Останні кілька днів я був не лише зайнятий, але і став жертвою відвертої кампанії наклепів, переслідувань та цькування з боку певних груп італійської "інтелігенції" – настільки, що я подумую знайти спосіб заблокувати всіх "відвідувачів" з цієї країни.
Я розумію, що "академіки" і всі інші "хороші люди", які ніколи не жили в реальному житті й не мають жодного уявлення про те, як виглядає та відчувається "війна", наскільки вона страшна, як вона смердить і як вона звучить, і які не можуть відрізнити F-16 від танка Т-72, вважають, що це гарна можливість втягнути мене у те, у чому вони найкраще розбираються: в інтриги. "Для взаємної вигоди", – кажуть вони. Однак, ваші інтриги – вони є ваші, а не мої: не втягуйте мене в них.
Те ж саме можна сказати і про тих, хто поширює брехню про мене, чи то соромлячись власного невігластва, чи то заздрячи якості моїх репортажів; і про тих, хто скаржиться, що я "поширюю пропаганду". Я ніколи нікому не кидав виклик, тому ваші почуття – не моя проблема. А якщо ви вважаєте мою роботу "пропагандистською", дозвольте нагадати, що я ніколи не змушував вас читати і ніколи не приковував вас до жодної з моїх онлайн-публікацій.
Порада: не читайте. Уникайте мене. Зупиніться тут, знайдіть собі якесь інше заняття, а не витрачайте мій час на повчання, хто я такий, як я маю жити чи робити свою роботу, або на пояснення, наскільки ви кращі, культурніші, і яким високочолим академіком себе вважаєте. Це не "непорозуміння": мені це зовсім не цікаво.
І наостанок, два зауваження для журналістів:
а) якщо ви "цитуєте" мене (як це зробили CNN та Mail Online), то робіть це коректно. Ніде я не називав Вугледар – "великою, високою фортецею посеред пустелі". Я написав:
"Це майже як в одному з тих типових (навіть якщо абсолютно дурних) голлівудських фільмів з великою, високою фортецею посеред порожньої, пласкої пустелі – просто в оточенні полів";
б) якщо ви цитуєте мене, то опублікуйте посилання на те, де ви прочитали те, що ви (не) цитуєте.
Можливо, ви не розумієте різниці, і/або вважаєте це неважливим, але для мене це важливо. Більше того, ви не маєте права зловживати та/або неправильно інтерпретувати мій контент – ви зобов'язані дати вашим читачам можливість переконатися в цьому самостійно.
Стратегія. ЗСУ потрібні система зв'язку без Маска, артилерія, кораблі боєприпасів та важкого піхотного озброєння і більше систем ППО
По суті, проблема є такою ж, як і кілька місяців тому: Україна залишається надмірно залежною від підтримки Заходу у своєму виживанні, тоді як "Захід" (США, НАТО, ЄС) – все ще не в змозі усвідомити масштаби цієї війни і все ще боїться путіна. Тому "так, звичайно, поставки зброї потрібні, але ми не повинні провокувати цього божевільного в кремлі", і тому "ось вам п'ять "Леопардів", а ось три кулемети, але ніяких літаків, і не перестарайтеся, українці". Тому й досі можна почути ідіотизм на кшталт "чому США витрачає гроші своїх платників податків на підтримку режиму корумпованого єврея, який живе у розкоші", вимоги "вимкнути StarLink", белькотіння про "червоні лінії" і, звичайно ж, "ми повинні вести переговори з путіним". Ось чому, що особливо захопливо, подібні нісенітниці можна почути з усього політичного спектру.
Пані та панове, дозвольте нагадати, що путін, без сумніву, тупий, але не божевільний. Він свідомо порушив Статут ООН; він знає, що його "дирлеванґери" порушують усі Женевські конвенції і чинять всілякі звірства і злочини кожну хвилину свого перебування в Україні; він знає, що порушив Будапештський меморандум, навіть "свій" мінськ I і II. Можливо, він не до кінця усвідомлює, наскільки зруйнував власну армію, але він все ще наполягає на негайній капітуляції України, і все ще штовхає і штовхає своїх генералів у цей "веееллликий" наступ. Якщо хтось думає, що з ним можна про щось домовитися: будь ласка, покажіть приклад. Їдьте до москви, домовляйтеся, і, найкраще, будьте тим дурнем, який очікуватиме, що путін буде поважати досягнуті домовленості.
