Привіт від Капіталіни
Мітя Алешковський, фотограф і блогер, на сторінках свого журналу у фотографіях розповів про мандрівку у нацистський концтабір Аушвіц.
Обговорення, як і зазвичай у постах на таку тему, скотилося до звичного "срачу". Однак одна із гілок змусила привернути увагу інтернет-спільноти. Випадкова згадка жж-користувача про поневіряння його матері знайшла несподіваний відгук.
"Моя мама була в Німеччині в 43-45 роках, - розповів мешканець Санкт-Петербурга Павло Агафонов у коментарі під фотографіями. - 15-літньою дівчинкою відправили спочатку в концтабір (назву не памятає), а потім на північний захід Німеччини. Потрапила у село Хольтланд, поруч з Голландією".
За словами Павла Агафонова, разом з матір'ю в німецькій родині працювало ще кілька остарбайтерів - з України, Росії, Польщі, Угорщини. Був навіть працівник-голландець, яких їздив додому на велосипеді. Ставлення до працівників було строге, але хороше. Вони обідали разом із сім'єю.
"Мама, їй 85 років, цікавиться, чи лишився в живих хтось із їхньої сім'ї? - питається Павто Агафонов. - Я доїхати туди не сподобився, може хтось допоможе дізнатись і подякувати за людяне ставлення. Для підлітків це було не лише випробовування розлукою з сім'єю, але і виховання. Правила пристойності, ставлення до релігії, безліч інших побутових дрібничок - все, чого не знала молодь, пояснювала господиня, фрау Юганс. В неї було троє дітей. Мартін, Югенс і Крістіан. Може вони живі-здорові. Привіт їм від Капітоліни".
Охочих допомогти виявилось чимало. Однак більшість порад зводились до звернення у посольства чи громадські організації. Аж поки в треді не з'явився користувач pinguinchen, що живе у Гамбурзі. Зголосившись допомогти, він зуткнувся із певними проблемами: російська транскрипція прізвища не відповідала німецьким "стандартам". Google не знаходив нікого з прізвищем Юганс. З'ясувавши, що "на слух" воно запам'ятовувалось у голландському виконанні, перший же дзвінок на номер із телефонної книги потрапив у ціль.
"Неймовірно, звісно ж, - почав з інтриги pinguinchen. - Юганс все таки дуже незвичне прізвище для Півночі Німеччини. У Верхньонімецькій "р" менш фрикативна, й через це росіянами взагалі не сприймається на слух. Тому у телефонній книзі Holtland за фамілією Jürgens і знайшовся Martin Jürgens, з домашнім номером. До телефону підійшов Мартін. Так, у нього є брат Крістіан, але фрау Jürgens померла 20 років тому. Так, російську дівчину Капіталіну він дуже добре памятає, йому було 15, коли її, разом з іншими полоненими росіянами привезли до їхнього села на роботу".
Мартін і Юрген досі живуть в Хольтланді, Крістіан - у Фрайбурзі. Усім вже в межах 80 років.
Як розповів Мартін Юрґенс, у його батька була пекарня та господарка, роботи було багато. Тому родина і взяла Капіталіну. За правилами того часу, полонені мали їсти за окремим столом, але батько сказав, що так не буде, і всі їстимуть разом.
"Вона була дуже інтелігентною дівчиною і знала навіть деяких авторів із його шкільного курсу з літератури, - переказує pinguinchen слова Мартіна. - Ще він сказав, що в родині вони часто згадували Капіталіну, чи жива вона, як у неї склалось життя. Казав, що досі чує, як вона вимовляла їхнє прізвище, і що, напевно, росіянам важко даються німецькі умляути - тому і "Юганс".
За кілька годин "на звязку" вже був і інший брат - Юрген. Йому 78 років, він вчитель на пенсії.
"Як же він зрадів! Розповів, що Капітоліна була немов дочка родини. Йому було 10, коли вона 18-річна потрапила до них. І що вони переживали, ніби члена сім'ї втратили, коли вона в 45-му поїхала. І ще більше переживали, коли дізналися, як за Сталіна надходили з повернулися військовополоненими. Розповів, що кімната, де вона жила з іконами на підвіконні, вціліла в їхньому будинку", - переказав розмову pinguinchen.
Як виявилось, внучка Юргена поїхала на рік в Санкт-Петербург, безкоштовно викладати німецьку в школі. Вже в червні Юрген з дружиною вирушать її провідати, заодно завітають і до Капіталіни.
Слід зауважити, що пошуки зайняли менше дня.
