Гілларі, в такому вигляді ви не станете президентом
Не вперше я обдумую спосіб, як можна було б провести цікаве дослідження того, які можливості доглядати за собою має жінка-політик.
Простежте за жінкою високого рангу і подивіться, як багато зусиль іде на створення її іміджу, прийнятного для суспільства і медіа. Вона не повинна бути безстатевою (старомодно), але й не дуже сексуальною (не сприймуть всерйоз), не надто доглянутою (надто офіційно), але не дуже щоденною (знову старомодно). Волосся, висота каблуків і колір ґудзиків мають значення, за вагою пильно стежать, над голосом працюють. Не надто багато косметики (неохайно), але, безумовно, не позбавлена її зовсім – ой як старомодно.
Скільки тих виснажливих вправ і рішень, а робочий день ще й не починався. Колись Гілларі Клінтон могла б бути хорошим кандидатом для такого дослідження. Все ще обговорюється, чи має вона намір, за її словами, згорнути свою політичну кар'єру повністю чи балотуватися на пост президента в 2016 році.
Її біограф Ед Клайн вважає, що друге, і додає: "Я не хочу здатися анти-феміністом, проте вона виглядає не дуже добре останнім часом. Вона виглядає втомленою і ,здається, у неї зайва вага". Переклад на більш зрозумілу мову: Клінтон виглядає не надто серйозно.
Фото: AFP
Це випливає також із недавнього інтерв'ю Клінтон для телебачення, де вона говорила з приводу того, що мала нахабство з'явитися перед громадськістю без косметики. Держсекретар США сказала, що вона дійшла до періоду свого життя, коли вона краще зав'яже волосся назад і надягне окуляри замість контактних лінз – в її житті з'явилися більш важливі речі, про які слід думати.
Чи була це публічна заява про закінчення кар'єри (вона здалася!) або те, що можна було б назвати "косметичним виснаженням", - щось, чого багато відомих жінок безсумнівно бояться? Після декількох років лакованого завзяття і підібраних різноколірних костюмів, невже Клінтон оголосила запізніле повстання? Інше запитання: чому все це так важливо?
Я не стверджую, що імідж не повинен абсолютно нічого означати в політиці. Це було б нереально. І, звичайно ж, чоловіки цим переймаються також. Ми всі чули історії про те, як вони мучаться, обираючи колір краватки, яку збираються одягнути. Крім того, деяких з них частіше можна побачити по телебаченню із тортом на обличчі, ніж в популярних шоу Denny La Rue.
Проте мало хто може стверджувати, що чоловіки отримують навіть приблизні рівні уваги і глузування, навіть від інших політиків. Ніколя Саркозі зневажав Ангелу Меркель за те, що та їла занадто багато сиру на офіційних обідах (переклад: жадібна корова). Ходять чутки, що Сильвіо Берлусконі пішов ще далі, назвавши Меркель "непривабливою жирною задницею".
Фото: ЕРА
В іншому місці Харрієт Харман був визнаний "непривабливим", а глава МВФ Крістін Лагард недавно висміяла "вражаючий" животик Роберта Пестона. Забудьте ці "сексуальні спокуси". Чи будуть Лагард поважати, якби вона набралася нахабства і почала наминати післяобідній сир камамбер? Чи будуть їй довіряти прийняття всіх цих складних фінансових рішень, якщо раптом її волосся стане кучерявим?
У той час як подвійні стандарти завжди були з нами, вони будуть мати майже катастрофічні наслідки для жінки-політика, навіть з таким високим рейтингом, як у Клінтон, якщо вона "втратить контроль" за своєю зовнішністю.
Коли чоловіки-політики дають зрозуміти, що їх не хвилюють такі речі, це, як правило, оцінюється як перемога суті над формою. Ед Мілібенд лише минулого тижня робив неприйнятні для себе зауваження стосовно Уоллеса і Громіта (мутиплікаційні герої). Проте коли така жінка як Клінтон зневажає свій імідж, її сприймають як непридатну для президентського офісу.