Наступний пункт: постачання зброї... О, Боже, НАТО вирішило "кинути виклик путіну", "пообіцявши поставити" 400 ОБТ (основних бойових танків). Тому всі та їхні найближчі родичі зараз зайняті обговоренням "наступної зупинки: винищувачі".
Вибачте, але це тільки для дурнів і коней. Абсолютно безглуздо. Українським Збройним силам потрібні:
а) система зв'язку вільна від олігарха (йдеться про Маска – iPress), котрий переслідує ідеологію свого найкращого друга (Трампа – iPress), в якій демократія має бути замінена на приватно-контрольовану диктатуру або, принаймні, на ухилення від сплати податків;
б) артилерія;
в) кораблі з артилерійськими боєприпасами, або
г) щонайменше корабельні вантажі важкого піхотного озброєння, такого як міномети і автоматичні гранатомети (і "море" боєприпасів до них). А також
д) ще більше систем протиповітряної оборони.
Як згадувалося у моєму останньому оновленні, я вже пояснював це з десяток разів, але ось знову.
Збройні сили російської федерації (всрф) діють "масовано": маси артилерії, бронетехніки і, відтепер, маси ненавченої піхоти. І ніхто інший, як путін, привів цю війну до найнижчого спільного знаменника: "або ви знищуєте мою армію, або капітулюєте" – і це вже у квітні 2022 року. Десять довгих і кривавих місяців тому. Відповідно, іншого рішення, окрім як знищити цю армію, не існує. Єдиний звичайний (читай: розумний) метод знищення цієї армії – це вогнева міць: тонни потужних вибухових речовин (ВР), розгорнуті проти всрф.
Незаперечний факт: немає жодного іншого засобу ведення війни, який може випустити необхідну кількість боєприпасів, окрім артилерії. Артилерія необхідна для того, щоб вивести з ладу путінську артилерію, танки та іншу бронетехніку, а також масу його піхоти – і зробити це або задовго до того, як всрф зможуть завдати ще більшої шкоди Україні своїми наступами, або для того, щоб дати можливість українським Збройним силам (ЗСУ) просунутися вперед. Тим, хто боїться реакції путіна, варто замислитися над тим, що артилерія набагато дешевша за винищувачі, а отже, доступна в набагато більшій кількості, і при цьому займає набагато менше місця, ніж будь-які "винищувачі".
Зараз, навіть через 12 місяців після (повторного) вторгнення путіна в Україну, США, НАТО і ЄС:
а) все ще "повільно" (щоб не сказати: ніяк) не можуть зрозуміти, яка кількість необхідної тоннажності боєприпасів потрібна ЗСУ для знищення всрф, а отже
б) досі не можуть виготовити необхідну кількість артилерійських снарядів (хоча технічно це мало стати можливим ще влітку минулого року).
Тож альтернативним рішенням є забезпечення ЗСУ достатньою кількістю важкого піхотного озброєння.
Дивіться: міномети та автоматичні гранатомети. Вони навіть дешевші за артилерію і займають незначну площу. Їх легко виробляти у необхідній кількості, і боєприпаси до них теж. І оскільки навіть через 12 місяців після (пере)початку цієї війни західна промисловість все ще не виробляє достатньо важкого озброєння і боєприпасів, а змушена імпортувати снаряди з, наприклад, Пакистану (друг Китаю та підтримує Талібан) і подібних "джерел" – важливо знайти простішу, дешевшу і швидкодоступну альтернативу. Це – важке піхотне озброєння. І що найкраще: жодному політику не потрібно підставляти свої труси через ці поставки, бо навіть путін не зверне на них уваги.
