RSS
БІЗНЕС & ФІНАНСИ БЛОГОСФЕРА

"Стартап". Лекції Петера Тіля у Стенфорді. Частина перша

"Насамперед ми вчимося копіювати те, що вже працює. Але для стартапів цього мало".
Цієї весни Петер Тіль, один із засновників PayPal і перший інвестор FaceBook провів курс в Стенфорді під назвою "Стартап". Перед початком Тіль заявив: "Якщо я зроблю свою роботу правильно, це буде останній предмет, який вам доведеться вивчати". Один із студентів записував лекції і виклав їх у інтернет.
"Стартап". Лекції Петера Тіля у Стенфорді. Частина перша Петер Тіль. Фото: acceleratingfuture.com

Заняття 1: Виклик майбутнього

Мета курсу. Преамбула.

Ми могли б описати наш світ як світ, де здоровий глузд продається в роздріб, а дурість оптом. Усі деталі добре висвітлені і описані, але за деревами лісу не видно. Фундаментальним викликом, як в бізнесі, так і в житті, є зведення воєдино спільного з приватним, так, щоб картинка склалася, і в ній з'явився сенс.

Студенти-гуманітарії дізнаються багато про світ, але вони не отримують глибоких професійних знань. Технічні фахівці навпаки, знають купу деталей, але їх зазвичай не навчають як і до чого застосовувати свої знання. Найбільш просунуті будуть намагатися зібрати все разом, щоб отримати цілісну картину. Даний курс призначений для того, щоб прискорити цей процес.

1. Історія технології

У період від винаходу першого парового двигуна в 17 столітті і до кінця 60-х років нашого століття технічний прогрес був просто приголомшливим. У ранніх людських спільнотах люди могли отримати значні цінності, відбираючи їх у інших, промислова ж революція призвела до зміни парадигми, тепер гроші робляться торгівлею, а не грабунком.

Промислова революція призвела до зміни парадигми, тепер гроші робляться торгівлею, а не грабунком.

Значущість даного зсуву важко переоцінити. Всього на землі жило, напевно, близько 100 мільярдів осіб. Більшість з них проживало в застійних суспільствах, де успіх забезпечувався захопленням і утриманням цінностей, а не їх створенням. Таким чином, значне технологічне прискорення кількох останніх сотень років просто неймовірне.

Верх оптимізму про майбутнє технології припав на 60-і роки. Люди вірили в майбутнє, думали про майбутнє. Більшість з них були впевнені, що найближчі 50 років будуть періодом безпрецедентного технологічного прогресу.

Люди опинилися в ситуації, що схожа на епізод з "Аліси в країні чудес": вони змушені працювати все більше і більше, щоб хоча б залишатися на одному місці.

Але, за винятком комп'ютерної індустрії, все було не так. Доходи на душу населення, як і колись, збільшуються, але швидкість росту сильно сповільнилася. Середня зарплата практично не змінилася з 1973 р. Люди неначе опинилися в ситуації, що схожа на епізод з "Аліси в країні чудес": вони змушені працювати все більше і більше, щоб хоча б залишатися на одному місці. Уповільнення має складну структуру, і даними тільки лише по заробітній платі його, природно, не поясниш, але все це лише підтверджує думку про те, що прогрес останніх 200 років сповільнився занадто швидко.

2. Про комп'ютерні науки (Computer Science)

Комп'ютери були щасливим винятком у процесі уповільнення технічного прогресу. Закони Мура / Крайдер / Вірта передбачили, а можливо і стали причиною тривалого безперервного зростання. Комп'ютерні технології, з устаткуванням що постійно удосконалюється і гнучкими методиками розробки, є чимось на кшталт зразка для наслідування для інших галузей промисловості. Вони, судячи з усього, є ядром в екосистемі Кремнієвої Долини і ключовим чинником у зміні сучасних технологій. Таким чином, комп'ютерні науки є точкою спотикання для того, щоб повернути кермо влади в руки прогресу.

