times нагнітає, зазначаючи, що зухвалий напад на газопроводи, які поєднують росію із Західною Європою, підживлює публічні спекуляції про те, хто винен: "звинувачення лунають від москви до Києва, і від Лондона до Вашингтона. Підрив трубопроводів залишається однією з найнерозгаданіших таємниць російської війни в Україні, що триває вже рік".
Без жодного посилання або прізвища видання пише, що Україна та її союзники розглядалися "деякими офіційними особами як логічні потенційні вигодонабувачі підриву газопроводів, оскільки роками виступали проти проєкту, називаючи його загрозою національній безпеці". І відразу ж знов NYT вказує, що представники українського уряду та військової розвідки заявляють, що вони не причетні до нападу і не знають, хто його здійснив.
Неназвані газетою американські посадовці нібито заявили, що вони багато чого не знають про виконавців та їхні зв'язки. Водночас аналіз нещодавно зібраних (ким?) розвідувальних даних (кого?), за словами журналістів NYT, нібито свідчить про те, що вони були противниками президента росії владіміра путіна. І відразу ж видання попереджає, що ці "дані не вказують на членів групи, як і на те, хто саме керував операцією або платив за неї".
Як пише New York Times, "американські посадовці заявили, що не мають остаточних висновків з цього приводу (знов-таки без жодного прізвища чи посади), залишивши відкритою можливість того, що операція могла бути проведена неофіційно силами, якось пов'язаними з українським урядом або його службами безпеки". Тобто видання само наполегливо вкладає читачам версію про причетність України.
В газеті зазначається, що "деякі початкові припущення у США і Європі зосереджувалися на можливій причетності росії, особливо з огляду на її досвід підводних операцій", і відразу ж відмазує рф: "хоча незрозуміло, яка мотивація могла бути у кремля для саботажу трубопроводів, враховуючи, що вони були важливим джерелом доходу і засобом впливу москви на Європу". Дивно, адже якби ці журналісти звернулися б до будь-якого поважного експерта без зв'язків із рф, він би спокійно пояснив сенс такої атаки на тлі щоденних репортажів російських пропагандонів, що без російських енергоносіїв Європа замерзне (пам'ятаєте відео з європейцем, який з'їдає хом'ячка без російських нафти та газу?). Але аргументом на користь непричетності росії журналісти NYT вважають лише твердження, знов-таки анонімне, що вартість ремонту трубопроводів становить близько 500 мільйонів доларів. Більш того, New York Times стверджує, що американські посадовці (знов-таки анонімні) заявляють, що не знайшли жодних доказів причетності російського уряду до цієї атаки.
І знов неназвані американські посадовці, стверджує американська газета, зауважили, що на їхню думку, диверсанти, найімовірніше, були громадянами України або росії, або ж їхньою комбінацією. При цьому ці ж посадовці твердо заявили, що громадяни США чи Великої Британії не були причетні до цього. Дивно читати такі меседжі, які суперечать словам, сказаним кількома абзацами вище цими ж "посадовцями", котрі сказали, що дані не вказують на членів групи, як і на те, хто керував операцією або платив за неї. Тобто – не знаємо хто, але точно не американці, і точно не британці, але росії це буцімто невигідно, бо 500 млн доларів це завжди 500 млн доларів, тож точно не росія.
Далі більше: New York Times пише, що швидше за все, вибухівка була закладена за допомогою досвідчених водолазів, які не працювали на військові або розвідувальні служби. І знов посилається на неназваних "офіційних осіб США", які ознайомилися з новими розвідувальними даними. Але не виключено, додає від себе видання, що виконавці в минулому пройшли спеціалізовану державну підготовку.
Цитуючи тих самих "офіційних анонімів" американське видання стверджує, що досі існують величезні прогалини у тому, що відомо американським та європейським розвідувальним службам про те, що сталося. Проте, ці посадовці нібито заявили NYT, що це може бути першою важливою зачіпкою в кількох ретельно засекречених розслідуваннях, висновки яких можуть мати далекосяжні наслідки для коаліції, що підтримує Україну.