Щодо того, навіщо вони потрібні ЗСУ: вони набагато ефективніші за кулемети, які особливо при стрільбі з максимальною швидкістю 30 пострілів на секунду мають тенденцію перегріватися під час тривалих атак "людських хвиль" всрф. Тож не дивно, що можна спостерігати сцени, подібні до цієї, коли українська команда кулеметників "витратила" три кулемети (і кілька тисяч набоїв), щоб відбити послідовні російські атаки "хвилями"...
Нарешті, надійна система зв'язку необхідна не лише для того, щоб позбутися залежності від маніяка, який вийшов з-під контролю, але і для раннього попередження та координації українських Збройних сил (ЗСУ) на всіх рівнях командування, у той час як протиповітряна оборона виконує подвійну функцію: захист цивільного населення та критичної інфраструктури в тилу, а також захист ЗСУ на полі бою. Таким чином, шановні політики: тут ви також маєте свій "гуманітарний" аспект.
Дайте українцям це і те негайно, а не через "6-9 місяців" – і, тим часом та поза будь-яким сумнівом, вони хочуть і можуть знищити всрф, а відтак закінчити цю війну, і це у найшвидший і найбезпечніший спосіб.
Балаканина про F-16 і A-10, "Торнадо" і "Єврофайтер" та підводні човни може здатися "сексуальною", особливо для мейнстрімних ЗМІ, які завжди люблять роздмухувати сенсації та "гарячі" новини. Однак це страшно не лише для власних славних політиків і значної частини громадськості ("ой, але ж путін нас буде бомбить, якщо ми це зробимо..."): вже зараз поставки танків фактично безглузді, оскільки вони марно витрачають дорогоцінні ресурси і час, не збільшуючи загальну вогневу міць ЗСУ до необхідного рівня.
Повітряна війна. Як захопили ракету Р-37М і що з нею сталося
10 лютого всрф здійснили чергову атаку крилатими ракетами на Україну. ЗСУ заявили, що збили 61 з 71 крилатих ракет, а також дрони-камікадзе, які були запущені в бік України. Пізніше ввечері з'явився ще одна хвиля "Шахедів 131/136": повідомлено, що всі 20 були збиті.
Це звучить "чудово", але це не так: не можна заперечувати, що українська протиповітряна оборона далека від досягнення навіть 90% рівня перехоплення. В результаті цих ударів було пошкоджено чотири ТЕС, що належать ДТЕК, кілька важливих ліній електропередач, а також міст в Одеській області. Це не смішно.
Урок для політиків і їм подібних: дайте їм більше систем протиповітряної оборони, нарешті.
Як завше, удар крилатих ракет "супроводжували" перехоплювачі російських вкс, які намагалися скористатися можливістю пополювати на перехоплювачі ПСУ. Цього разу росіяни не повідомили про жодного збитого, але одна з їхніх ракет Р-37М дальнього радіусу дії "повітря-повітря" не влучила в ціль, а потім не вибухнула і впала майже неушкодженою на землю. Якщо вона дійсно була захоплена українцями... ну, то я готовий посперечатися, що це сталося за кілька годин до того, як її доставили "невинним свідкам" з Національного центру повітряно-космічної розвідки в США (колишній Відділ іноземних технологій), щоб вони могли вивчити її і розробити засоби радіоелектронної протидії...
Після численних повідомлень про те, що українці витратили останні тактичні балістичні ракети ОТР-21 "Точка" минулого літа, мушу зізнатися, я був здивований, побачивши дві з них в дії. За повідомленнями, вони націлилися на щось в районі Маріуполя: місцеві жителі повідомили про кілька сильних вибухів, а росіяни заявили, що всі ракети, які летіли, були збиті.
Битва за Донбас. росіяни вперто продовжують йти на забій
Пункт 1: після дводенного шантажу України (і Пентагону) SpaceX повністю відновила всі функції системи зв'язку StarLink вже минулими вихідними. І, так-так: ЗСУ може використовувати її для чого завгодно...
Урок для політиків і їм подібних: існують більш ефективні та дешевші альтернативи StarLink. Їхнє розгортання може зайняти більше часу, але вони надаються компаніями, якими не керують маніяки. Поінформуйте себе належним чином, а потім привезіть їх в Україну.
