Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Законопроект про місцеві вибори встановлює монополію двох партій і дає шанс "Опозиційному блоку"

Ярослав Іваночко
Законопроект про місцеві вибори встановлює монополію двох партій і дає
шанс "Опозиційному блоку"
Фото: volynnews.com
Наприкінці травня група народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді проект закону №2831-2, який встановлює нові правила проведення місцевих виборів. Справа з першого погляду потрібна, бо попередній закон був недосконалий і не відповідав вимогам часу, то ж підлягав заміні. До нового документу була низка вимог, передусім, вибори за відкритими списками.

Сподіванням прийшов кінець, коли текст законопроекту з'явився на сайті Верховної Ради. Депутат Львівської обласної ради, волонтер Олександр Ганущин каже, що частина депутатів парламенту поки навіть не здогадуються, які правила гри встановлює пропонований документ.

В інтерв'ю iPress.ua Ганущин розповів про головні нововведення і їх ймовірні наслідки законопроекту №2831-2, який, до речі, з поміж інших трьох зареєстрованих у Раді законопроектів про місцеві вибори, має найбільше шансів бути прийнятим.

"Ми отримали таку прикру несподіванку від громадського сектора"

Після того, як законопроект з'явився на сайті ВРУ, ви на своїй сторінці у Facebook висловили своє незадоволення документом і розпочали публічне його обговорення до якого приєднались у тому числі і народні депутати, і громадські активісти. Що вони вам сказали? 

2/3 депутатів ще не здогадуються про те, яка схема захована у цьому законопроекті. Спеціалісти від Опори і КВУ в особі Олександра Черненка точно знають про це. Але у нас все робиться в останній момент. Дотягнули до останнього дня і зареєстрували перед тривалими вихідними, якраз перед Трійцею. Колись у Кучми була така практика – звільняти чиновників перед вихідними.


Олександр Ганущин. Фото: facebook/ganushchyn

Я ще рік тому здогадувався, що громадський сектор може закласти таку схему у законопроект про місцеві вибори. Тоді був законопроект, який передбачав надати право центральному органу партії скасовувати рішення місцевих партійних органів щодо висування кандидатів у депутати і, найголовніше, зняття кандидатів. Умовно кажучи, центральне бюро  партії "Х" на рівні Києва вирішило, хто буде кандидатом у депутати у міську раду міста Рудки Самбірського району Львівської області, а кого такого права треба позбавити. Така собі повна партійна монополія на висунення і зняття кандидатів. Тоді цей законопроект вдалося відхилити, але допомоги від громадського сектора ми у цьому не отримали. Вони тоді були поза процесом, їх не брали як експертів, щоб залучити до процесу написання законопроекту. Але сьогодні їх взяли і ми отримали таку прикру несподіванку. При чому, що ще й зізнаються, що саме так має бути, а не інакше.

Які недоліки є у законопроекті і яка їх небезпека?

Генеральний недолік – це спроба підмінити загальносуспільне уявлення про відкриті списки, які дають можливість кандидатові за умови, якщо він реально працює, люди за нього голосують – рухатися вперед всередині єдиного партійного списку і мати більші гарантії на мандат ніж той, який є у звичайному списку. Іншими словами, кандидат, який працює на певному окрузі отримує за себе якусь кількість голосів, ці голоси позначаються на загальному партійному списку і, якщо він займає перше місце серед інших, то виривається уперед. Якщо партія цього кандидата набирає потрібну кількість голосів бодай для одного мандату або для подолання виборчого бар'єру (бо є дві концепції, за яким критерієм вираховувати перемогу партії), то цей кандидат стає перший у чергу на отримання посвідчення депутата. Для цього створюються відповідні умови. На жаль, у цьому законопроекті все передбачається із точністю до навпаки.

Як саме?

Перша умова – округ, у якому цей кандидат має балотуватися, збільшений до неймовірних розмірів. Наприклад, якщо округ у Верховну Раду на минулих виборах становив приблизно 160 тис виборців, то законопроект передбачає збільшити цю цифру до 260 тис виборців для округу на виборах до обласної ради. Як на мене, можливості кандидата до обласної ради і кандидата до Верховної Ради порівнювати неможливо.

Для чого у законопроект внесли таку норму?

