"Амбітні зусилля, спрямовані на припинення і запобігання війнам, призводять до того, що ми наближаємося до моменту, коли хитромудрому койоту вже нікуди не дітися, окрім як униз", – пише Марк Чемпіон у Bloomberg.
Дональд Трамп любить говорити про себе в найвищому ступені, і це цілком заслужено: жоден президент США у сучасній історії не виступав з такою кількістю амбітних зовнішньополітичних ініціатив за такий короткий час. Серед них – його спроби трансформувати умови світової торгівлі, покласти край війнам в Україні та Секторі Гази, зупинити загрозу розповсюдження ядерної зброї на Близькому Сході, не розпочинаючи війни з Іраном.
Якщо він досягне успіху в усіх цих починаннях, навіть найзапекліші противники Трампа будуть змушені визнати його здатність вносити зміни й завершувати процеси там, де інші зазнали невдачі, вважає Марк Чемпіон. Так само прихильники Трампа повинні визнати, що його підхід може зазнати невдачі, яка призведе до того, що світ опиниться в незмірно гіршому стані. І це зробить його, за словами, якими він звернувся до Джо Байдена у Великодню неділю, "нашим найгіршим і найнекомпетентнішим президентом".
Здається, ми впритул наблизилися до моменту, коли ця найрадикальніша адміністрація США стане схожою на героя мультфільму Вайла І. Койота. Це сцена наприкінці майже кожної серії мультфільму "Looney Tunes", в якій герой все ще несамовито женеться за своїм заклятим ворогом, Дорожнім Бігуном, але не усвідомлює, що він збіг з краю прірви і йому нікуди не дітися, окрім як униз. У цієї адміністрації ще є час, щоб повернутися на тверду землю, хоча мало що вказує на те, що це станеться.
Обійнявши посаду лише кілька довгих місяців тому, зауважує Марк Чемпіон, Трамп чітко вірив, що Київ є головною перешкодою на шляху до її завершення. Його стратегія, схоже, полягала в тому, щоб натиснути на Володимира Зеленського і змусити його прийняти переважну більшість російських вимог, а також укласти угоду про постачання ресурсів, яка поставила б економічне майбутнє його країни в заставу США.
Але Зеленський ніколи не був головною перешкодою на шляху до миру, наголошує автор. Ця сумнівна честь належить путіну, людині, якою Трамп явно захоплюється і яку хоче залучити в союзники як проти ліберальної Європи, так і проти комуністичного Китаю. російський лідер вторгся в Україну три роки тому, щоб відновити контроль над найбагатшою колонією колишньої радянської та російської імперій, і він не бачить причин відмовлятися від цієї мети зараз – особливо з лідером США у Білому домі, який так явно хоче подружитися. путін наполягає не лише на тому, щоб усі нинішні російські територіальні претензії були задоволені до будь-якого припинення вогню, але й на тому, щоб західні санкції були скасовані, а Україна "демілітаризована", аби він міг закінчити справу пізніше.
Україна вже давно прийняла умови США щодо безумовного початкового 30-денного припинення вогню і заявила, що готова підписати вимогу адміністрації про контроль над усіма українськими мінеральними ресурсами та інфраструктурними інвестиціями, а також 50% доходів від них. путін натомість ні на що не погодився. На знак розчарування у Вашингтоні держсекретар Марко Рубіо пригрозив у п'ятницю, що США вийдуть із переговорів, якщо не буде прогресу. Наступного дня путін оголосив 30-годинне великоднє перемир'я, без сумніву, для того, щоб переключити увагу на Україну.
Це вирішальний момент. Якщо США вийдуть не лише з мирних переговорів, але й з оборони України, як зазначає Марк Чемпіон, це означатиме величезну перемогу москви. Але такий крок не принесе миру. Натомість він гарантуватиме більше загиблих українців і більшу нестабільність у Європі, ніж до втручання Трампа, оскільки Київ не матиме іншого вибору, окрім як продовжувати боротьбу з російською загрозою, яка є екзистенційною.
Що Трамп і його помічники повинні зробити, на думку автора, так це відновити поставки зброї в Україну, які вони зупинили, і посилити санкції проти москви, щоб дати зрозуміти, що її максималістські цілі у війні недосяжні. Єдиний спосіб для путіна уникнути ескалації та шкоди для власної економіки та населення – це почати серйозні переговори про тривале припинення конфлікту. На жаль, оскільки Трамп все ще приберігає свою найбільшу лють для Зеленського, є мало ознак того, що це станеться.
Можливо, найкраще, на що ми можемо сподіватися, – це те, що Трамп вивчить досвід адміністрації в переговорах з Іраном за участю посередників. Там Трамп також намагається стримати агресивні наміри країни, яку він вважає своїм союзником. Йдеться про Ізраїль. Мета Трампа – викликати захоплення: хто при здоровому глузді вважатиме за краще, щоб ядерні амбіції Ірану були перевірені війною, якщо це можна зробити шляхом перемовин? Це правда, хоча у цьому випадку Тегеран, на відміну від Києва, дійсно є головною винною стороною, оскільки фінансував і озброював Хамас і "Хезболлу" проти Ізраїлю, одночасно здійснюючи незаконну програму створення ядерної зброї протягом десятиліть.
І ось, знову ж таки, як вважає Марк Чемпіон, ми перебуваємо у вирішальному моменті. Трамп відправив свого колегу-девелопера Стіва Віткоффа, свого особистого посланця, який займається, здавалося б, усіма справами, поговорити з іранцями за посередництва оманських посередників. Віткофф швидко з'ясував, що хоча іранці в їхньому нинішньому ослабленому стані можуть бути відкритими для незалежної перевірки скорочення своєї програми ядерного збагачення до рівня, який може бути суворо виправданий для цивільного використання, вони не збираються знищувати все це. Вони також не відмовляться від виробництва балістичних ракет і не розірвуть усі контакти з так званою Віссю Опору – від "Хезболли" в Лівані до хуситів у Ємені як того вимагають Ізраїль і деякі представники адміністрації Трампа.
Перемога в геополітиці ніколи не буває легкою, зауважує автор, адже країни рідко капітулюють, якщо їх до цього не змушує поразка. Це стосується і України, і Ірану, і Китаю, який чинить опір наступу Трампа, і Хамасу – хоча це терористична організація, а не держава. Якщо президент США визнає цей факт, подивившись вниз перед тим, як зістрибнути зі скелі Вайла Койота, він зможе сповільнитися, прийняти більш досяжні стратегії і запропонувати рішення замість хаосу.
"Залишається лише сподіватися, що Трамп відмовиться від альтернативи, яка полягає в каскаді драматичних зовнішньополітичних провалів, через які його запам'ятають не як геніального укладача угод, яким він себе вважає, а скоріше за іншим епітетом, яким він назвав Байдена в неділю: "вкрай деструктивний ідіот", – завершує колонку Марк Чемпіон.
Джерело: Bloomberg
