москва прагне посіяти розгубленість і недовіру. Захід підіграє
Тенденція використовувати спортивні метафори для опису війни йде шкереберть, коли в аналіз закрадається хибна ідея, що розум перемагає матерію. Видавати бажане за дійсне доречно, коли ви вболівальник, який не має впливу на результати своєї команди, але на війні навіть те, що думають сторонні спостерігачі про те, що відбувається, має вплив на подальший перебіг подій.
Це мотивація для того, що більшість сьогодні називає "інформаційною війною", яку практикують як західні, так і рашистські угруповання. Найважливішим завданням у цій сфері є створення видимості реальності, яка надає певний ступінь привілеїв бажаній перспективі.
Хоча це звучить як маніпуляція і може нею бути, це також є функцією того, як працюють спільноти. Розвиток спільної етики визначає будь-яку спільноту, а членство в ній залежить від готовності їй відповідати. Керівні принципи – це необхідні інституції, які можуть змінюватися, але вкорінені у чомусь реальному і відчутному, що мотивує індивідуальну поведінку в групі. Кризові моменти, які змушують приймати важкі рішення, показують, хто де стоїть, і ця різниця створює природний імпульс, який спонукає до змін, щоб не допустити розколу спільноти.
І західні, і російські інформаційні операції полягають у створенні штучної реальності, яка експлуатує запаморочливий масив фактів, що є в розпорядженні кожної людини. З рашистського боку, те, що дорівнює соціальному глушінню, є порядком денним, по суті, вкиданням великої кількості божевілля в суміш, щоб спотворити відчуття реальності у кожного. На Заході вважають за краще, щоб авторитетні особи, чия популярність визначається їхньою харизмою, говорили правду, яка змінюється відповідно до тренду сезону. Обидва підходи спрямовані на те, щоб перешкодити звичайним людям зрозуміти глибинні сили, які формують їхнє життя.
москва прагне посіяти розгубленість і недовіру, щоб підірвати підтримку боротьби України на всіх можливих рівнях. Надаючи перевагу примусу України до припинення вогню, незважаючи на численні довгострокові наслідки, оскільки горизонти їхнього планування є дуже короткими, західні голоси посилюють кожну можливу інформацію, яка свідчить про те, що Україна виснажена.
Саме тому Зеленський вдруге за цей рік був змушений оприлюднити цифри втрат України, спростувавши дикі заяви Заходу про сотні тисяч загиблих військових. Робота більшості великих західних ЗМІ полягає у створенні наративів, які політики та олігархи, що ними володіють, розгортають для виправдання політики. Це не означає, що факти, які використовуються, не є реальними, а лише те, що наративи представляють їх неправильно. Зловживання статистичними даними – один із найпоширеніших гріхів журналістів і навіть багатьох науковців, які мали б знати краще. Багатьом з них дуже подобається, коли їх цитують у новинах.
Статистика призначена для того, щоб використовувати її як керівництво для прийняття рішень, як мінімально упереджене мірило. Вона не має на меті довести істину. Ось чому кожна окрема галузь використовує різні рівні достовірності для оцінки результатів. Соціологи вважають достатнім 1 шанс з 20, що результат зумовлений випадковим збігом обставин. Фізики хочуть, щоб це був скоріше один до кількох мільйонів.
Поки що Зеленський не був спійманий на відвертій брехні щодо чогось настільки важливого, як статистика втрат України. Тому, коли він каже, що кількість загиблих українських військових зросла до 43 000 з 31 000 на початку цього року, це перевершує будь-який "аналіз" західних журналістів. Це також досить добре збігається з моїми власними оцінками, які, хоч і не зовсім наукові, але постійно виявляються достатньо влучними для точної оцінки російських планів і можливостей.
Ще п'ятдесят-шістдесят тисяч солдатів, ймовірно, отримали настільки серйозні поранення, що більше не можуть служити на фронті, в цьому я не маю жодних сумнівів. Але розмови про те, що Україна зазнала сотні тисяч втрат, ігнорують той факт, що осколкові поранення і контузії зазвичай не є постійними. Навіть більш серйозні травми часто можна вилікувати, якщо вчасно звернутися по допомогу – про що орки явно мало дбають.
З часом це має величезне значення. Якби втрати москви були вдвічі меншими, це була б зовсім інша війна. Минула зима є прекрасним прикладом, коли Україна втратила Авдіївку і відкрила двері для перемоги москви у 2024 році через недостатнє постачання артилерії.
Україна оговталася від цього і, пробившись до Курської області, розбила останню ілюзію про те, що путін керує імперією, яка дійсно піклується про нібито непорушність російських кордонів або про захист російськомовних. путін вирішив продовжувати свою безглузду війну на Донбасі, в той час як Україна відбиває одну атаку за іншою під Курськом, а позиції москви на Близькому Сході випарувалися майже за одну ніч.