Загальноприйнята теорія каже: що більший округ, то більше важить партійний бренд, а не прізвище людей. Тобто ті, хто будували саме таку систему, свідомо пішли на те, щоб округи були великі, а партії отримали більшість. У публічній дискусії автори законопроекту зізнались, що люди й так голосують за партії, а не за списки. Це легко можна спростувати: якщо бодай трохи заглибитися у проблематику центральної і східної України, то там теж можна знайти людей, які брали участь у Євромайдані. Це якісь невеликі бізнесмени, громадські активісти.

Коли ми їздили на схід, то з друзями у Чугуєві ціле літо розвантажували вантажі для військових, які збирали у Львові. Спершу нам прийшли допомагати двоє, потім п’ятеро, далі більше й більше людей. Приходили підприємці, які мають до 50 працівників, допомагали. За старого виборчого закону ці люди могли йти по виборчому округу на вибори, вони мали шанс.


Фото: Олександр Ганущин/facebook.com

"Законопроект написаний на користь великих партій"

Тепер вони такого шансу не мають?

Сьогодні, коли пропонується збільшити цей округ до величезних масштабів, то їх ситуація кардинально змінилась. З одного боку – округ великий і об’єднує декілька районів. Раніше від кожного району на виборах до облради був представник, сьогодні один представник від кількох районів і міст. Це може бути 5-6 районів і міст.

Фізично охопити весь округ кандидатові, який раніше у політиці не мав досвіду – складно. Але законодавець будує саме таку систему. Для чого? Ті, хто це роблять добре знають, що у таких випадках максимально нівелюється роль, прізвища, справи кандидата, а натомість росте роль партійного бренду.

Є ще одна спірна норма нового законопроекту. Йдеться про те, що байдуже, як працюють кандидати, головне працювати так, щоб партійний список набрав більше. фактично, щоб претендувати на щось у цьому величезному виборчому окрузі, де буде по три кандидати від кількох політичних сил, пропонується схема, за якою кандидат рухається вгору по партійному списку тільки тоді, коли партія, яку вони представляють набрала не менше 10%.  Візьмемо результати минулих парламентських виборів. Скільки партій подолали позначку у 10% голосів виборців? Три – "Народний фронт", Блок Петра Порошенка і "Самопоміч".

Тобто буде створена ситуація, за якою навіть теоретично інші кандидати, якщо вони не є у прохідній частині великого загального списку просто пролітають на виборах. Вони працюватимуть звичайними агітаторами партій, носитимуть агітки. В умовах, наприклад, східної України міста в принципі не мають шансів обрати своїх представників з активістів нового громадянського суспільства. Слова, що партії будуть зацікавлені у підборі кандидатів до списків, котрі скоротилися удвічі сприймаю як незнання реальної ситуації на місцях.

Кількість депутатів пропонується істотно скоротити. Наприклад у Львівській міській раді – з 90 до 40, а в обласній – зі 116 до 80. Відтак всередині партій, які висувають списки кандидатів – як єдиний в області, так і в кожному з округів, то у партій виникає надлишок партійців. То як можна вести мову про балотування учасників бойових дій, громадських лідерів, підприємців? Партії, вони передусім будуть думати про те, як провести у ради своїх вірних членів, лава для яких і так скоротиться. Тобто цей законопроект написаний на користь великих партій і зумовлює безальтернативність підходу згідно якого партія на з'їзді затверджує список і знає, що він залишиться без змін. Бо для того, щоб він змінився і партія в окрузі подолала 10%, кандидати мають прикласти неймовірні зусилля. І треба бути відвертим – це їм не під силу.

Яким би ти не був відомим волонтером, активістом Майдану, в межах одного району, якщо виборчий округ складатиме сім таких адмінтеродиниць, можливості для агітації у тебе майже не існує.

Чи діють подібні норми у країнах розвинутої демократії?

Коли ми почали цю дискусію про те, що хтось підмінив загальносуспільне розуміння відкритого списку тим, що насправді заклали у закон, раптом наші теоретики виборчого права почали апелювати, що це нормальне явище. Дехто почав говорити, що у Норвегії так само список ніби відкритий, а насправді майже закритий – тобто він напіввідкритий, бо кандидатам треба багато працювати. Аналоги у світі є. Але ми говоримо про суспільний запит в Україні і про готовність українців до такої системи.

Заплутати виборця

Які ще є недоліки у законопроекті?

