Шляхами Рівненщини. Форт у Тараканові (фото)

А за планом у нас - Тараканів, а точніше не саме село, а форт, який заховався від допитливих шукачів пригод неподалік села.

Роботи з нарощування пагорба для Нової Дубенської фортеці почалися ще в 60—х роках ХІХ століття. Тоді цей край належав до Російської імперії. А ще імперія мала ворогів чимало, тому й кордони належало укріпити. Головна небезпека для Росії, як вирішили імперські генерали, звичайно ж, загрожувала зi Заходу — від Німеччини й Австро-Угорщини. Тож військове відомство вжило термінових заходів з інженерної оборони кордонів.

Головним ідеологом будівництва низки укріплених районів став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен. Саме він подав ідею розбудови малих прикордонних фортець із метою прикриття, зосередження і розгортання армій. Схожі циклопічні споруди з апетитом Гаргантюа пожирали казну імперії — у 1873 році на зведення потужної воєнної махіни виділили аж 66 мільйонів рублів. У 70—80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували. Окрім каменю та цегли, пішло на будівництво немало й новітнього на той час матеріалу — бетону. Зрештою, у 1890 році форт оглянули члени царської фамілії, що свідчило про дійсну готовність об'єкта.

Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Іззовні він оточений глибоким широчезним ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерийської роти та штаб-коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів, і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів, могутні кам'яні стіни яких, товщиною до 2,5 метра, зовні викладені такою високоякісною цеглою, що й нині дивуєшся. До того ж усе це декоровано всілякими карнизами, пілястрами й арками.

У казематах форту могло розміщатися 800 осіб. Кожен каземат мав своє призначення: для бойових дій, господарські приміщення, склади, лазарет, операційна, а ще — дезкамери, туалети, приміщення з колодязями і навіть окремий каземат-морг. Усі вони були оснащені вентиляцією й опаленням, була обладнана каналізація, водопровід, спеціальна установка для спалювання нечистот.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Подорож Боржавською вузькоколійкою (фото)

А ще форт мав гарнізонну церкву, "вписану" в каземати центральної казарми. Фахівці стверджують, що верхня частина церкви імітує форми псковських дзвіниць ХIII століття. Саме її вхідний портал, оформлений у розповсюдженому в той час російсько-візантійському стилі у вигляді арки, разом з якоюсь особливою естетикою цегляних лабіринтів, додає форту такого собі середньовічного присмаку.

Хоч як дивно, новенький форт російські військові використовують лише як склад, а пізніше й взагалі як в'язницю. І хоча форт мав численний і добре озброєний гарнізон, оснащений далекобійними гарматами великого калібру, на його долю не випали героїчні оборони, як, скажімо, Брестській фортеці, збудованій відомством Тотлебена в тих же роках. Хоча і в Першу світову, і в громадянську, і в Другу світову війни навколо Дубна вирували бої, цей форт війська переважно обходили, вважаючи недоцільним "класти" солдатів за стратегічно неважливий об'єкт.

Форт став причиною своєрідного казусу у військовій історії: у 1915 році його без бою залишили російські війська й одразу зайняли австрійські. А от найзначнішим епізодом бойової історії форту є його руйнування... росіянами під час знаменитого Брусиловського прориву влітку 1916 року. В боях за форт тоді загинуло 200 вояків австрійської армії. А ще в 1920 році кіннота Будьонного ганяла околицями Дубно польські загони та спробувала атакою в лоб узяти укріплення, зайняті на той час білополяками. Штурм виявився невдалим, і Перша кінна полишила спроби взяти цю фортецю.

У радянські часи територію укріплень використовували як стрільбище —чимало місцевих хлопчаків копирсалися в піску та уламках битої цегли в пошуках куль і гільз. Та все ж радянська влада прагнула у будь-який спосiб використати кам'яно-бетонного монстра. В 60-х роках минулого століття Міністерство торгівлі УРСР зробило спробу обладнати на базі форту склад консервованої продукції. Були частково розчищені каземати, виготовлені стелажі, двері, проведено освітлення, але надмірна вологість і випаровування не дали можливості зберігати продукти. Штаб Прикарпатського військового округу також спробував обладнати склад — автотракторних запчастин. Знову були проведені трудомісткі підготовчі роботи, але від ідеї відмовилися з тієї ж причини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мандрівка Закарпаттям. Виноградів (фото)

У 1983 році Рівненський облвиконком подивився на форт уже як на неординарну пам'ятку давнини і запросив фахівців львівської майстерні інституту "Укрпроектреставрація".

