Справа Луценка: відповідальність за порушення - на посадовцях

Про порушення, до яких вдались представники прокуратури та судочинства, розповідає експерт із захисту прав людини в Міжнародній Амністії та Human Rights Watch, консультант із розвитку демократії при ООН, Європейській комісії та інших міжнародних організаціях Галя Сеник на своїй сторінці у Facebook: 

Галя Сеник. Фото: Facebook.com

"Нещодавно заступник генпрокурора Ренат Кузьмін та радник президента Марина Ставнійчук в один голос заявили, що у випадку визнання ЄСПЛ порушень у справах Луценка та Тимошенко проти України проблеми з правосуддям України слід шукати у "системних проблемах правосуддя", які "реально ... ж не виникли сьогодні". Тобто, перший заступник ГПУ та радник Президента намагаються перенести відповідальність з теперішньої влади на системні помилки функціонування правосуддя, тобто перекинути всі порушення у процесах над Тимошенко і Луценка на своїх попередників і недосконале законодавство.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Почався суд над Тимошенко у справі ЄЕСУ: її звинувачують у витратах не по кишені

Ця заява поважних представників держави Україна, які претендують на обізнаність з процесами над Тимошенко і Луценко видаються більш, ніж дивними, оскільки в обох справах основні претензії позивачів до ЄСПЛ були не прогалини в законодавстві чи його невідповідність Європейській конвенції з прав людини, а свідомим порушенням норм національного законодавства працівниками Генеральної прокуратури і суддями за мовчазної згоди президента.

Наведу лише декілька порушень у справі колишнього міністра МВС та лідера опозиційної партії "Самооборони" Юрієм Луценком, які стосуватимуться статті 5 Європейської Конвенції про права людини.

Відповідно до статті 5 (b) і (c) Європейської Конвенції про права людини людина може бути позбавлена свободи для того, щоб предстати перед уповноваженими судовими органами на підставі обгрунтованих звинувачень про вчинення злочину, якщо існують поважні причини вважати, що ця особа повторить злочин чи втече від кримінального переслідування. У випадку пана Юрія Луценка, якого було обвинувачено у посадовому злочині, на час його взяття під варту він вже не обіймав посади міністра внутрішніх справ, а тому не міг здійснити новий посадовий злочин. Крім того, за весь час ведення слідства пан Луценко не намагався переховуватися від слідчих ГПУ чи тим більше втекати від правосуддя. Зовсім навпаки він залишався активним у політичному житті країни і як лідер опозиційної партії робив числені заяви, в яких критикував діяльність Президента Януковича і його уряду.

Під час затримання пана Луценка йому не було повідомлено про підстави затримання чи надано можливість сконтактувати адвоката. Лише завдяки присутності сина пана Луценка під час арешту вдалося повідомити його родичів та захисника про затримання.

Приїзд адвоката у СІЗО не допоміг отримати копію постанови про затримання пана Луценка. Слідчі просто відмовили у видачі на руки цього документа у супереч до вимог чинного українського законодавства.
Слухання у Печерському суді щодо арешту пана Луценка відбулися 27 грудня 2010 року, проте захисник пана Луценка був повідомлений про час і дату слухання за 20 хвилин до його початку, а тому не зміг вчасно приїхати чи підготуватися до нього належним чином. 

Суд аргументував потребу арештувати пана Луценка відмовою пана Луценка співпрацювати зі слідчими ГПУ, можливою втечею закордон та негативним впливом на свідків через розголошення матеріалів слідства у пресі. Нагадаємо, що до затримання та арешту до пана Луценка було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Згідно зі статтею 150 КПК України, вирішуючи питання застосування запобіжних заходів, необхідно враховувати важкість злочину, у скоєні якого підозрюється особа, а також її вік, стан здоров’я, сімейний та соціальний стан, вид діяльності, місце проживання, характеристика особи та інші обставини. Нагадаю, до теперішньої кримінальної справи пан Луценко не вчиняв і не підозрбвався у вчинені ані насильницьких, ані інших злочинів, у нього двоє дітей утому числі один малолітній син, прекрасні рекомендації з місця роботи, а також на час арешту у нього був зафіксований ряд хронічних захворювань внутрішніх органів.

Однак, головуючий суддя не мав можливості або бажання розглянути вище перелічені обставини і врахувати їх при зміні запобіжного заходу для пана Луценка з підписки про невиїзд на арешт.