Документ пропонує процедуру голосування не за звиклою формою, яку ми усі добре знаємо: виборець отримує бюлетень і ставить галочку навпроти партії або кандидата. Законодавець пропонує наступну форму: на невеликому аркуші паперу буде два трафарети, подібних до тих, які були на поштових конвертах у радянські часи, де вписувався індекс. У ці трафарети треба внести дві цифри: номер політичної партії і номер кандидата.
Наприклад партія "X" матиме №17. Обіцяють, що нумерація партій висітиме в кожній кабінці для голосування. Виборець має написати на трафареті цифру 17. Також виборець у цьому 17 списку може обрати, а може й не обрати кандидата. Якщо, наприклад, виборець симпатизує кандидатові №3 у списку партії, то він поруч із цифрою 17 в іншому полі трафарету має написати цифру 3. Якщо виборець переплутає послідовність цифр, то голос піде за іншу партію і іншого кандидата.


Фото: АFР

Європейська практика каже, що за подібних виборчих систем лише третина виборців голосує за другий номер, тобто за кандидата. Прогнозую, що у нашому випадку у зв’язку із незнанням, відсутності поінформованості громадян ця цифра буде ще меншою. Тобто кандидати у списку шансу не мають.

Що отримаємо у підсумку?

У підсумку буде просто застосована виборча система 2006 року, коли були чисті пропорційні виборчі списки. Тобто як партія список сформує, так і буде.

Ще одним негативом є те, що невеликі політсили, як правило, працювали на цю схему, зміст якої полягав у тому, що у виборчий період кандидат балотувався на посаду міського голови і очолював партійний список до міської ради. Законопроект забороняє це робити. У такому випадку, наприклад у Львові, буде небагато кандидатів на мера, бо всім стане нецікаво, усі займатимуться лише списком. Великим партіям тут нічого не грозить. Створюються умови для встановлення монополії великих партій у великих радах, де будуть проводитись вибори саме за таким принципом. Йдеться про всі обласні ради, міські ради обласних центрів і низка міст обласного значення, у першу чергу центру і сходу України.

"Сума застави у Київраду для кандидата у депутати - 60 тис грн"

Також під час публічних дискусій піднімалось питання грошових застав для кандидатів, які виявились несподівано великими.

Раніше всі говорили про те, що застава у 12 тис грн. для кандидата, який балотується до Верховної Ради – це дуже багато. Цікаво спитати моїх колег про те, чи готові вони, як кандидати у депутати до обласної ради, внести заставу у розмірі 46 тис грн. Знаючи їхній рівень декларацій, половина кандидатів просто не узгодить цю суму у своїх сімейних бюджетах. Сума застави у Київраду і міськраду Дніпропетровська – 60 тис грн. Це трохи неадекватні суми. У разі програшу ці суми не повертаються.

Тобто лідерам громадськості потрапити у органи місцевого самоврядування буде надзвичайно складно?

Верхівка громадського суспільства відсікається. Гройсман є прикладом ситуації. Саме так він сформував владу у Вінниці у 2010 році. Він пішов на мера, потягнув список, його кандидати перемогли майже на усіх мажоритарних округах. Таким чином він отримав більшість у міській раді. 

Є шанс внести зміни до законопроекту між першим і другим читанням?

Ні. Треба реально дивитися на стан речей. Дехто у дискусіях сьогодні кажуть, що ми нічого не пропонуємо. Чому? Ми пропонуємо визнати, що законотворці у часі запізнилися, бо з 19 лютого 2014 року до сьогодні можна було написати декілька законів, виставити на громадське обговорення, врахувати помилки і прийняти оптимальний закон. Я вважаю, що часу вже немає навіть для удосконалення цієї версії законопроекту. Враховуючи те, що є чотири законопроекти, навряд чи якийсь з них має істотні шанси, у тому числі й той, який визнаний базовим. Але ми усі бачили, як порушується регламент Верховної Ради. Наприклад, коли голосували за закон про державну службу, то ставили його на голосування 18 разів. Тобто законопроект про вибори можуть вперто ставити на голосування і так "продавити" його.

"У випадку ухвалення законопроекту, "Опозиційний блок" на сході і півдні отримає серйозний реванш"

Яка позиція щодо цього документу у політичних сил представлених у парламенті?

