Аккерман - найбільша фортеця України (фото)
Фортецю в Аккермані (нині Білгород-Дністровський) побудували молдавани у 13 столітті. Через двісті років сюди прийшли турки. Майже три століття це був один із найважливіших і найпотужніших оплотів Османської імперії в Північному Причорномор'ї.
У 1812, за підсумками чергової російсько-турецької війни, ці землі стали частиною Російської імперії. Фортеця швидко перестала вважатися військовим об'єктом, а до кінця 19 століття її оголосили пам'яткою архітектури.
При Хрущові тут створили музей. У роки незалежності, здавалося б, можна було зробити з цього місця популярний туристичний об'єкт. Але не склалося.
Аккерманська фортеця - найбільша в Україні. І одна з найбільш збережених. Дивно, але багато хто взагалі не знає про її існування. Хотин і Меджибіж менші, але набагато краще розкручені. Класичний вигляд зі сторони лиману.
Бодай якось займатися фортецею почали тільки минулого року. Ентузіазму вистачило ненадовго - облаштували невеликий зал зі знаряддями тортур і ніби як побудували нові туалети. Все. Можна ще хіба що з лука постріляти і час від часу подивитися невеликі лицарські турніри. Більше у фортеці немає нічого, окрім стін.
Ще недавно у зовнішніх стінах виднілися гарматні ядра. Все виколупали і забрали.
Вид на Дністровський лиман з фортечних стін.
Внизу пасуться кози.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тема козівництва у сучасному північнокорейському плакаті (фото)
Колоритні каменюки біля стін. Кажуть, фортеця потихеньку сповзає в лиман.
Не уявляю як ці стіни можна було взяти штурмом.
Мох.
Стіни з південного боку фортеці. Всі в тріщинах, деякі - завтовшки з кулак.
Навпроти фортеці - чахлий будиночок з радянськими плакатами.
Прямо біля фортечних стін - розкопки стародавнього міста Тіра. Насправді Білгород-Дністровському більше 2500 років. За цей час він встиг змінити близько 15 назв. Найцікавіша частина Тіри - ціла вулиця з будинками і водопроводом - чомусь недоступна для туристів. Подивитися можна тільки на якісь невиразні руїни.
Фортечний рів. Напевно, колись був заповнений водою. Цікаво, чому зараз у відреставрованих замках/фортецях рови не наповнюють водою? Було б круто.
Головний вхід у фортецю. Пластикова табличка - шик)
Одна із внутрішніх веж.
Декілька разів на місяць у Аккерманській фортеці відбуваються фестивалі історичної реконструкції.
Лицарі з'їжджаються з усієї України, іноді з ближнього зарубіжжя. Живуть у внутрішньому дворі фортеці в наметах.
Бугурт. Мабуть, самий ефектний вид бою - стінка на стінку. Фігачат будь здоров.
Обладунки блищать на сонці - все як годиться.
Песець кошеняті)
Теж лицарі, чо)
Середньовічні будні.
Вершниця.
Коли у Білгород-Дністровській фортеці не відбуваються лицарські бої, робити тут нічого. Хіба що можна по стінах полазити та у внутрішньому дворі погуляти. Кілька деталей.
Нещодавно тут облаштували традиційний для будь-якого замку зал із середньовічними знаряддями катувань. За вхід туди вимагають додатково 10 гривень - такого жлобства я не зустрічав у жодному замку України. Тітка платити не захотіла і дивиться через вікно. =)
Вхід в цитадель.
Обернемось.
Сам двір. Затишно.
Чимось нагадує Меджибіж.
Майже всі башти - без дахів.
Піднімаємося на стіну. Офіційно по них ходити не можна, але все лазять, адже робити тут більше просто нічого. Проходи та сходи дуже вузькі, ходити по верху реально стрьомно.
Звідси фортеця дуже подобається. Або просто світло хороше)
Вигляд з фортечної стіни на цитадель. Видніється чи не єдина вежа з дахом. Це вона стоїть на березі лиману.
Дальня частина фортеці. Ще одна вежа з дахом.
Прикольний прохід.
Він же знизу. Зазвичай не викладаю схожих фото, але аж надто він мені сподобався.
В одному із закутків стоїть трохи середньовічної начиння. Знову таки - прямо як у Меджибожі.
Ням-ням-ням)
Залишки гарматних ядер і якихось кам'яних деталей.
Гармата в бійниці. Націлена на руїни Тіри і торгівців сувенірами.
Виходимо з фортеці. З внутрішньої сторони арка схожа на кам'яне обличчя.
З фортеці йдемо дивитися занедбані казарми. Фотозвіт про них був на початку тижня - хто ще не дивився, ласкаво прошу за лінком. Там таки є що глянути:
Оригінал: dcfc-lad.livejournal.com