Пана Луценка було обвинувачено у чинені тиску на свідків шляхом надання інтерв’ю представникам мас-медіа, у якому він наче б то розкривав таємниці слідства. Однак, як було встановлено під час судового процесу над паном Луценком згідно показів понад 70 свідків, саме ГПУ чинила тиск на свідків, примушуючи їх давати покази проти Юрія Луценка. 

Щодо мотивації про арешт пана Луценка через відмову співпрацювати з слідчими ГПУ та ознайомлюватися з матеріаламикримінальної справи проти нього, оскільки він наче-б-то ухилявся від ознайомлення з ними, то сам же ж уряд у своїх коментарях для ЄСПЛ визнає, що пан Луценко ознайомлювався з матеріалами справи, яка на момент його затримання вже була завершена, 15, 21, 22 та 23 грудня. Крім того, сміємо нагадати, що ознайомлення з матеріалами кримінальної справи проти особи є правом такої особи, а не її обов’язком, а тому арештовувати особу для примусового ознайомлення з матеріалами кримінальної справи становить порушення національного законодавства України. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Захаров: рішення Європейського суду не звільнить Луценка з в'язниці

Крім того, не вдаючись у деталі українського кримінального законодавства зазначимо, що затримання пана Луценко відбулося за постановою слідчого ГПУ Сергія Войченка, що є порушенням статті 106 КПК України, який серед органів, що мають право видавати ордери на арешт, не називає слідчих ГПУ. І черговий раз, суддя Вовк, який головув у Печерському суді проігнорував це порушення національного законодавства і все ж таки ухвалив ріщення про законність арешту пана Луценка. 

Арешт пана Луценка залишив без відповіді багато питань: чому ні пана Луценка, ні його захисника не було повідомлено про причини затримання, чому пану Луценку не було видано на руки протокол про затримання у супереч діючому КПК і Конституції України? Чому захисника попередили в останній момент про дату і час проведення слухання щодо арешту? Чому суддя проігнорував норми КПК і ухвалив рішення про арешт?

Єдиною підтвердженою мотивацією суду щодо взяття пана Луценка під варту на сьогоднішній день залишається відкриття кримінальної справи проти нього, що суперечить національному законодавству України, оскільки не може вважатися достатньою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суддя вигнала Луценка зі зали суду

Отже, у випадку затримання і арешту пана Луценко ми маємо справу із численими порушеннями КПК та Конституції України слідчими ГПУ, а також суддями Печерського суду м. Києва, при мовчазній згоді з їхніми діями гаранта Конституції України Президента Януковича. Тобто, у випадку працівників ГПУ відповідальність за недотримання чинного законодавства України повинна лягти на керівництво ГПУ, у тому числі першого заступника Генерального Прокурора пана Рената Кузьміна та Генерального Прокурора пана Віктора Пшонку.

Щодо суддів Печерського суду, то говорити про системні помилки тут також не доводиться, адже суддя Вовк прийняв своє рішення у супереч чинного законодавства України, а тим самим порушив присягу судді і можна сподіватися, що проти нього буде відкрито дисциплінарне провадження. Питання як могло статися, що суддя, проти якого вже були відкриті кримінальні провадження за незаконне привласнення землі та підробку документів був призначений головуючим у справі проти одного з лідерів опозіциї також залишається без відповіді і його тяжко списати на системні помилки.

Саме на передодні призначення судді Вовка головуючим у справі Луценка, в Україні біли завершені реформи правосуддя, які відбулися під патронатом Президента України. Ці реформи ліквідували самоуправління судової гілки влади і встановили контроль і нагляд виконавчої влади над судовою в особі Вищої ради юстиції. Нагада, що до Вищої ради юстиції входять і генеральний прокурор України Віктор Пшонка і його перший заступник пан Ренат Кузьмін, і навіть другий заступник Михайло Гаврилюк, а також радник Президента Андрій Портнов. 

Андрій Портнов. Фото: tsn.ua

Мені видається, що бажання скинути відповідальність за порушення національного законодавства у процесах над паном Луценком та пані Тимошенко на помилки системи правосуддя, яку було сформовано ще до приходу Президента Януковича є спробую уникнути відповідальності від особистої участі у переслідуванні опозиції теперішньою владою".