Стратегічний момент для Європи настав – готова вона до цього чи ні. Про це свідчить драматичне, термінове призначення зустрічі в Білому домі у понеділок за участю президента США Дональда Трампа, президента України Володимира Зеленського та семи інших європейських лідерів.
"Для адміністрації Трампа війна в Україні – це не привід посилювати американську владу в Європі, а навпаки – послаблювати її, перекладаючи завдання захисту Європи назад на самих європейців", – написав професор історії Католицького університету Америки Майкл Кіммедж у Wall Street Journal цього вікенду.
У минулому проблема полягала у небажанні Європи політично і військово відповісти на виклик. Тепер, коли Вашингтон вагається, а москва погрожує, Європа стоїть перед стратегічним вибором – взяти на себе відповідальність за власну оборону і безпеку або залишатися небезпечно залежною від сил, які вона не може контролювати. Питання в тому, чи зможуть значне збільшення витрат Європи на оборону та консолідація європейських лідерів відбутися достатньо швидко, щоб врятувати Україну без значної допомоги США, включно з укладенням угоди про гарантії безпеки для України.
Саме про це насамперед йтиметься у Білому домі в понеділок.
Саміт між Трампом і російським президентом путіним на Алясці викликав тривогу в Європі та, звісно, в Україні. путін уникнув будь-яких наслідків, хоча під час самої зустрічі його військові продовжували вбивати українських мирних жителів. Він не погодився на припинення вогню, не отримав жодних нових санкцій і навіть не почув публічного докору за розв'язану ним війну.
Європейські лідери з тривогою спостерігали, як Трамп на Алясці влаштував найнебезпечнішому супротивнику червону доріжку та дружню поїздку на саміт у своєму броньованому лімузині. А потім вони бачили, як путін, порушивши протокол, першим вийшов на трибуну й протягом восьми хвилин виголошував свою версію історії, де поклав провину за війну на Україну.
У п'ятницю та протягом вихідних у захищених каналах кипіли розмови між європейськими столицями та Києвом. Результатом стало рішення доповнити двосторонній саміт на Алясці трансатлантичним самітом у Білому домі.
Щоб Зеленський не їхав сам, його європейською охороною стануть президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, президент Франції Еммануель Макрон, президент Фінляндії Олександр Стубб, прем'єрка Італії Джорджія Мелоні, прем'єр Великої Британії Кір Стармер та генсек НАТО Марк Рютте.
Ці європейські важковаговики прибувають з великим занепокоєнням, але водночас прагнуть ухопитися за новий перспективний напрямок. Їхню увагу привернула нова готовність Трампа обговорити гарантії безпеки США та Європи для України. У неділю американський посланець Стів Віткофф, який був на зустрічі з путіним, пояснив, що змінилося: "Ми змогли отримати таку поступку [від росії]: що Сполучені Штати можуть запропонувати захист на кшталт статті 5, що є однією з головних причин, чому Україна хоче бути в НАТО".
Цей імпульс до гарантій безпеки, за словами Віткоффа, "змінює правила гри". Без таких гарантій, які вимагають участі США, європейські лідери не вірять, що будь-яке перемир'я або мирна угода з путіним можуть бути тривалими.
"Це зміна позиції США, – сказав високопоставлений європейський чиновник. – Ми не знаємо, як це виглядатиме, але саме цього давно вимагалося для укладення міцного мирного договору". Водночас союзників непокоїть сама думка, що путін матиме право вето щодо гарантій безпеки з боку США.
Посадовець наголосив на новій європейській позиції: найважливіше для України – завершити війну так, щоб захистити її суверенітет, гарантувати безпеку та надати свободу обирати міжнародні організації, до яких вона прагне приєднатися, включно з ЄС і НАТО.
Якщо Україна зможе зберегти свій суверенітет, то поступки щодо територій можуть стати більш прийнятними. Якщо ж США готові надати гарантії безпеки разом із європейськими партнерами, тоді європейські держави будуть більш схильні надати військову допомогу Україні як стабілізуючу силу після закінчення війни.
Європейські лідери, які прибувають до Вашингтона, представляють так звану "Коаліцію охочих", чиї представники спілкувалися з Трампом ще до його зустрічі з путіним на Алясці. Вони усвідомили, особливо з огляду на нетрадиційний підхід Трампа до зовнішньої політики, що якщо вони не сидять за його столом, то опиняються "в меню".
"Протягом понад століття жоден європейський мирний договір не був підписаний без участі Сполучених Штатів", – зазначив Кіммедж у своєму есеї. Він навів роль президента Вудро Вільсона наприкінці Першої світової війни, вплив президента Гаррі Трумена на всі повоєнні угоди після Другої світової та участь президента Білла Клінтона й американського посланця Річарда Голбрука, у завершенні воєн у колишній Югославії. У всіх цих випадках, на відміну від України, американська армія або брала безпосередню участь, або у інший спосіб демонструвала свою провідну роль.
Сьогодні європейська та трансатлантична історія перебуває у русі: стратегічні та безпекові обов'язки переходять від США до Європи, що є результатом, який всі сторони вітають. Якщо це буде зроблено належно за умови подальшої військової участі США та надання гарантій безпеки, то цей зсув забезпечить континенту тривалішу стабільність. Однак якщо зміни відбудуться надто різко і без достатньої координації, путін переможе в Україні, а Європа стане менш захищеною. 80 років інвестицій США у вільніший, безпечніший і процвітаючий світ опиняться під загрозою.
Джерело: Atlantic Council
