Революція гречкосіїв. Що далі?
Вони забарикадували центр Києва. Вони палять вогні у бочках. Вони прикрасили головну Йолку плакатами. Дівчата самовіддано розносять чай і їжу протестувальникам і міліціонерам. Чоловіки чергують вночі і остерігаються провокацій. Вони прекрасні тим, що не сидять вдома, а вийшли на Майдан - на мирний протест. Їхня "революція" така мила, що вона подобається світу. Зазвичай революції викликають занепокоєння в міжнародної спільноти, а наша дратує лише Росію. Єдине, що важко вкладається в наші голови так це те, чому вона не подобається Януковичу і чому він час від часу намагається її розігнати. На його місці слід би було розпіарити Майдан іноземним туристам. Поки що це робить лише опозиція та користувачі соціальних мереж.
Вони співають повстанських пісень, бо хочуть бути повстанцями. Вони кричать "Слава Україні! – Героям Слава!", хоча лякалися б ОУН більше, ніж Януковича. Багатьом подобається гасло "Слава Нації – Смерть ворогам", бо воно на межі провокативності, а їм десь в глибині душі так би хотілося побути "провокаторами". Вони хочуть наслідувати козацьку естетику, бо підсвідомо розуміють, що козаччина - це поки що найкраще, що дала світу українська нація. Але вони – не козаки. Вони – гречкосії з активною громадською позицією.
Козаки перебувають в розшуку та сидять в тюрмах. Козаки-ідеалісти захопили і утримують КМДА. Козаки живуть на 5 поверсі будинку Профспілок. Вони готуються до майбутніх оборон і майбутніх наступальних штурмів. На дозвіллі валять Леніна та ганяють з Майдану бомжів.
Цей пост присвячений тим козакам, які образилися, що "революція" не така, як уявлялася нам у підліткових мріях.
Браття! Невже ви справді вірили, що Яценюк чи Порошенко поведе нас на штурм? Ви образилися, коли Тягнибок нас назвав "тітушками", "провокаторами" і "обкуреними"? Що вони співали пісень, коли ми кидали каміння і вдихали сльозогінний газ? Ви обурюєтеся, що наші опозиційні лідери такі нікчемні і змарнували шанс змінити владу, коли відбувалися мільйонні протести?
Єдине, що їм можна закинути – це не відповідність слова і діла. Вони закликали до революції, а потім почали здавати тих, хто почав робити революцію як "провокаторів". Але невже ви досі вірили їх словам? Скажіть ще, що ви і їх передвиборчі програми читали…
Зізнаймося самі собі, скільки раніше ми мріяли про те, на яких стовпах будемо вішати цих лідерів опозиції після перемоги нашої революції. То чому ображатися, що лідери опозиції виявилися мудрішими і почали нас здавати мусорам? Вони обачливі, бо багато хто з них має досвід керівництва "Беркутом" і СБУ. А як керувати нами не знаємо навіть ми самі.
Зізнаймося, ми ж з вами були наскільки дурні, що 1 грудня забули і пробачили їм все. В пориві благородного бунту ми могли посадити цих опозиціонерів у владні крісла. Можливо навіть тому симпатичному "тітушці" з цепком, який відчайдушно кидався на внутрішні війська, сам Луценко вручив би грамоту на річницю грудневого перевороту. Але це жодним чином не зменшило б активісту "папочку" в СБУ.
Єдиний, кому ми маємо бути вдячні – це Господу. Він послав нам Януковича, який вже другий раз за 10 років будить український народ. Він послав нам опозицію, яка дає нам шанс вийти з глибокого маргінесу. З цих подій ми маємо вийти сильнішими і розумнішими.
Багато середовищ дурили себе і спецслужбу підготовкою до революції. Насправді виявилося, що ні до якої революції ми не готові. Люди вийшли, революційна ситуація була. Але в нас не виявилося жодної спільноти, яка б у критичний момент змогла взяти на себе відповідальність і очолити процес замість Яценюка, Порошенка, Кличка і ко. Все що відбувалося 24 листопада під Кабміном, а особливо 1 грудня під Адміністрацією Президента, відбувалося само по собі. Це прекрасно, але не продуктивно в разі успіху. Ризикувати здоров'ям і свободою, щоб завести в кабінет тепличного ліберала можна тільки тоді, коли ми знаємо, як будемо тримати його в страху і повазі до козаків. І це може зробити лише потужна солідаризована спільнота. Ще краще – брати владу самим. Але для цього треба бути розумнішими хоча б за Януковича.
Сьогодні відбуваються позитивні процеси. Нові люди знаходять один одного. Старі організації знаходять нові форми взаємодії і співпраці. Першочергове завдання - підготовка до дійсно революційної діяльності (підручник по історії РСДРП(б) нам в поміч). Також життєво необхідною є подальша солідаризація навколо політв'язнів.
Кожен активіст має розуміти, що у разі репресій як мінімум матиме адвоката, регулярний "грів" та всеукраїнський розголос про нього і його справу.
Будь-яке середовище тримається на ідеї та регулярних спільних діях. Менше симуляцій та імітацій. Ми не можемо бути подібними на опозицію. За свої слова треба відповідати. Готуватися і діяти. Більше дій. Менше слів.
"Я вас дуже люблю. Ви – найкращі. Ви знаєте, що робити. Всі разом." (с)
Джерело: petrovich-ua.livejournal.com
