Декомунізація: як перейменувати 800 міст і сіл
Заступник міністра культури Юрій Зубко розповів ВВС Україна про перші кроки з декомунізації.
Юрій Зубко: Зараз органи місцевої виконавчої влади, Інститут національної пам’яті проводять інвентаризацію усього, що підпадає під дію законів про декомунізацію. На це їм відведено законом шість місяців. Тому остаточного переліку населених пунктів наразі немає. Щоб він з'явився, місцева влада ще має провести громадські слухання і подати пропозиції про перейменування міст і сіл на розгляд Верховної Ради. Яка, своєю чергою, матиме три місяці для ухвалення остаточних рішень.
Але на сьогодні - за мінімальними оцінками - під дію закону потрапляє близько 800 населених пунктів. Серед них щонайменше 24 міста і передусім два обласних центри - Дніпропетровськ і Кіровоград.
Найбільше міст, назви яких слід буде змінювати, у Донецькій області – вісім, у Луганській – чотири, у Дніпропетровській – три.
"Ідеологічно-лінгвістичні покручі"
Загалом найбільше топоніміки, яка має бути змінена, зосереджено у східних і південних областях.
У Харківській області назв таких понад 90, у Дніпропетровській і Донецькій – щонайменше по 70, Луганській - близько 50, у Криму – 66, Одеській області – понад 40, Херсонській – понад 30.
Серед засновників таких населених пунктів, чиї імена дали назви містам, селам, вулицям, паркам, площам і так далі найпопулярнішими є імена Леніна, Кірова, Дзержинського, Калініна, Петровського, Орджонікідзе, Артема, Фрунзе.
Але в топоніміці також представлені назви, пов'язані із діяльністю і політикою Компартії та міжнародного комуністичного руху. Як наслідок маємо такі собі ідеологічно-лінгвістичні покручі.
Приміром, село Мопрівське у Дніпропетровській області. "Питома" українська назва походить від абревіатури МОПР – "международная организация помощи борцам революции".
Або село Політвідділовець на Черкащині, назва якого походить від сумновідомих політвідділів радянської армії та ЧК.
Тому роботи багато не лише у місцевої влади, але й краєзнавців та істориків.
Крим і Донбас
ВВС Україна: Ви згадуєте Донецьку, Луганську області та Крим. Як можна перейменувати населені пункти в анексованому Криму та на тій території Донбасу, яка не контролюється українською владою?
Юрій Зубко: Формально Донецька і Луганська обласні військово-цивільні адміністрації мають право подати на розгляд Верховної Ради пропозиції про перейменування міст і сіл, і парламент може за такі пропозиції голосувати. Право таке в адміністрацій є.
Щодо Криму, то так само за перейменування може проголосувати Верховна Рада. Вже є прецедент - парламент нещодавно перейменував Сімферопольський міжнародний аеропорт. (Верховна Рада 14 травня ухвалила постанову про надання міжнародному аеропорту "Сімферополь" імені кримськотатарського льотчика-випробувача, двічі Героя Радянського Союзу Амет-Хана Султана. – Ред.)
ВВС Україна: Опозиційний блок каже, що для перейменування і перереєстрації населених пунктів потрібно від 7 до 15 мільярдів гривень і що за ці гроші можна було би підвищити пенсії на 400 гривень кожному пенсіонеру.
Юрій Зубко: Поки що важко оперувати цифрами, але названі опозицією кошти явно завищені. Якщо, приміром, в області треба перейменувати 3-4 міста чи села… Це ніяк не може коштувати таких грошей. Остаточної цифри витрат ще немає з огляду на те, що, як я вже казав, інвентаризація не завершена.
Ще на початку 2015 року пам'ятники Леніну жорстко охороняли, тепер місцева влада зобов'язана їх знести
Хто швидший: місцева влада чи волонтери
ВВС Україна: Закон передбачає демонтаж пам'ятників та інших символів періоду 1917-1991 років. Чи відомо, скільки таких об'єктів є загалом в Україні і що з ними робитимуть?
