Геращенко: "Чоловіки вирішують проблеми усиновлення одними заборонами"
Категорично проти подібного підходу до іноземного усиновлення. В таких питаннях дорослі мають виходити виключно з інтересів дитини. Це дорослі створили країну, в якій є діти-сироти, в якій діти-інваліди приречені на життя в будинку малюка, потім в інтернаті і там залишаться до кінця своіх днів. І перед тим, як забороняти іноземне усиновлення, потрібно змінити краіну. Щоб соціальні і економічні стандарти життя в ній, а головне - мораль суспільства, милосердя і людяність - не дозволяли цьому суспільству спокійно дивитися на те, що є сиротинці... Ось над чим, шановні колеги, нам з вами треба зосередитися!
Теза про вивіз дітей на органи не витримує жодноі критики. Так, бувають випадки, коли усиновителі жорстоко поводяться з дітьми (як в Украні, так і за кордоном). Але для уникнення подібного варто посилити зв'язок з соцслужбами, які відслідковують долю прийомної дитини, в тому числі в інших краінах. В тому числі через ратифікацію Гаагської конвенції. Проблему сиріт потрібно вирішувати КОМПЛЕКСНО, а не черз заборони.
Сьогодні українці почали всиновлювати більше сиріт. Пріоритет- за національним усиновителем. Прийомна сім'я, опікунство, сімейний дитбудинок. Але... Черга на всиновлення немовлят. А після 6 років дитині все складніше найти нову сім'ю. Всі хочуть здорових дітей. А ось малюків із складними діагнозами, з синдромом Дауна, з ортопедичними проблемами беруть іноземці і дають ім шанс жити нормальним життям, лікують їх. Як дорослі можуть позбавити беззахисну дитину шансу отримати медичну допомогу? Якщо самі не створили передумов в своій краіні?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці стали більше цікавитись сиротами
Ще один аспект. Багато сімей беруть дитину під опіку, а не всиновлюють, хоча й хотіли б, через матеріальний аспект. Опікун отримує на дитину гроші, при усиновленні родина сама несе всі видатки на виховання. В нашому злиденному суспільстві цей фактор грає свою роль: виростити дитину непросто...
Ще одне: чомусь державні дитбудинки отримують на дитину значно більші суми, ніж будинки сімейного типу. Хоча теж є дискусія - де дитині краще. І дитбудинки державні навіть не зацікавлені "відпускати" вихованців, бо втрачають фінансування. Це - лише короткий перелік проблем і питань усиновлення, які маємо вирішувати. Мовчу вже про те, що влада суспільство, церква, всі авторитетні установи мають проводити просвітницьку роботу з майбутніми батьками, що кинути дитину - це ГРіХ. І допомогати її ростити, особливо, якщо дитя має спеціальні потреби. А не кидати нещасну маму сам на сам зі своєю бідою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Футболіст "Реалу" закликає українців бути уважнішими до своїх дітей (відео)
Мені здається, що тільки так можна наблизитися до того, що в Україні не буде сиріт, а значить і іноземного усиновлення. А не рубати з плеча під гаслами, що наші діти мають жити тльки тут. Для цього спочатку вони справді мають стати НАШИМИ, спільною біллю і спільною справою. Я готова над цим працювати скільки потрібно. З усіма політичними силами. Бо тут не може бути жодної політики.
Оригінал: facebook.com/iryna.gerashchenko