Пункт 2: ні, "веееллликий" російський наступ не розпочався, принаймні не вчора. Він у повному розпалі і триває вже майже три тижні.
Пункт 3: як повідомлялося раніше, вдв більше не діє у складі БТГ, а повертається до роботи у складі полків, кожен з яких сьогодні "посилений на цілий артилерійський дивізіон". "У хід іде все": в одних випадках це дивізіон реактивних систем залпового вогню, в інших – дивізіон протитанкових гармат; лише танкові полки, схоже, мають "правильний" артилерійський дивізіон у своєму складі.
Куп'янськ-Сватове. Про великі російські атаки не відомо (поки), лише "відносно невеликі дії", зазвичай за участю 138-ї мотострілецької бригади всрф в районі Гряниківки; але ЗСУ, безумовно, обороняються і перебувають у стані бойової готовності.
Кремінна. Я не сумніваюся, що росіяни хотіли б прорватися і повернути Лиман, але за останній тиждень вони не зробили жодного значного просування з траси Р066. Звичайно, вони атакували багато і на різних напрямках, але, за всієї своєї волі, ми не можемо знайти доказів того, що вони здобули щось "нове" (і навіть вони не стверджують, що їм це вдалося). По суті, їхні атаки від Червонопопівки до Житіївки в напрямку Тернів, схоже, розбиваються вщент щоразу, коли вони виходять на відкриту місцевість між ними. Далі на південь їхня 30-та мотострілецька бригада, можливо, змогла відтіснити 80-ту повітряно-десантну від Кремінної на 500-1000 м, але при цьому вийшла на відкриту місцевість на схід від Ямполівки та Зарічного і зазнала великих втрат. Якщо вони і просунулися вперед, то в районі Серебрянського лісу, де два чи три полки вдв за підтримки 90-ї гвардійської танкової дивізії зуміли відтіснити 95-ту повітряно-десантну і дві бригади тероборони приблизно на 500 м від Дібрового.
Саме тут знову і знову дається взнаки українська нестача артилерії та боєприпасів, що дозволяє росіянам "розгулювати" на своїх БМП, оснащених 30-мм автоматичними гарматами. Бої в лісі також потребують великої кількості БПЛА, тому такі успіхи, як знищення одного БМП, є рідкісними і часто оплачуються кров'ю.
Бахмут. Загалом залишається центром російського наступу і єдиною ділянкою, де вони досягали якихось серйозних успіхів, ще близько тижня тому. Зараз українська влада забороняє пересування цивільних осіб та журналістів у тому, що залишилося від міста: від 2 000 до 5 000 людей все ще перебувають всередині, як і... щонайменше три бригади ЗСУ, всі "полатані" батальйонами з кількох інших бригад. Принаймні, "Соледарський дискусійний клуб" поки що мовчить: ймовірно, тому, що StarLink працює...
Бахмут. Північ. Безглуздо бачити заяви про те, що росіяни "захопили Красну Гору" (або заперечення українських чиновників, що ЗСУ втратили це місце), останніх двох днів, тому що вони захопили її близько тижня тому (як повідомлялося)... Ні, ніяких військ ЗСУ там немає: лінія фронту проходить по трасі М03. Принаймні, оскільки StarLink знову працює, росіяни не змогли туди проникнути.
Бахмут. Центр. ЗСУ завершили відхід до річки Бахмутки, за ними, обережно, пішли підрозділи 106-ї дивізії вдв. Чутки кажуть про присутність (переформованої) 31-ї бригади вдв, але інформація суперечлива: одні кажуть, що це десь в районі Сватового, інші – що в районі Бахмута...
Бахмут. Південь. Останні кілька днів росіяни наступали на всю ширину через "той пагорб над Кліщівкою" в напрямку Іванівського: за повідомленнями, піхотні атаки (завжди за підтримки артилерії) тривали 4, 8, 14 годин; позиції ЗСУ вистояли.
... але не сумнівайтеся: у російських соціальних мережах є достовірні повідомлення про те, що Бахмут ледь не впав, що ЗСУ повністю знищені і залишилися без українських військ, а отже, ті, які ще воюють, є генетично модифікованими сатанинськими найманцями-трансгендерами...
