-
-
-
Про недоцільність експериментів
-
27 березня 2014 09:51
На пострадянському просторі відбуваються події, які можна цілком порівняти з подивуванням малюка, який намагається пояснити світ через нечисленні речі, які йому відомі завдяки куцому досвідові. Особливо взялися вправлятися з поняттям демократії, намагаючись окреслити те, що реально відбувається на посттоталітарному терені, не виходячи за рамки заданих параметрів. Вони є простими – комусь наснилося, а, може, дуже кортить уважати, що поневолені комунізмом народи обрали за орієнтир цивілізовані схеми людського співжиття, простіше кажучи, західну демократію. Але, позаяк еталон далекий від взірців, то для цих останніх слід, на думку особливо «просунутих» епігонів ліберальної думки застосувати прийнятні епітети.
-
-
Згадуючи Чорновола
-
25 березня 2014 10:01
Мені видається, що українські політики із жахом очікують чергової річниці смерті В’ячеслава Чорновола. Не тому, що, зазвичай, у ці дні активізуються пошуки винних у трагедії на шосе, а тому, що, хочеш не хочеш, але мусиш терпіти згадки про „зеківського генерала”, а також навіть підсвідомі порівняння його постаті з фігурками тих, хто фактично перейняв його тестамент.
-
-
Час України
-
22 березня 2014 11:47
Реакції, що їх спостерігаємо зараз, під час неймовірного напруження нервів, загострення пристрастей, та й узагалі, - тривалого суспільного стресу, породженого протистоянням на Майдані, а відтак – передчуттям війни із північним сусідом, - так ось, цей мікс мені видається абсолютно природним. Ба більше, - гірше було б, коли така різнобарвна какофонія емоцій осідала б у людських мізках, щоб відтак, обсолютно неочікувано вибухати або необгрунтованою агресією, або – ще гірше, - генезувати у тотальну депресію.
-
-
-
-
Путін і порожнеча
-
14 березня 2014 10:26
Мабуть, Орвелл мав би назвати свій роман-утопію, змістивши часові рамки рівно на 30 років. Останні перли публічної риторики Путіна, який, як здавалося на початку «української катавасії», зумів переконати себе у єдиноправильності власних висновків, - так ось, теперішні його філіппіки радше скидаються на борсання шизофреніка між двома реальностями. Причому, одну з них він і надалі вважає аксіоматичною, з іншою змушений погоджуватися, як з фатумом, який безжально нищить першу.
-
-
-
-
-
-
-
-
Де взяти святих?
-
28 лютого 2014 10:22
Як і слід було передбачити, склад нового уряду, виведений спочатку на кастинг Майдану, а відтак схвалений парламентом, спричинив хвилю невдоволення. Інакше й не може бути: скільки людей, стільки ж думок. Попри те, що представники громадського сектора отримали у Кабміні смертників левову частку посад, я чомусь схильний уважати, вслід за Станіславом Бєлковскім, що «прогресивна громадськість – це, здебільшого, ошусти у масі своїй». Але, як би там не було, прецедент врахування «елітами» «третього сектора» можна розцінювати лише за позитив.
-
-
Про минущість вражень
-
26 лютого 2014 10:28
Гьоте колись зауважив одну дуже просту річ, – „веселку, яка тримається понад чверть години, перестають помічати”. Справді, у нестримному вирі релятивного життя, ми лише краєм зачіпаємо знакові події, а відтак постаємо ошелешеними новим, досі небаченим, нечутим. Годі нам зупинитися: є осторога не встигнути, не зрозуміти, не осягнути! А насправді, таке поверхове долучення до сучасності, не розуміння, не осягнення, а лише шматочок вражень, витертий згодом, як дешевий мідяк на битому шляху.
-
-
-
-
Гальмівний шлях
-
19 лютого 2014 12:03
Психологічний стан суспільства, яке ось так несподівано, неочікувано, змушують до миру, причому середовища, які, здавалося б, перш за все, зацікавлені у збереженні довіри того ж таки суспільства, - так от, те, що відбувається у мізках і душах «рядових Майдану», зараз визначити дуже важко.
-
-
-
-
Українська зима 2014 року — це європейська катастрофа
-
12 лютого 2014 16:03
Може, я чогось не розумію у цьому зворохобленому світі, може, щось пропустив? Відколи це найтитулованіші і найстатусніші правозахисники взяли собі за правило подавати руку катам і тим, хто пише для них накази? Досі, здається, такого не було, навіть за часів, коли терор проти власного народу сягав будь-яких мислимих меж. Осуд, зневага, повна ігнорація були зброєю омбудсменів проти тих, хто зневажав людські права, ба більше – позбавляв своїх же громадян здоров’я і життя.
-
-
Опозиція: час вибору
-
10 лютого 2014 11:56
Пісок у годиннику паузи, перекинутому і владою, і опозицією з волі того, хто в цій країні наразі ухвалює все, поступово втікає. Тепер перед «трійкою» трилема, майже за Рузвельтом: "Найкраще, що ви можете зробити, це вчинити правильно, наступне найкраще, що ви можете зробити, це вчинити неправильно, але, найгірше, що ви можете зробити - це не робити нічого".
-
-
-
-
Країна заручників
-
06 лютого 2014 12:25
Останні кілька днів відчуваю певний душевний дискомфорт, не знаний досі, за п’ятдесят років життя. Причому, відчуваю майже фізично, розуміючи при тім, що дещо схоже носять в головах чимало співвітчизників. Ця ідентичність, з одного боку, мала б тішити, - адже стільки вже сказано-списано про український індивідуалізм і хату скраю, а тут раптом таке... Однак, причини цього дивного солідаризму, як на мене, наштовхують на сумні думки.
-
-
У колі енному
-
05 лютого 2014 10:25
Відома фраза Рея Бредбері про те, що «сумна і водночас щаслива доля людства у тому й полягає, щоб безконечно вимірювати відстань від місця, де ми перебуваємо, до того, де ми бажаємо бути», в українських реаліях набуває саркастичного забарвлення. І річ не в тому, що в країні відсутній прошарок людей, які вміють мріяти, річ у тім, що їх завжди бракує для критичної маси, спроможної обрати собі адекватне провідництво.
-
-
-
Публічність брехні
-
31 січня 2014 11:10
Про сумну традицію вітчизняного політичного класу говорити одне, думати інше, а чинити – геть протилежне, сказано чимало. Ця згубна звичка вже давно набула рис традиції, а від того, мабуть, і втратила елемент ризику для тих, хто так чи інакше причетний до ухвалення рішень в Україні. Брехати, брехати і ще раз брехати, – заради хвилевих вигод, на потребу моменту, аби зберегти обличчя перед виборцем, аби здобути його прихильність.
-
-