Юрій Зубко: Очевидно, що таких об'єктів тисячі. Але тих, що мають національний статус, залишилося дуже мало.
Принаймні, усі пам'ятники Леніну, які становили мистецьку цінність, демонтовані. Але лишається багато монументів іншим діячам - Щорсу, Артему і так далі.
До прикладу, Спілка архітекторів України написала нам листа про пам’ятник Щорсу у Києві (пам'ятник розташований на перехресті бульвару Тараса Шевченка і вулиці Симона Петлюри. – Ред.) Архітектори кажуть про надзвичайну цінність цього монумента.
В’ятрович: В нас немає завдання, щоб всі ветерани УПА обнялися з червоноармійцями
Тому кожен випадок слід буде розглядати окремо, спільно із експертами. Ми звернулися до всіх органів місцевої влади, аби вони провели таку експертну оцінку і саме вони мають ухвалювати остаточні рішення. Після того, як місцева влада виведе ці об'єкти із реєстрів тих, що становлять цінність (а багато їх уже із реєстрів виведено), ухвалюватиметься рішення про демонтаж і знесення.
Міністерство культури ініціювало створення музею тоталітаризму, куди можна було би перевезти пам'ятники, але поки що не ухвалене остаточне рішення, де він може бути розташований. На спеціальній нараді пропонувалися Київ, Київська або Житомирська області.
Національний музей народної архітектури та побуту "Пирогове" погодився розмістити невелику частину демонтованих пам’ятників на своїй території, доповнивши експозицію "Радянське село". Але вони теж хочуть лише ті пам'ятники, що мають цінність національного масштабу.
ВВС Україна: Доводилося чути, що патріотично налаштовані волонтери можуть провести демонтаж значно швидше, ніж місцеві органи влади. Приклади такі вже були під час "ленінопаду".
Юрій Зубко: Краще все ж таки це робити лише за погодженням із місцевою владою, на яку покладено відповідальність новим законом. Інакше волонтери порушать закон. Але якщо місцева влада менш активна, ніж волонтери … що тут сказати. Якщо якийсь пам'ятник не входить до реєстру тих, що мають цінність, то я не думаю, що за знесення треба буде карати.
Чинник виборів
ВВС Україна: Закони про декомунізацію передбачають конкретні терміни, коли місцева влада має надати пропозиції стосовно перейменувань міст і сіл, демонтажу символів і так далі. Саме у цей період на Україну, можливо,чекають вибори до місцевих органів влади. Чи ви вважаєте за таких умов реалістичним проведення декомунізації до кінця 2015 року?
Юрій Зубко: Припускаю, що у разі проведення місцевих виборів у жовтні цього року цей процес може гальмуватися там, де більшість в обласних чи міських радах становлять колишні представники Партії регіонів, ліві чи інші опозиційні сили. Ухвалені закони можуть стати для них приводом пограти на настроях тих виборців, які все ще дотримуються прорадянських поглядів.
Тому, цілком імовірно, кілька проблемних областей залишиться.
Але декомунізаційні закони також передбачають і механізми, спрямовані на подолання саботажу місцевими органами влади.
Від редакції: У разі, якщо місцева рада протягом шести місяців від набуття чинності закону не ухвалить рішення про перейменування населених пунктів, вулиць, площ тощо і про демонтаж монументів, обов'язок ухвалити таке рішення покладається на міського, сільського, селищного голову. Якщо він цього не зробить протягом трьох місяців, такі рішення має ухвалити обласна держадміністрація. Для цього губернаторові області також дається три місяці. Ще три місяці має Кабінету Міністрів у разі, якщо і керівник області не зможе ухвалити відповідних рішень.
Із Юрієм Зубком розмовляла Світлана Дорош
Джерело: bbc.co.uk