3. Майбутнє прогресу

А. Глобалізація і технології: вертикальний і горизонтальний прогрес

Прогрес буває двох видів: горизонтальний (екстенсивний) і вертикальний (інтенсивний). Горизонтальним прогресом є широке тиражування успішно працюючих технологій - "глобалізація". Давайте подумаємо яким буде Китай через 50 років. Б'юся об заклад, що він буде виглядати приблизно так само, як США зараз. Міста будуть скопійовані, машини будуть скопійовані, системи залізничного транспорту будуть скопійовані. Можливо, деякі кроки і будуть пропущені, але це все одно копіювання.

Вертикальний прогрес, навпаки, означає створення чогось нового - нових "технологій". Такий прогрес припускає рух від 0 до 1 (на відміну від руху від 1 до N при глобалізації). Велика частина технологій вертикального прогресу прийшли до нас з таких місць, як Каліфорнія, зокрема із Кремнієвої Долини. Є всі підстави сумніватися в тому, що технологій достатньо. Дійсно, більшість людей, здається, майже повністю зосереджені на глобалізації замість технологій. Говорячи про "розвинених" на відміну від "країн, що розвиваються", ми маємо на увазі технологічне прагнення других до того, чого досягли перші. Як суспільство, ми, здається, віримо в кінець історії технології.

Більшість людей, здається, майже повністю зосереджені на глобалізації замість технологій.

Варто відзначити, що між глобалізацією і технологією є певний зв'язок, і ми не повинні повністю розділяти їх. Давайте поглянемо на обмеження задачі масштабування від 1 до N. У кожного може бути по машині - це призвело б до екологічної катастрофи. Якщо рух від 1 до N неможливий, проблему може вирішити рух від 0 до 1. Технологічний розвиток, таким чином, надзвичайно важливий, навіть якщо глобалізація для нас на першому місці.

B. Проблеми руху від 0 до 1

Можливо ми так зациклені на русі від 1 до N тому, що це простіше. Без сумнівів завдання переходу від 0 до 1 якісно інша. Набагато легше скопіювати щось N разів, ніж створити щось з нуля. Будь-яка спроба вертикального прогресу - завдання виняткова. Кожен винахідник або засновник стартапу повинен добре подумати, перш ніж приступати до йього втілення.

Проведемо аналогію з політикою. Сполучені Штати часто сприймаються як "виняткова" країна. Принаймні, багато американців так вважають. Ну, так, в своєму розумі США чи ні? У кожного є зброя. Ніхто не вірить в глобальне потепління, і більшість людей важить 600 фунтів. Звичайно на "винятковість" можна подивитися і з іншого боку. Америка - країна можливостей, видатна країна. Тут створені хороші умови для будь-яких починань, і здібності визначають, досягнеш ти успіху і добробуту. В не залежності від тієї сторони, якій ви дотримуєтеся необхідно боротися з ідеєю "винятковості". Щорічно близько 20000 осіб, які вважають себе надзвичайно обдарованими, їдуть в Лос-Анжелес, щоб стати знаменитими акторами і лише деякі з них дійсно процвітають. Світ стартапів, напевно, менше ніж Голлівуд заражений ідеєю "винятковості", але і тут ця ідея повністю не зжита.

Щорічно близько 20000 осіб, які вважають себе надзвичайно обдарованими, їдуть в Лос-Анжелес, щоб стати знаменитими акторами і лише деякі з них дійсно процвітають.

C. Проблеми освіти і використання досвіду успішних компаній

Розмірковуючи про навчання вертикальному прогресу або інновацій, ми натикаємося на внутрішнє протиріччя. Освіта, в корені своєму, вчить руху від 1 до N. Ми спостерігаємо, імітуємо, повторюємо. Немовлята не вигадують нову мову, вони вивчають існуючу. Насамперед ми вчимося копіювати те, що вже працює.

Але для стартапів цього мало. Думаю, освіта дає приблизно 30% від того, що потрібно. (Хоча вона, безумовно, необхідна, щоб, наприклад, зареєструвати свої права або зацікавити венчурних інвесторів). У якийсь момент ви повинні будете зробити перехід від 0 до 1, і вам потрібно буде зробити щось дуже важливе і зробити це правильно, а от цьому-то якраз не навчиш. Як у Толстого в Анні Кареніній, всі успішні компанії різні: кожна з них по-своєму вирішує проблему переходу від 0 до 1. І в той же час всі компанії-невдахи схожі: вони не змогли перейти від 0 до 1.