Що ще гірше для путіна, економічна напруга від ведення тотальної війни починає даватися взнаки. Інфляція вже давно перевалила за двозначні цифри і не демонструє жодних ознак зниження. За лічені місяці пересічні громадяни почнуть відчувати на собі, що часи стають дедалі жорсткішими. Санкції є недосконалими, дозволяючи імпорту напівпровідників продовжуватись, але обмеження на рух капіталу позбавили рашистську економіку іноземного капіталу, а її суверенні резерви вичерпуються. Дефіцит робочої сили, який поглиблюється невпинною мобілізацією всіх дурнів, які ще бажають служити, не покращується величезними бонусами, що виплачуються за підписання контракту. Ціни на нафту навряд чи різко зростуть, якщо Трамп і Нетаньягу не почнуть війну з Іраном.
На даному етапі кожна дія путіна в Україні здійснюється з огляду на те, що годинник цокає до економічних і соціальних потрясінь. Йому відчайдушно потрібно, щоб усі критики Трампа мали рацію щодо того, що він є інструментом путіна, а не просто грає роль лиходія з коміксів, бо афера дуже добре оплачується.
Тому що, якщо Україна отримає зброю, яка їй належить, ця війна може повернутися в дуже, дуже поганому напрямку для кремля. Раптове падіння Асада лише нагадає всім про те, як швидко може розвіятися ілюзія влади.
Перший крок – це максимізація вартості будь-якої території, яку москва зможе захопити до того часу. Цілі зимового наступу путіна досить зрозумілі: нарешті зайняти місця, які він хотів захопити все літо, спровокувати втрату довіри до керівництва Зеленського, що призведе до того, що Трамп запровадить перемир'я.
Якщо не брати до уваги те, наскільки малоймовірно, що Трамп дійсно зможе це зробити, єдиний спосіб, у який підхід путіна може спрацювати, – це якщо Україна витрачатиме життя, чіпляючись за кожну цільову територію. Певні населені пункти, такі як Покровськ, Костянтинівка, Куп'янськ, Борова, Терни та Гуляйполе, ймовірно, необхідно утримувати, якщо це можливо. Але окрім цих опорних пунктів на лінії фронту, для України важливо те, що москва продовжує платити жахливу ціну за підтримку свого наступу на Донбасі.
Літня кампанія України, як я її собі уявляю, залишиться цілком життєздатною, навіть якщо москва відсуне лінію фронту досить далеко на захід протягом наступних шести місяців. Ідеальний варіант – деяке просування вперед: нехай орки кинуть основну частину своєї вільної енергії на повзання по битому склу до цитаделі українських фортець на Донбасі. Влітку настане момент завдати потужного удару по вразливому угрупованню з флангу.
Де спробувати це зробити – захоплююче питання, і відповідь на нього змінюватиметься в міру того, як москва просуватиметься туди, куди зможе. Зараз, на стику Південного і Східного фронтів, російське угруповання, зосереджене на Оріхові, схоже, відокремлюється від того, що намагається прорватися через Велику Новосілку. Я вважаю це інтригуючим, оскільки ще на початку 2023 року вважав Гуляйполе оптимальним напрямком для розгортання західного вістря контрнаступу України, а не Оріхів-Токмак.
Якщо ситуація розвиватиметься так, як я очікую, враховуючи потребу орків у Великій Новосілці та Покровську, щоб контролювати всю територію, яку, як вони стверджують, анексували в України, можливий правий гук. У загальних рисах це виглядає так:
Ціль: Волноваха. Один корпус із 6-8 бригад закриває правий фланг, два інших пробивають лінію Суровікіна між Кам'янкою і Волновахою, згортаючи фланг сил орків на Донбасі. За цим, найімовірніше, послідує звільнення всього, що Україна втратила рік тому. І логістика орків від Азовського узбережжя до Криму була б відрізана.
Більш детально про те, як би я провів подібну кампанію, я напишу в найближчі кілька тижнів, залежно від розвитку подій у світі. Що стосується того, щоб якось попередити москву про небезпеку, то я бачу майже нульові шанси на це, навіть якщо ФСБ стежить за цим блогом так само, як ЦРУ напевно читає блогерів-орків у Telegram, сподіваючись отримати корисні підказки.