І далі нібито поважне видання на підставі анонімних даних на власний розсуд починає стверджувати, що "будь-яке припущення про причетність України, пряму чи опосередковану, може порушити добрі відносини між Україною та Німеччиною, підірвати підтримку серед німецької громадськості, яка змирилася з високими цінами на енергоносії в ім'я солідарності з Україною". Тобто власноруч обґрунтовуючи сенс своєї публікації: підірвати підтримку України з боку Німеччини.
Звісно, як це буває із публікаціями, що ґрунтуються на "свідченнях" анонімних посадовців, газеті відмовили у коментарях як у ЦРУ, так і у Раді національної безпеки США.
Після цього New York Times нагадала, що напередодні російського вторгнення президент США Джо Байден заявив, що якщо путін вирішить знову напасти на Україну, то "Північного потоку-2" більше не буде. І наводить його слова: "Я обіцяю вам, що ми зможемо це зробити". Також видання пригадало заяву Шольца, що Німеччина не дозволить запуск газопроводу.
Газета також пригадала низку звинувачень, які прозвучали з моменту пошкодження трубопроводів: Польща та Україна одразу ж звинуватили росію у закладенні вибухівки, але не надали жодних доказів, а росія, у свою чергу, звинуватила Британію у проведенні операції – також без доказів. рф і Велика Британія заперечили свою причетність до вибухів.
А далі New York Times просто цитує відверту пропаганду кремля у виконанні колишнього американського журналіста Сеймура Херша, якого нинішні розслідувачі критикують через те, що він є упередженим та завжди посилається на анонімні джерела. Так, засновник групи журналістських розслідувань Bellingcat Еліот Хіггінс сказав, що нинішні репортажі Херша вразять лише людей, які підтримують путіна та Асада. Тим не менш, NYT, де раніше публікувався Херш, чомусь вважає необхідним нагадати про його блог на платформі Substack, де знов-таки без доказів він звинуватив США у тому, що це саме вони провели операцію щодо "Потоків" за вказівкою Байдена, посилаючись виключно на озвучену вище цитату президента США.
Втім, NYT раптом вирішує грати в "об'єктивність" і розказує, що "анонімні посадовці США стверджують, що Байден і його помічники не санкціонували місію зі знищення газопроводу "Північний потік", і кажуть, що США не брали в ній участі".
Відтак – без жодного аргументу – New York Times робить висновок, що "будь-які результати, що покладуть провину на Київ або українських маріонеток, можуть викликати негативну реакцію в Європі і ускладнити для Заходу збереження єдиного фронту на підтримку України".
При цьому видання наголошує, що американські посадовці та розвідувальні служби (знов-таки без жодного прізвища) визнають, що вони мають обмежений вплив на процес прийняття рішень в Україні.
"Незважаючи на глибоку залежність України від США у військовій, розвідувальній та дипломатичній підтримці, українські посадовці не завжди є відкритими з американськими колегами щодо своїх військових операцій, особливо тих, що спрямовані проти російських об'єктів у тилу ворога", – пише газета. Дякуючи Богові, адже якщо виходячи з цієї публікації припустити, що ЗСУ всім діляться з усіма американськими посадовцями, включаючи цих цитованих анонімів, можна дійти висновку, що вся закрита інформація відразу ж потрапить до рук путіна.
І далі без жодного аргументу видання робить висновок, що такі українські операції розчарували (знов-таки неназваних) американських посадовців, які вважають, що вони не тільки не покращили позицію України на полі бою, але і загрожують відштовхнути від неї європейських союзників. Дивно, адже ми щодня читаємо захоплення від справжніх експертів – колишніх очільників військ НАТО та фахових військових, котрі не соромляться давати компліментарні оцінки таким діям Києва, і вважають скоріше Захід млявим та недолугим через повільну підтримку України.
New York Times перераховує ці "неузгоджені" акції ЗСУ і справляє враження, ніби це не американські посадовці, а кремль надав список "розчарувань" з приводу українських операцій у глибокому тилу ворога. За твердженням видання, операції, що викликали занепокоєння США, включали удар на початку серпня по російській авіабазі Саки на західному узбережжі Криму, вибух вантажівки у жовтні, що зруйнував частину мосту через Керченську протоку, який з'єднує росію з півостровом, і удари безпілотників у грудні, спрямовані на російські військові бази в Рязані та Енгельсі, приблизно за 300 миль від українського кордону.