Частина мене схиляється до того, щоб спробувати пояснити їм, що такі зараз зайняті десь в Африці чи на Марсі, але це було б марною тратою часу...
Вугледар. Серія поразок штурмових підрозділів всрф у цьому районі тим часом набуває таких масштабів, що "відкрито" обговорюється в російських соціальних мережах. Хоча "відкрито" – це дуже, дуже, дуже відносне поняття. Замість того, щоб говорити про втрати чотирьох російських бригад, більшість повідомлень зосереджуються на "відправці на забій" "елітної" 155-ї морської піхотної бригади: нібито ця частина все одно була б "елітною", якби не було задіяно інших частин чи якби вони не продовжували свої атаки минулого тижня (завжди з однаковим результатом). І, звісно, не одна українська бригада спричинила всі втрати, а 5-10 таких бригад...
Зрештою, з'ясувалося, що 155–та бригада морської піхоти, як і більшість інших бригад морської піхоти вдв, була "відбудована" за допомогою моряків з військових кораблів вмф росії. Наприклад, моряки з есмінців із керованою ракетною зброєю типу "адмірал трибуц" і "адмірал пантелєєв" (кораблів, що не мають сумісності з крилатими ракетами типу 3М54 "Калібр", а отже, марні для війни, що триває), отже люди, навчені керувати військовими кораблями, отримали армійську форму, пройшли "тижневу підготовку", а потім були примушені служити в якості "морської піхоти". Тим, хто задається питанням "як таке могло статися", я наполегливо раджу повернутися на кілька днів назад і ознайомитися з моїм детальним поясненням.
Можна припустити, що те ж саме сталося з більшістю екіпажів десантних кораблів, які зараз "акуратно припарковані" в таких портах, як Севастополь і Новоросійськ, як повідомлялося тут: оскільки я маю певні сумніви, що навіть путін знайшов би спосіб задіяти їх для штурму Бахмута або Вугледара (хоча я впевнений, що він думав про це), немає сенсу "продовжувати годувати їх непотрібні екіпажі"...?
Саме так всрф "вирішують" проблему нестачі піхоти. Інший метод – вербування засуджених: звісно, ми бачили, як "вагнер" робить це вже кілька місяців поспіль, причому з успіхом, порівнянним з японськими загонами камікадзе 1945 року. Однак, з чуток, прігожину тим часом наказали замовкнути, а "вагнера" відсторонили від цього бізнесу: наймає ув'язнених ні хто інший як "московське командування" (міністерство оборони росії).
Українська самохідна гаубиця "Дана" – очевидно, підбита чимось більшим за "Ланцет".
У високотехнологічному плані: росіяни почали розгортати свої ПЗРК ЛМУР для націлювання на високі димові труби Вугледара. Вздовж траси вільно: українці мають там своїх спостерігачів. Так, дорогі російські друзі, я не сумніваюся, що так думаєте ви і так думають всрф. Але я сумніваюся, що це в стилі ЗСУ: за нинішніх температур "встановлення камер" є набагато зручнішим і безпечнішим рішенням.
У свою чергу, росіяни скаржаться на українські HIMARS-атаки (для них все HIMARS, незалежно від того, чи це М142, М270, БМ-27, БМ-30 чи далекобійні гармати), які знищують штаби їхніх бригад, а також на протитанкові міни "під управлінням НАТО", встановлені за допомогою артилерії. Нібито вони прибрали всі міни на шляху своїх (15-20 різних) напрямків наступу на Вугледар, але потім прилетіли ці 155-мм снаряди і посіяли додаткові міни... Дуже несправедливо, чи не так? Вони розміновують мінне поле, а потім ...гм... той, хто залишився на тому боці, знову мінує ті ж самі місця. Вперше, колись, колись, колись, таке колись траплялося на війні... (закочую очі).
Залишається тільки дивуватися: чому ті ж самі джерела потім скаржаться, що всі їхні танкісти залишили свої мінні катки в тилу...?
...ах, я і моя груба, нецивілізована манера ставити відкриті питання...
