Гул блогів: снігова атака на регіоналок - що посіяли, те й виросло
Olha Snitsarchuk:
Одразу зізнаюся: я голосно реготала через снігову атаку. Мені пофігу, хто ліпив і метав сніжки. Мені пофігу – чиї ці депутати і депутатки, в яких поцілили. Я реготала, побачивши, як наваляли снігом і прапором Табаловим. Просто тому, що мені смішно. А ви що хотіли – щоб їм ніжно шепотіли у спини "панду геть"? Так, сніжком в морду – боляче. І образливо. Ще більш боляче, коли тобі верещать у спину як-от Ставнійчук - "сука продажна". Ще більш образливо – коли це правда. І ще більш образливо напевно, коли єдине, що ти можеш зробити – це метнути сніжком. Зізнаюся, на цьому етапі політичного розвитку країни мені навряд чи було б жалісно – навіть якби в депутатів метали лимонками. Тому ці всі цивілізаційні соплі – тупо крокодилячі.
Oleksandr Kramarenko:
По поводу вчерашнего трэша со снежками, депутатами-дамами и (не)джентльментством.
Сорри, но какая страна, такое и отношение к леди, стоящими при власти. Вспомните, пожалуйста, как выносили оппозиционерш из зала суда и прочие штуки. Или как разбивали носы депутатам-мужчинам, прямо в сессионном зале.
Нет, чтобы два раза не вставать, я не оправдываю мелкое хулиганство. Но это такая атмосфера в укрполитике. Что посеяли - то и выросло. Вот и пожинаем.
Вообще, очень многие "нельзя" и "неприлично" за последние 4 года куда-то делись. Частично в этом виновны импотенты из числа оранжевой команды. В большей степени - беспредельщики из нынешней власти.
Ящик Пандоры, который заботливо держали взаперти Кучма, Кравчук и, отчасти, Ющенко - открыт. Увы.
Yuriy Romanenko:
Диагноз:
"Мені боляче на це дивитися. На цих принижених жінок,переляканих Табалових. Коли суди, закони права і моралі не працюють-кожен може стати жертвою самосуду. А ті, на кого накидалися люди, стали жертвами через свою готовність прислуговувати злу. Бо коли це зло знищує не тебе, здається, що його і не має. Аж раптом воно наздоганяє - ганебно-принизливою сніжкою у спину. Поки що сніжкою...", - Микола Княжицкий
Смотрите, вот это называется диагноз. Он даже не понимает, какой происходит сдвиг в массовом сознании. Годы беспредела укореняют в массовом сознании его как норму. Если в отношении простого человека год за годом осуществляются незаконные действия, то неудивительно, что и масса начинает видеть в незаконных аморальных действиях норму. Как говорится, если ты смотришь в бездну, то и бездна смотрит тебя.
Так вот Княжицкий, а вместе с ним и другие депутаты, точнее говоря, их абсолютное большинство, не понимают, что бездна сначала раскрывается в форме снежки, а потом в более радикальных и менее приятных формах. Не понимают это и либеральные журналисты типа Найема, которые осуждают кидание снежками.
Интересно, задумывался ли Найем, который гневно осуждает метальщиков снежков и яиц, что Бондаренко и К принимали участие в принятии законов, которые поворачивали жизнь миллионов людей к нищете?
Мне кажется, что Найем просто не понимает, какие масштабные события назревают в стране, где все, все привычные формы поведения будут снесены. Не будет никаких посиделок с депутатами бундестага в "Космополитене", потому что озлобленные массы будут воспринимать это как издевательство. И за это можно будет не снежку, а кирпич по голове получить.
Пожалуй, это самое важное, что вчера было у Верховной Рады.
Zoya Kazanzhy:
Щось мене дуже бісять оці стогони про те, що не можна кидати сніжки в жінок-депутаток. Ну так, не можна. Сніжки не можна кидати.
І не можна, коли звичайні жінки, не депутатші, стоять по 10 годин взимку на базарах під відкритим небом, щоб прогодувати свої сім'ї. І дубнуть від холоду. І не можна, коли жінки в віці 70-ти років миють підлоги в офісах ночами, щоб не псувати собою "товарного" вигляду офісів. Миють за жалюгідні копійки, які дозволяють їм не вмерти від пенсії до пенсії.
І не можна, коли жінки калічіють по селам, хворіючи роками і не маючи доступу до елементарної медицини. І не можна, щоб жінки виїджали масово за кордони і носили там судна від італійців та греків. І не можна, коли немає за що зібрати своїх двох чи трьох дітей до школи. І не можна жінкам відчувати себе непотрібом у власній країні, коли ти не живеш, а щодня здійснюєш подвиг.
Вам жалко депутаток? Мені - ні. Я згодна, непристойно. А чого ви хотіли в країні, де все вже давно перевернуто з ніг на голову? Все інше - пристойно, так? Вас бентежить світло-бежеве пальто Марини Ставнійчук і її емоції? Вас бентежать переживання Ірини Горіної? Мене - ні. Ми з ними на різних планетах. У паралельних світах, які ніколи не перетнуться.
Мене бентежать емоції матері, у котрої вмирає дитина і весь світ збирає по копійці. А ці тварини в цей час просиджують в спа-салонах, витрачаючи сотні доларів на себе, улюблених. Мене бентежить стара сусідка, яка не від хорошого житття сидить з табличкою "Здаються кімната на літо", і платить "за спокій" мєнтам. Мене бентежить син моєї подруги, який має червоний диплом, і працює за 2 тисячі гривень, бо іншої роботи, в тому числі і за спеціальністю - немає!
Терпець уривається. Згадайте другу революцію в Киргизстані. Тоді люди прийшли і потрощили всі елітні будинки. Коли людям не дають жити, люди і не живуть. Вони ідуть на війну.
