Грищенко: "Кіссінджер по-новому глянув на Україну"
Поо це повідомив Костянтин Грищенко у своєму блозі:
"Я мав нагоду провести декілька годин в компанії Генрі Альфреда Кіссінджера - легенди світової політики, інтелектуала і просто дуже приємної людини з неповторним шармом. Вікіпедія надає вичерпну інформацію, тому в деталі його біографії та заслуг вдаватися не буду, а скажу одне: Генрі Кіссінджеру 89 років (!), при цьому він активно подорожує світом як дуже бажаний гість, вдало жартує і однією влучною фразою може охопити долю цілої країни.
Вечеря добігала кінця, а розмова щойно набрала обертів і замість запланованих півтора годин ми проговорили чотири. Говорили про США, Китай, Росію, Сирію, ядерну зброю і просто про те, куди рухається світ, в якому ми живемо. Що цікаво: несподівано для мене наші підходи розійшлися лише у питанні перспектив трудової міграції до США та її наслідків для розвитку Америки і світу.
Я слухав Кіссінджера і розумів, що його чітко сформульовані думки – це квінтесенція прагматизму, заснованого на глибокому розумінні міжнародних проблем та процесів. Генрі Кіссінджер сьогодні може дозволити собі говорити без будь-яких ремарок, він вільний від будь-яких впливів, окрім власного розуміння світу, а тому його погляди особливо цінні і цікаві.
У зв’язку з цим я помітив, що коли йдеться про вибір між привабливим, але деструктивним, і, з іншого боку, нехай непопулярним в широких масах, але ефективним рішенням, Кіссінджер обирає друге. Саме тому він, наприклад, всупереч американському мейнстріму виступає рішуче проти військової інтервенції в Сирію. Кіссінджер займає цю позицію не тому, що підтримує владу цієї країни, а тому що наперед прораховує стратегічні руйнівні наслідки такого кроку для міжнародної безпеки.
„Будь-яке рішення однієї проблеми створює нові проблеми”, – говорить гість після згадки про Лівію і перед тим як перейти до Сирії та Ірану. Але насправді це „правило Кіссінджера” абсолютно універсальне.
„Якщо політик не має стратегії, він не може ефективно вирішувати тактичні проблеми”, – продовжує він і говорить, що дипломатія, на жаль, інколи перебільшує значення проблем внутрішнього розвитку держави і ставить їх в центр міжнародних відносин, завдаючи при цьому шкоди стратегічним інтересам.
Звичайно, говорили ми і про Україну. Я був дуже радий дізнатися, що Андріївська церква і Софійський собор справили на нього величезне враження і змусили його по-новому поглянути на нашу країну. Виявилося, що коли він двічі був в Києві за радянських часів, тодішня влада навіть не провозила його повз ці місця, не кажучи вже про екскурсії. Зате гостю показували київські промзони. Цікава деталь, правда?
Тепер же, як він сам зізнався, вражений красою і духовною силою Оранти, він по-новому поглянув на Україну як на країну, що попри усі війни та лиха зберегла себе і свою високу культуру, і дійшов висновку: „Країна з такою великою історією заслуговує на велике майбутнє” (в цей момент мені закортіло запропонувати тост за те, щоб ці слова якомога скоріше справдилися, але я утримався, не бажаючи переривати гостя).
Генрі Кіссінджер вважає, що сьогодні США та ЄС повинні, передусім, пам’ятати про стратегічну важливість нашої держави. „Пане міністре, – звернувся він до мене – я завжди був адвокатом незалежної України, але при цьому я завжди відверто виступав проти членства України в НАТО. Я хочу, щоб Україна була членом Європейського Союзу і зберігала при цьому гарні відносини з Росією”. Мені не було що додати до цих слів, адже це саме той прагматизм, який я повністю поділяю і над реалізацією якого я щодня працюю.
Є щось символічне в тому, що попри наявність численних титулів до мого вчорашнього гостя прийнято звертатися просто – доктор Кіссінджер. Звернення є, звичайно, визнанням його великих академічних заслуг. Та воно, як і все в нашому світі, має й інший сенс, адже Кіссінджер немов лікар завжди сміливо і відповідально брався за лікування здавалося б невиліковних міжнародних хвороб: В’єтнамська війна, гонка озброєнь, глибокі кризи на Близькому Сході та в американсько-китайських відносинах і т.п. Брався і перемагав.
Інколи мені здається, що людей такого масштабу серед діючих політиків сьогодні немає, і тому криз в Європі та світі все більше, а ефективних рішень все менше. Не в останню чергу саме тому Кіссінджер з його ефективним вирішенням, а не створенням міжнародних проблем є такою яскравою легендою".
Оригінал: blogs.ukrinform.gov.ua