Поки що ті, з ким я спілкувався не вірять у те, що в законопроекті є такі норми. Але, сподіваюсь, що ті, хто прочитає його, голосуватимуть проти цього законопроекту. Є дуже просте пояснення, чому не треба голосувати за цей законопроект. У випадку його ухвалення, "Опозиційний блок" на сході і півдні отримає серйозний реванш. Стара виборча система дає бодай якийсь шанс дає представникам іншим політичним силам і паросткам громадянського суспільства. За новою виборчою системою "Опозиційний блок" візьме у своїх регіонах не менше 30-40%.

Ті, хто писав законопроект не розуміють, що він  допомагає соратникам Януковича повернутись у владу?

Влада запізнюється у своїх кроках, не встигає реагувати на виклики у тому числі й на виклики війни. Істотно спізнюється влада з відповідями на питання щодо децентралізації. За наявного адміністративно-територіального устрою ця виборча система не життєздатна і абсолютно не адаптована до реалій. Якби був змінений територіальний устрій, то цю виборчу систему можна було би з невеликим доопрацюванням, зняттям бар'єру адаптувати. Але можу побитись об заклад, що до 28 жовтня, дати проведення місцевих виборів, кардинальної зміни територіального устрою не буде. Треба працювати над тим, щоб внести зміни до Конституції щодо цього питання. Якщо обрання рад відбудеться за старим законом, то мав би бути встановлений короткий термін діяльності цих рад. І це логічно, бо буде нова Конституція, нові повноваження і це потребуватиме переобрання рад. Але це треба робити до 28 жовтня.


Фото: kievgrad

Діючу мажоритарну систему взинувачують у тому, що вона дає можливість усяким гречкосіям пройти в місцеві ради. Чув я і так звинувачення. Ви хочете залишити старий закон, щоб підкуп виборців, гречка далі домінували. Усім їм кажу - гаразд, створюйте тоді систему , коли гречку понесуть партіям , а не на округ.

Вибори 28 жовтня все одно відбудуться. Якими будуть місцеві ради?

Зараз Конституція каже, що районна рада і обласна представляють інтереси всіх територіальних громад. Коли виборчі округи стануть  величезними, то виникнуть території, які просто не матимуть свого представництва. Це вже було на місцевих виборах 2006 року. Це неправильно.

Натомість будуть люди, які зможуть собі дозволити стати депутатом?

З цього приводу вже почалась дискусія, що депутатство подорожчає. Нещодавно я спілкувався із одним мажоритарником, колишнім міським головою і розповів йому як виглядатиме закон. Він каже: "Навіщо це мені? Я знаю куди потратити 46 тис грн. Добудую хату". Не може стільки коштувати участь у місцевому самоврядуванні. Поки що законодавець, прикриваючись експертами і порадами ОБСЄ має іншу думку.

Ви вже рік займаєтесь волонтерством – допомагаєте українському війську на передовій. Як за цей час змінилися потреби армії?

Безумовно, структура потреб змінилась. Наприклад, сьогодні повністю закрите питання із касками і бронежилетами, яке рік тому було найгострішим. Нині народ не зі своєї волі, але живе питаннями перемир'я. Відповдно мислення таке: "якщо перемир'я, то гроші на армію вже давати не треба". На фронті ситуація наступна – є частини, де командир працює добре і особовий склад усім забезпечений, а є такі командири, які працюють погано і частини не отримують менше.

Буває таке, що військові замовляють деталь до самохідної гаубиці. Командування обіцяє її привезти через чотири місяці. А це звичайна цивільна деталь. Тоді звертаються до волонтерів. Насправді питання по запчастинах дуже зросло, бо техніка фізично вичерпала свій ресурс. Актуальним питанням є забезпечення формою. Військовим видають один комплект. Це неправильно. Повинні бути декілька комплектів. Те саме стосується взуття. До речі, саме взуття може бути більш цивільним, ніж здається. Ті ж самі кросівки служать краще ніж берці у тих умовах.

І найважливіше питання стосується військової оптики. Це дорогі речі. За теперішніх умов і можливості бюджету України вони ніколи не ляжуть в офіційні закупівлі.

За рік наші люди, жертводавці, дуже змучились, по них серйозно вдарила інфляція і знецінення грошової одиниці. Темпи реально впали. Наприклад, коли був Іловайськом, то за день прості люди могли принести в офіс Самооборони Львівщини максимально 230 тис грн. Сьогодні просто соромно оприлюднювати цифри, які надходять на допомогу армії. Мова йде про кілька тисяч гривень в день. Один прилад нічного бачення коштує $1650. І таких приладів потрібно десятки.  

Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер