Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

У чому головна проблема режиму Путіна

У чому головна проблема режиму Путіна
Фото: samsebeskazal.livejournal.com/
"Усі ці нервові місяці, починаючи з грудня 2011 року, я намагаюся зрозуміти, в чому справжня причина невдоволення путінським режимом. Чому дванадцять років співвітчизники терпіли і не дзявкали, а тут раптом перестали терпіти і почали варнякати. Які б цифри не малювали ручні виборчкоми та улесливі ВЦВГД, всім загалом зрозуміло, що режим втратив колишню популярність і змушений ображено огризатися", - пише Борис Акунін у своєму ЖЖ.

В разное время мне казалось, что я знаю правильный ответ. Потом возникали сомнения.

Может быть,  с ростом благосостояния и удовлетворением базовых потребностей в обществе пробудился запрос на демократию, как учат нас последователи премудрого Маслоу?

Пожалуй, нет. Серьезного запроса на демократию пока что-то не ощущается. Разве что в Москве, и то не особенно. Были вон выборы муниципальных депутатов - уж казалось бы, каждого касается. Но почти никто кандидатами не заинтересовался (за что, в частности, мы и получили "муниципальный фильтр".

Накопилась усталость от несменяемости власти?

Ну да, Путин с его "Озером", конечно, сильно надоели. Их не любят, кроют последними словами в интернете. Однако такого мотива всё же недостаточно, чтобы на улицы выходили десятки тысяч.

Уровень коррупции превысил лимит общественного терпения?

Черта с два. Российская толерантность к казнокрадству поистине безгранична. В нашей истории, конечно, никогда еще не воровали с таким размахом и бесстыдством, как сегодня, но, думаю, не избалованное конфуцианскими правителями население стерпело бы и это.

Что же тогда является причиной постоянного общественного раздражения, которое то вспыхивает, то вяло тлеет, но не гаснет?

Вот что я думаю на сей счет сегодня.

За годы нефтяного благополучия существенная часть общества стала много о себе понимать. Окей, не "много". Cтала больше о себе понимать. Так происходит всегда, едва лишь отступит унизительная нищета. Тут не без "пирамиды Маслоу", конечно. Однако до массового запроса на демократию общество еще не доэволюционировало. Просто у людей стала потоньше кожа.

Раньше, в нулевые годы, можно было как угодно мухлевать на выборах, вешать на уши населению любую лапшу. А в десятые бесцеремонность стала вызывать раздражение.

В декабре 2011-го наверху страшно удивились. "Да вы чё?! – воскликнули наверху. – Чё вы как неродные? Алё, чё поменялось-то?!"

То есть они реально не въехали, что раньше было можно, а теперь стало нельзя. Что теперь нужно аккуратней, затейливей. Сначала поухаживать, потом уже всё остальное.

Боюсь, господа демократы, на сегодняшний день в качестве базиса протестных настроений мы располагаем только этим. Прочее – wishful thinking, в котором паки повинен и аз, грешный.

В этом, как мне кажется,  заключается главная проблема нашей оппозиции, которая всё время обижается на ширнармассы, дергает их, хочет чего-то большего. Нет там пока большего. Увы.

Но и главная проблема правящего режима, собственно, состоит в том же самом.

Когда существенное количество людей, к тому же сконцентрированное в столице,  начинает громко требовать, чтобы с ними так больше не обращались, это означает, что включилась аварийная сигнализация.

Уличные демонстрации, дудёж клаксонами во время проезда автокортежей, лучи ненависти, льющиеся из интернета, - всё это следует трактовать как ворчание: "Эй, а ну-ка повежливее с нами!". То, что в ответ режим начинает вести себя еще грубее, может показаться абсурдом. Но дело в том, что вести себя вежливо режим не умеет. Разучился. Забыл, как это делается.

На этом он в конце концов и подорвется.

Не знаю, когда это произойдет. Может, через десять лет. Может, через пять. Может, на следующей неделе. Зависит от совпадения случайных факторов.

Я твердо знаю одно: неугасающее фоновое раздражение – штука чрезвычайно огнеопасная.

Оригінал: borisakunin.livejournal.com

Стратегія мужності. Наступна фаза російсько-української війни – Hudson Institute
Стратегія мужності. Наступна фаза російсько-української війни – Hudson Institute
З голуба миру на яструба війни. Як росія атакувала Францію і радикалізувала Еммануеля Макрона – The Economist
З голуба миру на яструба війни. Як росія атакувала Францію і радикалізувала Еммануеля Макрона – The Economist
кремль у захваті від того, як США вагаються щодо допомоги Україні. Як збуджені пропагандони путіна плекають перспективу повернення Трампа – Джулія Девіс
кремль у захваті від того, як США вагаються щодо допомоги Україні. Як збуджені пропагандони путіна плекають перспективу повернення Трампа – Джулія Девіс
Організуватись заради перемоги. Лідери мають чітко окреслити громадянам перемогу як мету – Бен Годжес
Організуватись заради перемоги. Лідери мають чітко окреслити громадянам перемогу як мету – Бен Годжес
У НАТО занепокоєні долею підводної інфраструктури вільного світу. Тим часом росіяни агресивно атакують їхню критичну наземну інфраструктуру
У НАТО занепокоєні долею підводної інфраструктури вільного світу. Тим часом росіяни агресивно атакують їхню критичну наземну інфраструктуру
Є одна війна – глобальна: автократій проти вільного світу. Україна її частина – Девід Екс
Є одна війна – глобальна: автократій проти вільного світу. Україна її частина – Девід Екс
Баланс сил. Коли у росіян закінчаться БТР, БМП і танки – Дональд Гілл
Баланс сил. Коли у росіян закінчаться БТР, БМП і танки – Дональд Гілл
Чому американські літаки захистили Ізраїль, але не Україну? Це стає уроком для інших країн – Енн Епплбом
Чому американські літаки захистили Ізраїль, але не Україну? Це стає уроком для інших країн – Енн Епплбом