Як у Толстого в Анні Кареніній, всі успішні компанії різні: кожна з них по-своєму вирішує проблему переходу від 0 до 1. І в той же час всі компанії-невдахи схожі: вони не змогли перейти від 0 до 1.

Таким чином, вивчення кейсів і досвіду успішних компаній досить обмежене. PayPal і Facebook працюють, але дуже важко відокремити загальні принципи від їх особистої специфіки. Наступна велика компанія, швидше за все, не буде ні компанією електронних платежів, ні соціальною мережею. Дуже мало можна витягти з якоїсь однієї історії успіху. Звідси, ситуаційний метод навчання, який застосовується в бізнес-школах, нам тут не помічник.

D. Закономірність чи непередбачуваність

Одне з найскладніших питань прогресу є питання оцінки ймовірності успіху підприємства. У парадигмі "від 1 до N" це статистичне питання. Ви можете провести аналіз і робити прогнози. У випадку ж "від 0 до 1" питання виходить за рамки статистики, адже стандартне відхилення при одиничній вибірці дорівнює нескінченності. Статистичний аналіз тут нам не допоможе, статистично ми в повній темряві.

Ми звикли оцінювати майбутнє за допомогою статистики, а в даному випадку вона говорить нам, що результат випадковий. Ні, майбутнє пророкувати ми не можемо, ми просто думаємо про майбутнє з точки зору вірогідності, і якщо ринок поводиться непередбачувано, хіба є сенс намагатися прорахувати його?

Але існує інша математична метафора, яку ми можемо використовувати - математичний аналіз. Математичний аналіз дозволяє відповісти на питання, що, як і коли повинно статися. Візьмемо, наприклад, програму NASA "Аpollo". Потрібно знати точно, де в який момент буде місяць і чи вистачить палива в космічному кораблі і т.д. Правда в тому, що, напевно, ніхто б не хотів летіти на літаку, політ якого був би прорахований статистично з певною ймовірністю.

Ніхто б не хотів летіти на літаку, політ якого був би прорахований статистично з певною ймовірністю.

У цьому сенсі стартапи схожі на космічну програму. Перехід від 0 до 1-таки більше передбачуваний. Але тут є ще одна проблема - так звані "пророки", і більшість з них все-таки - лжепророки. Стів Джобс знайшов свій шлях між передбачуваністю та непередбачуваністю, люди відчували - він був провидцем, але не заходив в цьому дуже далеко. Він дуже близько присунувся до грані (і досяг успіху відповідно).

Питання співвідношення везіння і праці теж важливе. Обрахунок цих факторів складний, а може бути і неможливий зовсім. Спроби зробити це можуть завести вас далеко. Можливо краще, що ми можемо зробити з цим зараз - це відзначити для себе дане питання. Напевно, кожен підприємець-початківець повинен розібратися в ньому сам і зробити для себе свої власні висновки.

E. Майбутнє технологічного прогресу

Існує чотири теорії про майбутнє прогресу. Перша з них - це теорія зближення, яка стверджує, що, починаючи з періоду індустріальної революції, буде бурхливе зростання, потім зростання сповільниться, і, врешті-решт, наблизиться до деякої асимптоти.

Друга - це циклічна теорія. Технічний прогрес розвивається циклічно: спочатку зліт, потім падіння. І так по колу. Швидше за все, в минулому все так і відбувалося, але важко собі уявити, що і далі все буде так само. Втратити всю інформацію, всі винаходи і ноу-хау, а потім знову перевідкривати все це - віриться насилу.

Третя - теорія, це теорія колапсу/руйнування. Ідея проста: якась із технологій нас знищить.

Четверта теорія - теорія сингулярності, по якій технології розвинуться в щось подібне на штучний інтелект.

Люди зазвичай схильні переоцінювати вірогідність і пояснюючу силу теорії зближення і циклічної теорії і, відповідно, недооцінювати теорії колапсу і сингулярності.

 

Люди зазвичай схильні переоцінювати вірогідність і пояснюючу силу теорії зближення і циклічної теорії і, відповідно, недооцінювати теорії колапсу і сингулярності.

4. Чому компанії?

