Вікно у чудову перспективу ми відкрили у Мукачевому
Давайте поставимо ситуацію у перспективу:
1) В країні кволо рухається якась кількість реформ: енергетика, поліція, освіта, державні закупівлі, оборона. Без цих реформ Україна перестане існувати як держава, в якій можна жити. З ними - ситуація почне вирівнюватись починаючи з наступного року. Гарантом незворотності цих реформ є суспільна підтримка реформ (не зростає) та тиск громадянського суспільства (не падає). Державний апарат стабільно слабкий і розбалансований. Прем'єр у полоні популізму. Президент - патерналізму. Коаліція на ладан дише.
2) Будь-яке серйозне потрясіння на кшталт відставки Авакова спроможне знищити коаліцію, що означає парламентські вибори восени, тобто зупинку навіть наявних реформ і дуже високі шанси, що вони не відновляться. Ресурсів нема, стан фінансів переддефолтний. Захід зайнятий Грецією. Варіанти будуть два - триматися самим (тобто в холоді), або нагнутись перед Росією (тобто ця зима буде теплою, але ціною майбутніх прав перших ночей).
3) ПС, але так само Коломойський та вся його "патріотична коаліція" чудово це усвідомлюють, і грають "на пониження" розхитуючи човна, сподіваючись не стільки на одноразові вигоди як на системну непідзвітність - у першу чергу Конституції та праву, таку собі індульгенцію від закону, виправдовуючи себе тим, що "інші діють не за законом"
Це якраз створення тих правил гри, проти яких повстав Майдан.
В іншій країні ситуацію порятувало б сильне лідерство як було у Грузії чи Сингапурі. В Україні це неможливо технічно: низький рівень довіри до органів влади (це наслідок культури та колоніального досвіду) та безвідповідальність громадян, якщо і поставить країну на грань диктатури, то слабкої, а тому жорстокої, і зовсім не реформаторської. А це не тільки відсутність прав. Це також відсутність тепла, грошей, безпеки.
Вікно у чудову перспективу ми відкрили у Мукачевому.
Джерело: facebook.com/yevhen.hlibovytsky