москва знала, що Україна нарощує війська в Сумах, ще до того, як вони увійшли у Курську область. Орки, ймовірно, думали, що блефували, змусивши Україну захищатися від нападу, до якого вони насправді не були готові. Тепер п'ятдесят тисяч орків і десять тисяч північнокорейських підданих застрягли тут, не взявши Покровськ. Приблизно там, де Україна заявляє про перевагу 5:1 за кількістю загиблих в цілому, під Курськом це співвідношення має бути ближче до 8:1. Звідси і продовження операції.
російська імперія – не дуже гнучкий організм. Вона може змінювати тактику, але не свій загальний характер. Навіть знання того, де Україна може напасти, недостатньо для того, щоб москва була до цього готова.
За останні кілька місяців Україна втратила більше території швидшими темпами, ніж будь-коли з 2022 року, тому що це необхідна жертва. Теоретично, це сприятиме українській контрнаступальній кампанії 2025 року. Лише тоді, коли повітряне прикриття і атаки на авіабази зможуть ще більше знизити загрозу від планерних бомб, покриття AWACS і сотні сучасних броньованих машин, дообладнаних у майстернях для боротьби з безпілотниками, доповнять основні можливості, а Україна випустить тисячі БПЛА дальнього радіусу дії, матиме сенс терпіти втрати, неминучі у будь-якому тривалому великому наступі.
Перемога можлива лише через рік, якщо Україні нарешті буде надано ресурси, яких вона потребує і на які вона заслуговує. Це єдина сфера, де розум насправді має майже такий самий вплив, як і сировина. Тому що саме ілюзія стійкості путіна, як і стійкості Асада ще пару днів тому, допомагає утримувати всю цю порочну систему від розпаду.
Геополітичний огляд. Надія на Макрона?
Європа та США. Цього тижня найпростіше розглядати європейські та американські відносини з Україною разом, тому що три ключові представники, які займаються цим питанням, зустрілися у Франції. Старовинна церква, яку багато хто дуже любить, кілька років тому зазнала пожежі, але зараз була відновлена за величезні кошти на радість багатьом. Ця подія зібрала разом багатьох світових лідерів і Трампа, хоча ще півтора місяці він юридично не має ніякого відношення до справи.
Було б неймовірно стати мухою на стіні на цій зустрічі, адже там перебували лише вони. Як повідомляється, Трамп зовсім інша людина наодинці й поза камерою, в чому я не сумніваюся, тому що весь його бренд – це телевізійне шоу. Він призначив на посади членів кабінету міністрів купку пихатих мудреців, прекрасно розуміючи, що в цьому цирку важливі речі відбуватимуться за лаштунками. Яка йому різниця, що половину з них не затвердять? Хтось відданий буде.
Наодинці з Макроном і Зеленським я не сумніваюся, що Трамп отримав просте і ефективне послання: Україна перемагає, або Трамп платить. Він не буде переобиратися знову, але якщо його бренд асоціюватиметься з капітуляцією перед путіним, він втратить все, що нарешті завоював. Змусити всіх людей, які коли-небудь ображали його в пресі, принижуватися, як владолюбні демократи повинні були б зробити навіть з фашистом, – це ніщо в порівнянні з тим, що його запам'ятають як хлопця, який врятував шкуру путіна.
Якщо крах Асада не донесе до Трампа суть справи у зрозумілих йому термінах, то Макрон, який з помпою і церемоніями підбадьорить його перед тим, як повідомити приватну новину про те, що Європа може і замінить Америку, якщо Трамп підірве альянс НАТО, здавши Україну, повинен це зробити. Трамп буде говорити і хвалитися на публіці, тому що він повинен, але врешті-решт він або найбільший лох у Всесвіті, або ж дозволить Україні перемогти.
Американські лідери не мають рішень проблем, що стоять перед країною, але грабують все, що можуть, поки щось життєво важливе не зламається. Та це станеться набагато швидше, якщо Трамп дозволить путіну уникнути заслуженої поразки, як це зробив Байден.
Незважаючи на мою критику домінуючого в Америці духу Віші, останнім часом спостерігається рух у правильному напрямку: Пентагон виділив близько мільярда доларів на підрядне обслуговування американської техніки в Україні, що раніше також було заборонено. Це може прокласти шлях до відправки сотень, в ідеалі тисяч, "Абрамсів", "Бредлі", "Страйкерів" і М-113, які потрібні українським солдатам для того, щоб вони гинули рідше, ніж у радянських БМП.
Тихий океан. Про Тихий океан мало що можна сказати, окрім того, що Пекін, можливо, збирається провести ще кілька навчань навколо Тайваню. Військово-морський флот США, можливо, планує розмістити три авіаносці в західній частині Тихого океану під час інавгурації, тож може бути кілька нелетальних феєрверків.
