Фотомандрівка Грузією
Боги почули прохання юзерів фб і лоукост "Віззейр" таки відкрив рейс у Грузію. Переліт Київ-Кутаїсі тепер доступний орієнтовно за 1200 грн. (в обидві сторони!) якщо брати квитки завчасно.
То ся видає нереальним! Я собі згадую скільки часу я та інші люди сиділи-рахували якби то було дешевше поїхати туди - паромом чи автомобілем. Бо досі було або 400 баксів за переліт, або 3 дні автостопом)
Колись чув, що з Ельбрусу в хорошу погоду видно море, але думав то небилиці. Виявляється правда) і взагалі скільки там того світу
Власне Ельбрус
У провінційному напівдобудованому аеропорту "Кутаїсі" красиві працівниці митниці до усіх
вітаються рідкою мовою "ласкаво просимо" (до француженки приталися по-французьки) і після перевірки паспортів вручають кожному по невеличкій плящині вина. Ейфорія почалася ще до того, як ми ті пляшчини відкрили.
Кутаїсі - величеньке, але провінційне містечко, із колоритом Сходу. Багато там гуляв і нічого особливого не знаходив. І лише в кінці поїздки відкрив для себе через вікна автомобіля старий єврейський квартал, от там справді найцікавіше! Але на жаль знимок звідти не маю...
У Моцаметі - фортеці-монастирі, захованому поміж лісистих гір над каньйоном. а недалеко інше монастирське укріплення - Гелаті. обидва справді вартують уваги серед того, що є навколо Кутаїсі
Взагалі то в нас був один план - смачно поїсти, попити вина, поспати і погуляти. саме через таку стратегію використання часу було не дуже логічним, але приємним. Якщо пробувати намалювати маршрут, по якому рухалися - то вийдуть закарлючки, логіки там не було, то й розповідати більше не буду
Коли перше дали нам хінкалі - то наші "ну нєєє, куда нам тісто, дома їмо тісто, скільки вже можна!", а потім вийшло так шо пакували хінкалі щодня і у великих кількостях
А ще пакували хурму, яку можна найти навіть за 40 тері за кілограм (2 грн), але корольок полюбе смачніший) і гранати, які усюди ростуть на деревах
Удома дуже втомився від фотографування і клацав на диво мало. За півтора тижні зробив удвічі менше знимок, ніж за одне весілля. І то так більше через примус - ну та як, така нагода) Восени там швидко темніє, а в обід світло все ж доволі жорстке. тому так шоб справді гарне світло було приблизно півтори годинки із 16 до пів на шосту (про ранок мовчу - спали зазвичай)
вночі приїхали у місто Зугдіді і першим ділом пішли повечеряли. Господар ресторану ще й пригостив гостей з України 15-річним коньяком. А потім спитали, де можна намети поставити. Нас скерували в центральний парк. Під їхнім палацом так і ночували - на газончику, під наглядом охоронців парку... взагалі таке було відчуття, що почуваєшся в Грузії "священою коровою". У Грузії можна все, а особливо туристам
у Сванетію як тільки приїхали - так відразу дощі почалися. Тому там не затрималися, хоча дуже хотілося б
В кінці жовтня цього року було особливо тепло, десь як у нас на початку вересня. Вода відносно холоднувата, але все ж купалися де тільки могли - у морі, озерах, гірських річках і водоспадах
Довго їхали гірськими серпантинами у місто Тіанеті. Втомилися, захотілося вина попити. Вийшли з маршрутки і думаємо, де його тут шукати. Бачимо на дорозі йдуть два дядька напідпитку, так добре похитуючись і в гуморі. Вони знають!:)
- У кого у цьому містечку можна домашнього вина купити?
А ті, затинаючись:
- Нєт, здєсь нєт віна. У нас – вищій уровєнь…
Після нашого реготу вони ще довго шось там пояснювали про рівень моря)
Домашнє вино - від 2 ларі (10 грн) за літр. Але справді хороше не так просто знайти! Перепробували багато і після того, як потравляєш на справді смачне, інше й не хочеться пити, стаєш вередливим)
Мцхета
г. Казбегі з-під Мцхети
Про відбите світло) у Ананурі
Про політику: таке враження, що грузинський народ поділився - одні Саакашвілі називають "гандоном", і другі - "підарасом". Принципово відмінних епітетів не чув. Питав а чому так? Зазвичай одні емоції і важко було розбратися. Але кілька людей все ж дали адекватну відповідь.
