Селище Сніжне. Кінець держави (фото)
Щоб дізнатися, яким буває безвладдя, не обов'язково читати фантазії класиків анархізму. Достатньо купити квиток на автобус "Донецьк-Сніжне". Блокпостів проходити не доведеться - за межі держави потрапляєш непомітно. Перебуваючи в якомусь околичному селищі, безвладдя помічаєш раптово. Просто в якийсь момент розумієш, що навколо тебе оточує зовсім інший світ, який не має стосунку до звичної реальності мегаполісу.
У Донбасі існують цілі міста, що лише формально мають відношення до державної території України. Ні Конституція, ані закони не мають там реальної сили. Живуть такі анклави за своїми правилами, а про існування української держави тут нагадують тільки гроші і сині паспорти. Думаєте, перебільшую? Тоді давайте разом зробимо екскурсію в селище Північне, на околицю міста Сніжне. У місце, де офіційна влада позбавлена влади багато років тому, і тепер править махновська вольниця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вмираючі міста Донбасу. Українськ (фото)
Селище Північне в Сніжному, як це зазвичай буває з шахтарськими селищами, почало вмирати одночасно з місцевою шахтою. Ще в 2000 році шахта Північна була віднесена до безперспективних, і незабаром фактично перестала видобувати вугілля. В даний час видобуток ведуть тільки численні копанки, господарям яких і належить влада в селищі. Населення тут безправне, правоохоронці ігнорують свої обов'язки, місцева влада відмовчується і робить вигляд, що нічого не відбувається. Вугільні ділки безсоромно захоплюють земельні ділянки, багаті покладами вугілля, перекопуючи місцеві ліси, знищуючи житлові будинки. Мені довелося побувати у багатьох куточках Донбасу, але такої відвертої диктатури криміналу я ще не зустрічав.
Приїхати в селище і подивитися на місцевий беспредел запросили місцеві жителі, що надіслали електронного листа. Мешканці вулиць Шушенська, Кемеровська, Новомосковська, Королева скаржилися на чергову копанку, яку стали копати просто поруч їхніх будинків. Так ми і потрапили в цей забутий край.
Навряд чи на Донбасі знайдеться більш безнадійне місце, ніж Північне. Розташоване між містами Сніжне і Торез, селище Північне є вкрай незручним місцем для життя - роботи там майже немає, добиратися в сусідні міста по розбитій вщент дорозі тяжко і довго. Житло в селищі не коштує майже нічого, населення скоротилося з 17 000 (початок 90-х) до 10 000 (2012 р). На в'їзді стоїть стела із зображенням білого ведмедя. Автобусна зупинка так і називається "ведмідь". "Зупиніть на ведмеді" просять пасажири "Еталону", і ми виходимо на потрібній нам зупинці.
Північне зустрічає покинутими будинками, розбитими дорогами, брудом і туманом. По дорогах постійно колесять великовантажні самоскиди з вугіллям. Інтервал між ними - кілька хвилин, значить вугілля видобувають досить інтенсивно. Відразу зрозуміло, що видобуток ведуть не державні підприємства - вони не можуть дозволити собі таку дорогу імпортну техніку.
Покинутих будинків дуже багато. Траплятися вони починають на самому початку селища, і кількість їхня збільшується по мірі заглиблення.
Види навколо невеселі, навіть якщо не фотографувати розруху. У селищі Північному мені взагалі не траплялися бодай якісь приємні пейзажі. Звичайні вулиці виглядають в селищі, як Сайлент Хілл.
Вулиці, які нам необхідно було знайти, перебували на самому краю селища, протилежному до того, де була наша зупинка з ведмедем. Тому, щоб потрапити за адресою, нам довелося пройти через усе Північне. Подорож цю можна описувати в фантастичних романах. По дорозі нам довелося долати квартали руїн, занедбані проммайданчики, недобудовані будівлі і зриті копанками ліси.
У дворах багатоквартирних будинків характерні для Донбасу сарайні нетрі.
Багато квартир забиті дошками і кинуті мешканцями. Попалася навіть покинута багатоповерхівка.
Чиясь випатрана кухня.
Забиті вікна однієї з квартир на першому поверсі говорять про те, що будинок покидали поступово. Очевидно він порожнів до тих пір, поки не стала неможливою робота комунікацій. Після цього мешканці, що залишилися, просто переїхали в інші будинки.
Навіть житлові будинки в Північному носять на собі печать занепаду і вмирання. Скільки не йдеш по вулиці - все навколо якесь напівзалюднене, криве, запущене. Здається, що в цих будинках живуть не люди, а ходячі мумії, такі ж старі та замурзані, як і їх житла. Атмосфера безвиході.
Схоже, всі, хто ще був здатний на щось вже виїхали з цього селища.
Єдине, що ще може дати це місце - вугілля. Його видобувають тут з нелегальних "дірок", а також шляхом переробки породних відвалів. Старі терикони, як відомо, містять велику кількість вугілля, яку можна витягнути порівняно дешевим способом. У Північному для такої переробки побудували біля одного з териконів тимчасову збагачувальну установку. Належить вона компанії Coal Energy SA і носить ім'я Антонія і Феодосія Києво-Печерських. Для селища - це тимчасовий проблиск у пітьмі тунелю. Коли терикон буде повністю перероблений і знесений, установку розберуть і перенесуть в інше місце.
Поруч з териконом - рештки інфраструктури давно закритої місцевої шахти.
Народець цупить вуглинку на неохоронюваних відвалах. Ясна річ, не в промислових масштабах. Збирають потроху в господарські сумки для опалення житла.
Упевнений, Тарковський б схвалив це місце
Житлові будинки по сусідству
Бруд на дорогах просто неймовірний. Все розбите вантажівками, легковику місцями і зовсім не проїхати по цьому місиву. Довелося докласти чимало сил, щоб пройти тут пішки, а потім довго ще відмивати взуття. Але чого не зробиш заради цікавого репортажу ...
Одна з головних вулиць селища. Не знаю, хто там нарікає на зайву песимістичність моїх описів донецької глибинки, але потрібно, напевно, упарюватись якимись речовинами, щоб побачити в навколишніх пейзажах бодай щось оптимістичне.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У шахті Ахметова знайшли мертвими двох гірників
Гілки, що лежать ліворуч уздовж узбіччя, мабуть, потрібні для того, щоб оберігати тротуар від брудних бризок і потоків
Колишня їдальня
Магазин "Господар". Nuff said ...
Навпроти магазину, серед нескінченного моря нетрів будиночків приватного сектора, підноситься обгризений недобуд. Колись будинок, схоже, будувався для місцевих шахтарів, але в кінці кінців будова була кинута. Тепер коробку розбирають на цеглу. Північному так і не судилося обзавестися своїм хмарочосом.
Схоже, повний знос - єдиний закономірний фінал не тільки цього будинку, а й усього селища. Вивезти звідси вугілля породних відвалів, розібрати на будматеріали будинки, народ відселити, місцевість засадити лісом. Навряд чи цю місцевість може врятувати щось ще.
Недобуд не охороняється і представляє з себе непоганий оглядовий майданчик. Скориставшись можливістю побачити все селище зверху, піднімаємося на п'ятий поверх.
Види відкрилися не дуже цікаві
Той самий магазин "Господар"
І збагачувальна установка імені святих
Збоку нетинькований будинок демонструє найвищі стандарти радянського будівництва. У бічну стіну забули додати тільки дерев'яні шпали. Але, звичайно ж, це зовсім не тому, що соціалізм був поганий, ні.
Оригінал: frankensstein.livejournal.com
