Музика для вух: історія MP3
На початку ХХ століття, телефонні компанії, як-от AT&T, спонсорували дослідження якості звуку та людського слуху. Який обсяг інформації можна отримати зі сигналу, перш ніж людська мова стає незрозумілою? Знаючи цю нижню допустиму межу, телефонні компанії змогли фільтрувати сигнали та значно збільшити місткість телефонних ліній.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Компакт-диску "стукнуло" 30 років
Десятиліття потому, на початку 1980-х років, піонери кодування звуку зіткнулися з таким самим вибором: якість звуку та розмір файлу (у цьому випадку - біти на секунду). Нині цей процес називають стисненням з втратами. Перші кодувальники, такі якКарлгайнц Бранденбург, працювали в очікуванні того, як технології наздоженуть їхні теорії. Бранденбург, на той час аспірант в Університеті Ерлангена-Нюрнберга ім. Фрідріха-Александра, брав участь у розробці багатьох сучасних методів стиснення звуку. Концепція MP3 виникла з його досліджень.
У 1988 році Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) створила підкомітет під назвою Moving Pictures Experts Group (MPEG) - Групу експертів у галузі кінематографу - щоб врегулювати питання кодування звуку та визначити стандарт для майбутнього. Двома роками раніше, ISO зробила те саме із фото та зображеннями в межах Об'єднаної групи експертів у галузі фотографії (Joint Photographic Experts Group, JPEG).
Завдяки фінансуванню від Інституту Фраунгофера у Німеччині, Бранденбург і MPEG прагнули знайти золоту середину - якісний звуковий файл, який був би достатньо невеликого розміру, щоб його було зручно пересилати. Поворотний момент, як сказав Бранденбург в інтерв'ю National Public Radio, настав, коли пісню Tom’s Diner С'юзен Веги, яку вона виконує "а капела", можна було закодувати, стиснути та відтворити без спотворення голосу Веги. Більшість людських вух не можуть зауважити втрати аудіо-точності в MP3-форматі, так само, як вони не могли відчути різниці у якості зв'язку у телефонних лініях за 60 років до цього. Відтворивши цю пісню Веги від 500 до 1000 разів, Бранденбург вдосконалив технологію та зробив Tom’s Diner стандартом.
Коли MP3 офіційно презентували у 1995 році, з'яву цього формату зовсім не супроводжував грім оплесків. В ISO нарешті був свій стандартизований формат для цифрового запису та відтворення звуку, але ще дечого бракувало - причини для людей, чому вони мають користуватися новим форматом, після того, як вони звикли до компакт-дисків. Цією причиною мав стати інтернет.
Коли у середині 1990-х роках стало доступним програмне забезпечення для декодування та відтворення MP3, таке як Winamp, формат кодування звуку, який винайшов Бранденбург, став поширюватися ще молодим інтернетом. Іншими словами, інтернет та MP3 поширювалися одночасно. Незабаром у мережі з'явилося й програмне забезпечення для кодування - завдяки першим інтернет-піратам. Незабаром кожен вже міг копіювати зміст компакт-дисків на свої комп'ютери та обмінюватися музичними файлами з навколишнім світом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як мережеве піратство шкодить користувачам
До 1999 року Napster вже був глобальним файлообмінним сервісом. Плани його творця щодо обмеження кодування музики та звуку зазнали поразки, але MP3 став беззаперечним стандартом для музики в інтернеті, і найбільш популярним пошуковим запитом у тому році (випередивши запит "pornography"). Портативні MP3-плеєри ставали дедалі популярнішими - корейський MPMan, випущений у 1998 році, був першим - і дедалі більше несанкціонованих файлообмінних мереж уможливили швидкий пошук та знаходження музики для поповнення колекцій.
Через майже два десятиліття MP3 досі залишається стандартом цифрового кодування звуку. Він знайомий, легкий та поширений скрізь.
Джерело: mashable.com
Переклад: iPress.ua