"Для друзів - усе, для інших - закон" - процитував Мусоліні один чоловік, який підвозив мене, і сказав, що це якраз про Саакашвілі. Свого часу провів справді історичну реформу правоохоронної системи і навів порядок у бандитській на тоді Грузії. Але відтоді, відчувши довіру народу, почав прихоплювати все під вузьке коло своїх людей. Він господар в країні і робить що заманеться, не зважаючи на думку народу. До того всього - соціальна нестабільність. Піарщик Міша розповідає як все кльово і що війну в Осетії у 2008 році вони виграли, але народ - іншої думки. Через "Ліліпутіна" та інших висловів Грузія втратила 80% російського ринку вина і майже нічим його не компенсувала (збільшення кількості продажу в Україні - то мізер). А хороші дороги збудовані за кредит Світового банку і борг треба буде віддавати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка в Тбілісі. 9 місяців втрат та надбань Грузії
Додам: ото все написане - то не моя субєктивна думка, а думка грузинів! Мені також видається, що грузини балувані в тому ділі і дай їм Яника - вони відразу б зацінили Мішу. Ну але ми там не живемо і не знаємо. А на Саакашвілі у столиці добре наганяли ще у 2008 році - за репресії опозиціонерів.
Про нового лідера - Іванішвілі. Усі наче віршиком (зомбована реклама?) повторюють одне і теж: він такий багатий, що його грошей вистачить на кілька річних бюджетів Грузії, тому він точно не красти прийшов!
І ще - грузини пишаються тим, що зміна влади у них відбулася мирним шляхом, тобто Саакашвілі (який ще рік залишається президентом) не тримався влади за будь-яку ціну. Можливо тому, що підтримка народу була мізерна, але все ж.
За будь-яку навіть дрібну кражічку злоцюзі загрожують від 7 до 10 років ув'язнення. І відкупитися - не вийде! Кажуть, красти перестали. може у багатьох ще не встигло змінитися у свідомості, але просто бояться красти. ми себе почували дуже безпечно
їхав собі дід на бричці. Попросився до нього, думаю звідти половлю незвичних ракурсів. сів і лінь було злазити. Питаю, чи далеко їде. Сказав що ні, за річкою набере сіна та й поїде назад. ну ладно, поїду із ним. Їдем-їдем, село проїхали і річку, і вже по Алазанській долині накатали добряче. "Ще довго?", питаю. "Та ні, он лише кілометр. Нагромаджу сіно на віз і поїдемо назад вино пити". Проїхали зо три км, а сіна то немає, дід почав косити) карочє, отак сів на бричку і пропав на півдня. Зато наївся винограду. Там навколо суцільні виноградники. Ураган зіпсував майже весь врожай. Але поодинокі грона залишилися. І дуже солодкі)
Алаверді - друга найвища церква колишнього СРСР
у Кахетії у місті Кварелі сходили на якусь вершину 2300 м. Там скель таких кавказьких як у Свапнетії немає, а наче як у Карпатах, хіба трішки вище, і скрізь дубовий ліс. Дуже симпатично!
Браконьєри, які підвозили, дали ведмежого м'яса. Ми під нього якраз ватру організували. Але як довго і шо ми з ним не робили - пережувати було важко)
старе Тбілісі - дуже симпатичне місце, якраз під love story)
Дорога зі столиці у Кахетію через Гомборі - то як кавалок Швейцарії) із якою Грузію якраз природою дуже схожі, але там майже немає сіл, без колориту - без коров та свиней, які перебігають дорогу
Пили із пастухами, які спустилися з гір і женуть отару додому. Спершу вино, а потім і чачу. Вже як були такі хороші, до нас підійшов пастух, який опікується іншою отарою. Георгій, 25 років. казав що так набридли йому барашкі за 10 років, які ними займається. питав за роботу в Україні. спитав, чи найду я йому там? я спершу почав "та трудно в нас, наші самі їздять за кордон", але російську вони слабо розуміли. легше було просто сказати "канєшно!". Думав попили і забули. Але Георгій не з таких. Не забув і дає про себе знати. А я вже як пообіцяв - то тре. Карочє, приїжджає в січні. Якби комусь треба було маляра - то давайте знати)
Хочу туди ще раз) навесні.
Оригінал: zirvygolova.livejournal.com
