Гордон Браун: Європа потребує глобального порятунку
Ще один міжнародний саміт закінчився без будь-яких скоординованих дій, які є життєво важливими, якщо ми збираємося відновлювати хвору європейську економіку.
Зіткнувшись з кризою, вирішення якої потребує втручання нарівні із крахом 2008 року, комюніке G8 минулими вихідними було багатим на слова і бідним на дії. Не прийнято жодних конкретних заходів і, насамперед, плану підтримки публічних закликів до зростання.
І хоча й запланована зустріч G20 наступного місяця в Мексиці може надати другий шанс для координації дій, немає жодних доказів попереднього планування таких ініціатив.
Ця невдача ще однієї міжнародної зустрічі має своєю причиною фатальний помилковий первинний діагноз. З самого початку європейські лідери стверджували, що ми стикаємося з кризою публічних боргів, і її вирішенням є заходи жорсткої економії. І якщо це рішення наразі не працює, то це тому, що у нас не було достатньо жорсткої економії.
Але проблема Європи - це не звичайна одномірна проблема, яку вони описують. Європа також стикається з кризою основ свого банківського сектора, і черговою кризою економічного зростання і конкурентоспроможності, яка зачіпає кожну країну на континенті, за єдиним винятком Німеччини.
Схильність Європи обманювати себе стала очевидною чотири роки тому, коли з початком світової фінансової кризи, європейські лідери переконували себе в тому, що їх фінансова система була в основному здорова, і стала нещасною жертвою англо-саксонської дурості.
Гордон Браун, екс-прем'єр Великобританії. Фото: catscience.blogspot.com
На першій зустрічі лідерів єврозони в жовтні 2008 року моє твердження, - що європейські банки були більш небезпечно надлишковими, ніж американські, надто залежними від короткострокового ринкового фінансування і пронизані ризиками від іпотечних кредитів, куплених у Сполучених Штатів - було зустрінуте зі скептицизмом, навіть з недовірою.
Європа застосувала тільки восьму частину дій, які вжила Америка для рекапіталізації і списання гнилих активів. Її банки сьогодні все ще отруєні високим рівнем заборгованості (німецькі банки сьогодні залишають надлишкових коштів більше в 32 рази за свої розміри, а французькі - в 26 разів).
Справді банки Іспанії на даний час вимагають понад 100 млрд євро рекапіталізації ще до того, як ми вирішимо подібну проблему із банками в Італії, і навіть у Франції. І через те, що банки зараз не в змозі отримати хорошу заставу для своїх позик, рятівне коло ЄЦБ у 2012 році – 1 трлн євро - скоро доведеться відмінити. Привид беззупинного витоку капіталу висітиме над банками, доки не буде вжито рішучих дій.
Кожен день ми бачимо чергове заперечення своєї відповідальності: ненадання змісту плану зростання для захисту Європи - яка вже перебуває у своїй другій рецесії – через це можливе десятиліття застою. Уже зараз європейське виробництво скорочується з докризового рівня у 20 відсотків від світового виробництва до прогнозованих 11 відсотків через десять років. Ще більше занепокоєння викликає те, що тільки 2 відсотки європейського експорту на даний час іде в Китай. І загалом 7,5 відсотка європейських товарів та послуг експортується в Індію, Бразилію та на інші ринки, що розвиваються, які відповідають за 75 відсотків зростання світової економіки.
Єврозона потребує підтримки. Фото: ЕРА
Це може здатися дивним, що другий найбагатший континент у світі потребує глобальної підтримки, щоб визволити себе з економічної діри. Але ми знаємо, що європейські споживачі сьогодні є занадто наляканими, щоб витрачати гроші, а рівень європейських інвестицій падає, оскільки банки зменшують свої боргові фінансування найшвидше, ніж будь-коли в новітній історії.
Що ще гірше - члени зони євро не можуть більше покладатися на заходи зі стимулювання національних економік, якими вони користувалися до вступу в єврозону – коригування валютних курсів, збільшення грошової маси і зменшення процентних ставок, які сприяють зростанню.
Звичайно, на наступному засіданні Європейської ради буде досягнута домовленість про те, що буде називатися "Стратегія зростання" - 10 мільярдів євро для Європейського інвестиційного банку, запровадження фонду континентальної інфраструктури, структурних реформ, спрямованих на лібералізацію ринків і ,можливо, також введення циклічно регульованих обмежень дефіциту. Але ці заходи або потребуватимуть занадто багато часу або будуть дуже невеликими, щоб дати достатньо великий імпульс для зростання в цьому чи наступному році.
Неприємна правда полягає в тому, що європейські країни вже не можуть без міжнародної підтримки врятувати себе від застою. Що повинно було статися на саміті G8 - і те, що повинно відбутися на G20 наступного місяця - це скоординована глобальна відповідь, яка допоможе Європі рішуче поставитись до двох елементів кризи, які ігноруються.
Греція поставила Євросоюз перед моментом істини. Фото: ЕРА
По-перше: оскільки європейські банки реструктуризуються, світ повинен підтримати економіку Європи за допомогою достатньо потужних фінансових запобіжників, щоб ізолювати Іспанію, Італію та інші країни. Тепер, коли Греція поставила континент перед його моментом істини, фінансова реорганізація є необхідною умовою для виживання євро. Але Європейський фонд фінансової стабільності із 700 млрд євро, навіть підтриманий Міжнародним валютним фондом, не достатньо потужний, щоб переконати решту світу, що Європа може витримати бурі, які чекають її попереду.
Тепер необхідний більший брандмауер, оскільки Європа заново розглядає новий французький план створення єврооблігацій, розмірковує пропозицію Італії по створенню загальноєвропейської системи страхування вкладів, а також бореться з втечею капіталу з периферії.
По-друге: щоб надати ваги європейській ініціативі зростання, G20 повинен повернутися до глобального договору зростання, вперше узгодженого в Лондоні і Піттсбурзі в 2009 році.
Десять років тому західний споживач міг рухати світову економіку вперед. Через десять років азіатський споживач буде забезпечувати зростання. G20 повинен запропонувати загальне зростання світової економіки за рахунок прискорення відкриття азіатських ринків і ринків Південної Америки. Слід також звернутися за допомогою до Міжнародного валютного фонду, щоб домовитися про угоду, в якій Китай створить більший глобальний попит за рахунок збільшення витрат своїх споживачів, а Індія продовжить відкривати свої ринки для імпорту.
Америка і Європа своєю чергою повинні прискорити інвестиції в інфраструктуру, що має заспокоїти Азію в прихильності Заходу до ініціатив зростання. Договір зростання зможе переконати Захід, що він буде отримувати вигоду від експорту на Схід, і впевнить Схід у відновленні попиту на Заході.
Це піде на користь усім - і ми допоможемо Європі відійти від краю прірви. В іншому випадку - втрачене десятиліття європейського безробіття і стагнації – цього можна і потрібно уникнути.
Гордон Браун є колишнім прем'єр-міністром Великобританії. Він є членом Ради XXI-го століття Інституту Nicolas Berggruen.
Оригінал статті: The Christian Science Monitor
Переклад: iPress.ua