Чому для розвитку технології найкраще підходять саме компанії? Можна уявити собі суспільство, в якому всі працюють на уряд, або, навпаки, кожен працює на себе. Чому краще деяка проміжна версія, де людей більше 2-х, але менше ніж всі люди на планеті?

Відповідь зводиться до теореми Коуза. Компанії існують тому, що у них оптимальне співвідношення витрат на зовнішню і внутрішню взаємодію. Грубо кажучи, чим більша система, тим вищі витрати на внутрішню координацію, і, навпаки, зі збільшенням розміру компанії витрати на зовнішню координацію падають. Тоталітарний уряд - це приклад дуже великої системи. Витрати на зовнішню взаємодію незначні, вони практично рівні нулю, в той же час витрати на внутрішню координацію, як показав Хайек та інші представники австрійської економічної школи, значні. Центральне планування не працює.

Чим більша система, тим вищі витрати на внутрішню координацію, і, навпаки, зі збільшенням розміру компанії витрати на зовнішню координацію падають.

Зворотною стороною є нульові витрати на внутрішню взаємодію у людини, яка працює на себе. І, навпаки, зовнішні витрати надзвичайно високі (людина змушена сама спілкуватися з усіма), що практично паралізує діяльність.

5. Чому стартапи?

А. Питання витрат

Величина і співвідношення внутрішніх і зовнішніх витрат дуже важливі. Якщо в компанії понад 100 співробітників, люди часто навіть не знають один одного. Важливою стає політика, мотивація змінюється. Найчастіше, інформація про те, що робота зроблена, є більш важливою, ніж власне сама робота. Внутрішні витрати часто недооцінюються. Все це важливо, тому інвестори всерйоз замислюються, перш ніж інвестувати в компанії, що мають декілька офісів. Здавалося б, дрібниця, але серйозні проблеми координації можуть бути навіть у компаній, що мають офіси на декількох поверхах. Найм консультантів, аутсорсинг ключових проектів і тому подібні явища теж є червоним прапором. І хоча в останні 40 років спостерігається тенденція до зниження витрат (що стало причиною до деякого зниження розмірів компаній), цей фактор часто недооцінюється. Поки витрати високі, їх варто враховувати.

Соціальна мережа, Path, наприклад, обмежує число друзів 150-ма. Давні племена, очевидно, теж сильно не перевищували це число. Для стартапів важливо бути маленькими. Вартість і складність внутрішніх взаємодій дорівнює, приблизно, квадрату від кількості співробітників. Таким чином, стартапи знаходяться в унікальному становищі і їх невеликий розмір, зокрема, допомагає їм доводити справу до кінця.

Для стартапів важливо бути маленькими.

Знайомі нам австрійці пояснили і це. Навіть якби комп'ютер міг змоделювати всі вузько економічні проблеми, з якими стикається компанія (чесно кажучи, наразі не може), цього було б недостатньо. Щоб врахувати всі витрати, комп'ютер повинен враховувати людську ірраціональність, почуття, емоції і всі взаємодії. Комп'ютери можуть допомогти, але вони все ще видають обмежену інформацію. Коротше кажучи, на сьогоднішній день ми змушені мати справу з компаніями певного розміру - це даність.

В. Так чому ж стартапи?

Найбільш проста відповідь на запитання "навіщо стартапи?" Буду йти від зворотнього: тому що неможливо створити нову технологію в існуючих організаціях. Щось не те з великими компаніями, держустановами та некомерційними партнерствами. Може бути, їм важко розпізнавати фінансові потреби: федеральний уряд, занурений у власну бюрократію, часто приділяє надмірну увагу одним областям і недостатню увагу іншим областям своєї діяльності. Або ж тим організаціям складно розпізнати особисті потреби співробітників: дуже складно отримати визнання, повагу і славу в компанії з високою бюрократією. Перехід від 0 до 1 можна здійснити, тільки якщо всі навколо теж хочуть здійснити цей перехід. Це є в стартапах, і цього немає у великих організаціях і держустановах.

Щось не те з великими компаніями, держустановами та некомерційними партнерствами.

Починати стартап заради грошей не дуже гарна ідея. Дослідження показують, що людина стає щасливішою, отримуючи все більше грошей, тільки до 70000 $ в рік. При подальшому збільшенні доходів більш важливими стають такі фактори як стрес, тривалість робочого дня і т.д. Та й просто, гранична корисність грошей поступово знижується навіть за відсутності обтяжливих факторів.

