Джок’якарта. Столиця для щастя
Про це розповідає блогер mr-brut:
Столиця країни — Джокарта — величезний та мало приданий для життя мегаполіс. Джок’якарта — тристатисячне село, з розміреним ритмом життя та відчуттям загальної розслабухи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чарівний копняк". 5 виправдань, що перешкоджають мандрам
В Джокарті — президент, попередник якого ще не так давно вважався одним з найпотужніших диктаторів третього світу. Джок’якарта — столиця Особливого району, тут досі номінальним керівником вважається султан. Немов би і не було сотень років колоніального владарювання, японської окупації та республіканського правління.
В центрі Джок’якарти — палац султана. Точніше навіть декілька палаців. В одному мешкає султаниха після розподілу спільного майна. Нещасній жінці доводиться заманювати сюди туристів, аби якось прожити. Ті ж туристи, що встояли переж жіночими чарами мають змогу побачити справжній султанський палац.
Втім, особливих розкошів тут немає. Значно цікавішим є Водяний палац Таман сарі — бані султана. Комплекс з басейнами, мечетями, залами для відпочинку та дозвілля збудували в XVIII столітті. Після землетрусу 1867 року за призначенням не використовувався. Відновлювальні роботи розпочалися в
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Діснейленд в Орландо. Мрії збуваються (фото)
Особливу атмосферу сучасній Джок’якарті створюють мистецькі графіті. Мало не кожен вільних клаптик стін вкритий оригінальними картинами. Деякі з них — соціального характеру: не смітити, бути чемним.
Представлена і патріотична тематика.
Основний вуличний транспорт — мотоцикли. Місто відчуває явний переліміт гарчащих двоколісних друзів, але нічого не може вдіяти.
На кожному кроці — мобільні заправочні станції для мопедів.
Велосипед, рікша та фіра — альтернативні види пересування. Однак королем доріг все ж залишається мопед.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Згаслий музей вулканології. Руїни по-японськи (фото)
В планах — прокладання сучасних мереж громадського транспорту. А наразі діє доволі оригінальна автобусна система. Кожна зупинка є платформою, вхід на яку платний. Пасажир може змінити кілька автобусів, пересідаючи на платформах — головне, це не вийти за турнікет.
Долиною місцевої річки — мереживо з нетрів. Сюди рідко заходять чужинці. Однак люди тут, як і всюди в Індонезії — привітні та щасливі. Індонезія на 23 місці за світовим індексом щастя. Україна — на
Для щастя індонезійці страшенно люблять слухати пташиний спів. Клітка з соловейком — обов’язковий елемент інтер’єру.
Головний місцевий сувенір — батік (це слово з індонезійської перекладається як «краплина воску»). Це така технологія розмальовування тканини, коли межі зображення фіксують воском чи парафіном. В результаті получаються багаті кольором вироби.
Цією ж технологією в принципі можна обфарбовувати будь-що.
Неподалік від Джок’якарти розташовані два об’єкти Світової спадщини: буддистський храм Боробудур та індуїстський комплекст Прамбанан. Але про них — іншим разом.
Оригінал: mr-brut.livejournal.com