Насправді дивно бачити таке твердження на сторінках New York Times, адже більшість військових експертів та аналітиків, у тому числі американських, позитивно відгукувалися про ці операції і навіть генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Україна має право захищатися від нападів росії на свої міста та об'єкти критичної інфраструктури.
Як і минулого разу, автори цього матеріалу знову вдалися до маніпуляцій про нібито причетність українських спецслужб до підриву авто Дар'ї Дугіної в москві. New York Times зазначає: "Але були й інші акти саботажу і насильства більш неоднозначного походження, які американським спецслужбам було важче приписати спецслужбам України. Одним із них був вибух автомобіля під москвою в серпні, в результаті якого загинула Дар'я Дугіна, дочка відомого російського націоналіста".
Видання пише: "Київ заперечував будь-яку причетність, але спецслужби США врешті-решт дійшли висновку, що вбивство було санкціоновано тими, кого офіційні особи назвали "елементами" українського уряду. У відповідь на це відкриття адміністрація Байдена приватно дорікнула українцям і застерегла їх від подібних дій".
На цьому вже відомий авторський колектив американського видання не зупиняється і далі розвиває думку у "вірному напрямку". Вони пишуть, що вибухи, які розірвали трубопроводи "Північного потоку", сталися через п'ять тижнів після вбивства пані Дугіної. І саме це на думку авторів New York Times викликало "припущення і занепокоєння про те, що частина українського уряду також могла бути причетна до цієї операції". Відчуваєте різницю між "проукраїнська група" здійснила підрив на початку статті й "частина українського уряду також могла бути причетна до цієї операції».
Звісно, щоб витримати вимоги до ЗМІ надати іншу точку зору або, принаймні її озвучити, наприкінці автори зазначили, що "нові розвіддані поки що не надали жодних доказів причетності українського уряду до нападу на газопровід, і американські чиновники кажуть, що рівень довіри адміністрації Байдена до пана Зеленського та його вищої команди з питань національної безпеки неухильно зростає".
Насамкінець видання пише: "Через кілька днів після вибуху Данія, Швеція та Німеччина почали власні розслідування операції Nord Stream. Розвідувальним і правоохоронним органам по обидва боки Атлантики було важко отримати конкретні докази того, що сталося на морському дні за години, дні й тижні до вибухів. За самими трубопроводами не велося ретельного моніторингу ні комерційними, ні державними датчиками. Більше того, пошук судна або суден ускладнювався тим фактом, що вибухи сталися в зоні інтенсивного руху транспорту. Тим не менш, слідчі мають багато зачіпок, які потрібно відпрацювати. За словами європейського депутата, якого наприкінці минулого року поінформувала головна служба зовнішньої розвідки його країни, слідчі збирали інформацію про приблизно 45 "кораблів-привидів", чиї транспондери не були ввімкнені або не працювали, коли вони проходили через цей район, можливо, для приховування їхнього пересування. Депутату також повідомили, що зловмисники використали понад 1000 фунтів вибухівки "військового класу". Речники данського уряду не надали негайних коментарів. Речники німецького уряду відмовилися від коментарів. Матс Люнгквіст, старший прокурор, який очолює шведське розслідування, заявив в інтерв'ю The New York Times наприкінці минулого місяця, що його країна продовжує полювання на злочинців. "Моя робота – знайти тих, хто підірвав "Північний потік". І у цьому мені допомагає Служба безпеки нашої країни, – сказав пан Люнгквіст. – Чи вважаю я, що це росія підірвала "Північний потік"? Я ніколи так не думав. Це нелогічно. Але, як і у випадку з вбивством, ви повинні бути відкритими до всіх версій".
Тобто, даних немає, довести нічого неможливо, але росія має достатньо впливу, грошей і кротів у американських (і не лише, звісно) ЗМІ, щоб намагатися вбити клин між Україною та Заходом.
Слід зауважити, що досі ці кроти лише намагалися відмазати москву від звинувачень у підриві "Потоків". Нагадаємо, наприклад, статтю поважного британського видання The Times, де проросійські тези озвучив журналіст, котрий 20 років прожив у росії і непогано там себе почував.