Може краще створювати стартапи, щоб стати відомим або потрапити в аннали історії. Мабуть, ні. Бути чи не бути знаменитим питання дуже спірне, у кожного своя відповідь. Кращим мотивом все ще є бажання змінити світ. США в 1776-79 рр.. були стартапом. Який був мотив у батьків засновників? Існує також значний культурний аспект у питанні про мотивацію. В Японії, наприклад, йти на високі ризики вважається безрозсудним. У пошані знаходяться довічні працівники певної компанії. Існує також сумнів, який образно можна описати так: "за всяким великим успіхом лежить жахливий злочин". Чи були батьки засновники злочинцями? Чи є злочинцями успішні підприємці?

Кращим мотивом все ще є бажання змінити світ. США в 1776-79 рр.. були стартапом.

С. Ціна провалу

У стартапах платять менше, ніж при роботі на великі компанії. Починаючи стартап, або приєднуючись до нього потрібно бути готовим до деяких фінансових втрат. Звичайно думають, що різниця істотна - це не так, вона невелика.

Нефінансові втрати набагато вищі. Якщо стартап провалиться, для вас це може обернутися погано. Ви можете навчитися тому, як провалювати стартапи, можете стати схильним йти на ризик. Ви не лотерейний квиток, тому не треба думати про провал, як просто про ще одну спробу створити компанію. Ставки тут трохи вищі.

Стартапи від 0 до 1 вимагають низьких фінансових і низьких нефінансових витрат, але ви, принаймні, дізнаєтеся багато нового, і це, напевно, вартує своїх зусиль.

Стартапи від 0 до 1 вимагають низьких фінансових і низьких нефінансових витрат, але ви, принаймні, дізнаєтеся багато нового, і це, напевно, вартує своїх зусиль. З іншого боку, стартапи від 1 до N, де фінансові вкладення ще нижчі, але вищі нефінансові. Якщо ви спробуєте зробити Групон для Мадагаскару і все провалите, не зрозуміло, що ви при цьому надбаєте. І в цьому немає нічого хорошого.

6. З чого почати

Шлях від 0 до 1 можна почати з відповіді на три питання. Перший: яка цінність інновації? Другий: що конкретно я можу зробити? І третій: чи не робить це вже хтось інший?

Всі питання, як говоритися, в точку. Перше питання ілюструє відмінності між бізнесом і науковим світом. У науковому світі гріх номер один - плагіат, а не банальність. Більшість інновацій там - речі в собі, і можуть бути абсолютно марні. У бізнесі не так: результат, який нікому не пітрібний, не має цінності. Друге питання дозволяє переконатися, що ви дійсно можете вирішити проблему, і це все не порожня балаканина. Ну і по-третє, про це часто забувають, це важливість бути першопрохідцем. Якщо ні - ми опинимося всього лише імітаторами, що копіюють інших ...

У науковому світі гріх номер один - плагіат, а не банальність.  У бізнесі не так: результат, який нікому не пітрібний, не має цінності.

Можна переінакшити ці питання і зібрати їх в одне: "З якою вашої істиною погоджуються лише деякі?", Або бізнес-версія цього питання: "Яка цінна компанія ще не створена?".

Це складні питання, але відповіді можна перевірити. Якщо, як це часто буває, хтось відповість якось так "наша система освіти зруйнована і вимагає негайного лагодження", зрозуміло, що відповідь невірна (це є правдою, але багато хто з цим погодиться). Це лише пояснює, чому з'являється стільки освітніх стартапів і некомерційних організацій, але, для більшості з них, не зрозуміло, чи мають вони якесь відношення до технології або до глобалізації. Ви на правильному шляху, якщо ваша відповідь має наступний вигляд:

"Більшість вірить в X, але правда! X"

Не помиліться, це складне питання. Розуміння того, що зусилля, витрачені на рух від 0 до 1 є вартими - унікальне, і сам процес, не кажучи вже про результат, може бути просто безцінним, та й прибутковим до того ж.

Оригінал: blakemasters.tumblr.com, habrahabr.ru

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

11 09 2012 11:48
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