"Загальний технічний стан збереження стін можна вважати задовільним. Необхідні незначні консерваційні роботи, — йдеться в складеному реставраторами акті. — Зважаючи на те, що форт відвідується неорганізованими групами туристів, з метою запобігання нещасливих випадків необхідно терміново закрити коридори і, по можливості, ліквідувати аварійний стан перекриття... Під корпусом знаходяться три глибокi колодязі діаметром до двох метрів, два з яких — засипані битою цеглою. Єдиний збережений, глибиною до 20 метрів, з'єднаний підземною галереєю з західними казематами... Водовідвід здійснюється через лотки у товщі стіни, які не забезпечують повного водовідводу, що призводить до подальшого руйнування споруди. Приміщення замокають і поступово руйнуються..."

Втім те, чого не зруйнували війни, вода і час, успішно роблять сапери МНС. Вибухи у форті звучать і нині. Місцеві еменесники вважають, що саме в контрескарпі форту найзручніше знищувати смертельні знахідки колишніх воєн — гранати, міни, малокаліберні снаряди, які знаходять в околицях Дубно.

Через підземелля, колодязі та підземні ходи форт овіює чимало легенд та неймовірних чуток. Одна з них, найнеймовірніша, розповідає про те, що німці в часи Другої світової вiйни тут мали секретну лабораторію з розробки новітньої зброї. За іншою — радянські військові облаштовували склад ядерної зброї. До речі, знавці запевняють, що й справді з 1946 по 1960 роки форт займали підрозділи НКВД, які з якоюсь метою залили бетоном багато приміщень і навіть вентиляційні отвори.

Тим часом колишній оборонний об'єкт, як виявляється, не втратив військового статусу. Принаймні належить він і понині Міністерству оборони України. І не тільки форт, а й прилегла земля, майже шість гектарів. Тараканівський форт продовжує перебувати на балансі місцевої військової частини, яка не лише не бачить майбутнього цієї історичної пам'ятки, а й не докладає жодних зусиль, щоб захистити екстремалів.

(всю вище викладену інфу "позичену" з umoloda.kiev.ua)

Особисті враження від візиту-просто "Вау!".Враховуючи ще те ,що у поспіху,при виїзді, ми забули взяти ліхтарик(ай-яй-яй,а ще ж так планували),тож підсвічувати приходилось фотоапаратом і ліхтариком на телефоні...Плюс вологі склепіння та підлога дійсно нагадують підземелля,а моторошна тиша заставляє вслухатись у кожен звук,бррр,особливо коли капля падає на шию!

А форт неначе лабіринт(з Мінотавром?!),все манить і заплутує своїми кімнатами,ходами,коридорами,сходами....
До речі, у 2006 р.у форті знайдено і було піднято на поверхню дві авіаційні бомби часів Другої світової війни, так що  невідомо, яких  сюрпризів можна чекати від цього "монстра"

Всередині темно,місцями вогко і тихо..зовні ж "джунглі" і також не шумно.Враження що за тобою слідкують з цих арочних вікон,із зарослів дерев,із всіх цих численних входів-виходів...Екскурсія тут дійсно таки емоційно насичена,пора б підкріпитись,що ми і зробили)))

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Очаків: Звичайна східноукраїнська провінція (фото)

Доречі вже у Дубно(а воно буде далі),при розмові з працівницею замку(Дубенського),вона нас просто таки "потішила": "Були в Тараканові?Це ще вам пощастило що не попали в якийсь капкан чи не упали в колодязь..." Таки дійсно значить пощастило!
Як вдалось вияснити,про екскурсію на територію форту можна домовитись.Навіть з допомогою цієї ж жіночки,з замку..Ціна питання 60-70грн.Цікаво чи страхівка включена? Жартую...

Хоча всюди на зовнішніх стінах споруди нанесені "графіті" із знаками-стопами,та,судячи з кількості пивних бутилок під цими ж стінами,відвідувачів вони не зупиняють..
За час нашого перебування до форту підїхали ще одні зацікавлені-сімя з малими дітьми...Надіюсь діток без догляду не залишали...Всякі ж історії розказують.

Мовчазні стіни з розумінням і спокоєм відносяться до нашої цікавості і захоплення,охоче "позують"для нових кадрів надіючись,що може таки цього разу прибули майбутні спонсори..На жаль,ми просто туристи...
Зелені зарослі немов живі істоти, нависають над дорогою,дбайливо прикриваючи частину стін ...

Живописна місцина,ну ніяк тут про бої і оборону не хочеться думати.

Стіни центральної  казарми -неначе голландський сир-продірявлені наскрізь і до половини,що придає їй просто таки шикарного вигляду.Аби лиш не розвалилась остаточно.

Ну що, плануємо вихідні...І не забудьте ліхтарик!)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Базальтові стовпи. Одне з чудес України (фото)