Не дивно, що багато жінок у політиці марнують час та енергію на отримання правильного догляду, коли вони могли б робити щось набагато більш цікавіше і вартісне. У них немає вибору. Хіба що вони хочуть, щоб кожен їхній рух сприймали із насмішками, образами і - що ще гірше – з байдужістю. Піддатися косметичному виснаженню може означати для них не свободу, а кінець всьому.
Може бути, що Гілларі Клінтон буде балотуватися на пост президента, але (Боже допоможи їй) вона мусить укласти в зачіску своє волосся.
Фото: AFP
Можливо Нік вже "зіткав" свою історію
Нік Клегг був висміяний тому що розповів, як мріє про написання роману в стилі Дж. М. Кутзее. Невже не має права чоловік помріяти? Хто б міг позаздрити його дикому літературному таланту, коли його реальність складається з жахливого дефіциту, безладу у партії, і шумного хрускоту Garibaldis Філіпа Хаммонда на засіданнях кабінету?
Клегг має право на свої літературні мрії. Я більше стурбована його реальними повноваженнями як курця. Чи є Клегг курцем чи ні? Я запитую, тому що мій товариш і я були вражені, побачивши його в одному ресторані.
Декілька разів на п’яну голову повештавшись повз його стіл, нам вдалось виразно підтвердити, що це був Клегг з дружиною Міріам і ще однією парою. Тим не менш, протягом довгого вечора Клегг жодного разу не вийшов закурити. Жодного разу.
Для мене (колишнього курця) і мого товариша (курця), це є дуже підозрілою поведінкою. Більшість курців намагаються несміливо вибратися на перекур принаймні три або чотири рази, бажано з наповненими келихами вина. Потім вони повертаються всередину, пахнучи сигаретним димом і все ще покашлюючи. Вони роблять вигляд, що їх супутник зовсім не жалить їх поглядом за те, що його залишили наодинці, - і переходять до буденної розмови. Все це закінчується гарною гучною сваркою після повернення додому. (Будь-хто, хто коли-небудь курив, знає цю вправу).
Нік Клегг, британський політик. Фото: AFP
Той факт, що Клегг провів всю вечерю, не вискочивши на перекур, викликає подив. Особливо через випитий алкоголь, і додатковий стрес від інших (невідомих) відвідувачів, які нахабно дивилися, шепотіли, і знаходили виправдання, щоб пройти повз його стіл. Чи Клегг «уявив» себе курцем, щоб "виглядати круто"? Якщо це так, "фальшиве куріння" багато може розповісти про чоловіка. Однак, на жаль, нічого хорошого. Можливо, Клегг непоганий у фантастиці (мистецтво видумувати) врешті-решт.
"Романтична" професія папараці? Ні, звичайна робота
Кайлі Міноуг роздумувала про минулі часи, коли професія папараці була "романтична", тому що вони повинні були завантажувати нову плівку, визначати, чи потрібно робити той чи інший знімок. З появою цифрових технологій все звелося до звичайного клацання таких знаменитостей як вона де завгодно і у чому завгодно (хоч би й у тренувальних штанах).
Мене дивують уявлення Кайлі про таких собі "джентльменів папарацці" старого стилю, які знімають кепки, перш ніж зробити декілька фото нижче пояса. Тим не менш, я не впевнена, що цифрова технологія настільки змінила правила гри, як вважає Міноуг. Камери – це всього лиш обладнання. Папарацці усіх часів заробляли на життя своєрідною інтерпретацією своїх знімків і задовольняли бажання публіки. Все зводилося до надавання людям гламуру, якого їм бракує у їх власному житті.
У ці дні публіка пристрасно бажає почувати себе вищими за знаменитостей, тому акцент робиться на щоденності, помилковості і тренувальних штанах.
Обидва уявлення - всього лиш фантазії на тему (від "вони кращі за вас "до "ви кращі за них"), але стара тема була набагато більш прихильна до знаменитостей. Кайлі повинна зрозуміти, що не камера і технології зробили її тренувальні штани такими популярними. Це зробив новий запит на ринку. У до- і пост- цифрову епоху папараці ніколи не робили фото, яких би вони не могли продати.
Оригінал: The Guardian
Переклад: iPress.ua