О, і Південна Корея провела чудову маленьку демонстрацію того, як має працювати демократія. Корумпований і непопулярний президент оголосив воєнний стан, посилаючись на загрозу з боку Північної Кореї. Війська пішли до парламенту, і у відповідь на заклик парламенту люди заполонили вулиці. Депутати парламенту обійшли війська і провели голосування, одноголосно відхиливши наказ про введення воєнного стану. Президент відкликав декларацію, і справу зроблено.
Хтось може назвати це сумним епізодом. Я ж бачу в ньому момент, який зміцнює демократію для наступних поколінь. Наступного разу, коли президент розглядатиме це питання, він пам'ятатиме про це. Норми були встановлені й захищені. Так іноді має бути. Чи проявили б американці таку мужність?
Близький Схід. Природно, що цього тижня величезна увага була прикута до Дамаска, де сирійський альянс повстанців нарешті повалив режим Асада. Не минуло й двох днів після того, як я написав, що Асад, схоже, буде змушений захищати два роз'єднаних анклави, відступити до узбережжя або втекти, як він милостиво відмовився від боротьби і втік до москви.
Це новий світанок у Сирії, і не зважайте на всі балачки західних ЗМІ про те, що повстанців очолює відгалуження "Аль-Каїди". Це свідчить про те, наскільки американські розвідники були шоковані падінням ще одного режиму, який вони вважали безпечним. Вони роблять це, щоб погрожувати лідерам у невизначених ситуаціях – мовляв, краще прислухайтеся до великої жорсткої Америки, визнаного майстра у всіх дослідженнях, інакше життя стане важким.
Але поки що новий сирійський режим вдає, що поважає права меншин. Якщо він зможе підтримувати безпеку, а однією з причин падіння режиму, схоже, є дезертирство армії в багатьох місцях, що повинно дати йому багато військ – такий розвиток подій може докорінно змінити Близький Схід. Американські лідери нервують, а ізраїльтяни – вдвічі більше.
Ізраїль мав добрі стосунки з Асадом, який майже не втручався, коли Ізраїль бомбив іранські об'єкти або об'єкти "Хезболли". Ніхто не хотів, щоб це угруповання стало занадто великим для своїх штанів. Як і все, що називають віссю, "Вісь Опору" була просто купою груп, які тимчасово бачили свої цілі спільними. Тепер, коли Іран знає, що ядерна зброя є єдиною надійною гарантією проти ізраїльського та американського нападу, він швидко збагачує уран і укладає союз із москвою, поки путін при владі. Проксі не досягають бажаного стратегічного ефекту, завдяки Хамасу, який доводить Ізраїль до сказу.
Зараз Ізраїль із занепокоєнням спостерігає за тим, як Сирійське угруповання з очевидною широкою громадською підтримкою має всі стимули співпрацювати з урядами Іраку та Лівану, щоб спільно стабілізувати регіон і не допустити повернення Ісламської держави. Мільйони біженців потребують допомоги, і якщо все піде не так, Ізраїль може опинитися на пороховій бочці, що стоїть по той бік колись статичного кордону. А уявіть собі, що вигнання рашистського впливу разом із послабленням американської влади призведе до справжнього внутрішнього зближення у розділеному ісламському світі! Це не той сценарій, якому Ізраїль надає перевагу.
Що ще важливіше, грандіозний план путіна убезпечити свою імперію, підкоривши Європу через знищення України і врівноваживши Китай шляхом створення великого нафтового альянсу з близькосхідними диктатурами, мертвий. Він змарнував завжди делікатне становище москви, як жоден потенційний цар до нього. Південний фланг НАТО має стати більш захищеним.
Після більш ніж року, коли на Близькому Сході все йшло так, як хотів путін, він раптом став майже неважливим гравцем. москві доводиться благати турків гарантувати вільний прохід із Сирії для застряглих загонів орків. Після підтримки Асада я сумніваюся, що новий режим дозволить російським базам на узбережжі діяти довго.
Заключні коментарі. Ситуація в Сирії слугує потужним нагадуванням про долю, яка, ймовірно, чекає на путіна та членів його режиму. Я не можу не бачити в рішенні Асада попросити притулку в росії останню помсту покинутого клієнта. Його спосіб сказати світові, кого саме він звинувачує. Замість боєприпасів Асада підвезли.
Шкода, що людина, яка труїла газом власний народ, уникне долі Хусейна і Кадаффі. Але якщо рашистська імперія розвалиться у 2025 році, Асад і його сім'я можуть приєднатися до путіна на шляху до Пхеньяну. Це щасливе майбутнє не за горами. Багато людей в росії повинні погодитися з тим, що так буде краще для всіх.
Україна ще може це зробити. Перший крок: поразка путіна на полі бою. Іншого шляху, на жаль, немає.
