Кава чи qahwa: напій для арабських містиків, який став глобальним
(ВВС) Говорячи про каву, ви, напевно, уявляєте італійське еспресо, французьку каву з молоком або американський подвійний гранд латте з корицею.
Можливо навіть, вам розповідали в школі, що США стали нацією любителів кави через акцизний податок на чай від короля Георга. Сьогодні всюдисущі кавові мережі Starbucks, Cafe Nero і Costa зустрічаються в кожному міжнародному аеропорту, вони стали символами глобалізації, такими як Nescafe.
Каву вирощують у спекотному кліматі - у Латинській Америці, на Африканському континенті на південь від Сахари, у В'єтнамі та Індонезії. Ми вибачаємо вам, якщо ви думали, що цей продукт походить із Нового Світу, як тютюн і шоколад. Зрештою, всі ці три продукти стали популярними в Європі у більш-менш той самий час - в XVI і XVII століттях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які сорти кави можуть зникнути назавжди
Насправді кава походить із гірських районів країн, розташованих в південній частині Червоного моря - Ємену та Ефіопії.
Здається, напій з дикої кави вперше розпочали пити легендарні пастухи на ефіопському плато, але до вирощування культурних сортів кави вдалися в Ємені, і саме єменці дали йому арабську назву qahwa. Саме від цього слова походять наші кава та кафе.
Qahwa спочатку означало вино і суфійські містики в Ємені використовувати каву як засіб для концентрації і навіть духовної інтоксикації, коли вони промовляли ім'я Бога.
Батьківщина кави - Ефіопія. Фото: thanksgivingcoffee.com
До 1414 року кава була вже відома у Мецці і на початку 1500-их поширилася в Єгипет через єменський порт Мокка. Каву продовжували асоціювати з суфійським вченням, тому кав'ярні в Каїрі зосереджувалися довкола релігійного університету Азхар. Їх також відкривали в Сирії, особливо в космополітичному місті Алеппо. А згодом, починаючи з 1554 року, в Стамбулі, столиці величезної Османської імперії.
У Мецці, Каїрі та Стамбулі релігійна влада намагалася заборонити кав’ярні. Вчені шейхи вважали, що кава призводила до наслідків, аналогічних алкоголю, а також уподібнювали розпивання кави до випивання вина, яке заборонене в ісламі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зміни клімату "вбивають" каву
Кав'ярні були цілком новими закладами, люди в них зустрічалися, щоб поговорити, послухати поетів і пограти в шахи і нарди. Вони стали осередками інтелектуального життя і почали створювати суперництво мечетям, що були до цього єдиним місцем зібрання для мусульман.
Деякі вчені вважали, що кав'ярня - це "гірше, ніж винна кімната", а влада відзначала, як ці місця легко ставали притонами для тих, хто підбурював до заколоту. Тим не менш, усі спроби заборонити кав’ярні провалювалися, незважаючи навіть на запровадження смертної кари під час правління Мурада IV (1623-1640). Релігійні вчені зрештою дійшли розумного консенсусу, що каву, в принципі, можна дозволити.
Кава поширилася в Європу двома маршрутами – через Османську імперію і морем, через порт Мокка.
У Мецці, Каїрі та Стамбулі релігійна влада намагалася заборонити кав’ярні. Фото: fudanbook.info
Англійська та голландська Ост-Індські компанії були основними покупцями у порту Мокка на початку XVII століття. Їхні вантажі доставлялися додому через мис Доброї Надії або експортувалися до Індії і далеко за її межами. Однак, ці компанії закуповували тільки невелику частку єменського виробництва кави - тому решта продукції поширювалася на північ, в усі частини Близького Сходу.
Крім того, кава прибувала до Європи шляхом торгівлі через Середземне море, також її принесли з собою турецькі війська, які просувалися вгору по Дунаю. Як і на Близькому Сході, кав'ярні ставали місцем, де чоловіки збиралися, щоб поговорити, почитати, поділитися своїми думками з актуальних проблем дня і пограти в ігри.
Ще одна схожість в тому, що у них збиралися різні представники незадоволених груп громадян. Карл II засудив їх у 1675 році як "місця, де збиралися незадоволені, щоб поширювати скандальні новини про життя Його Величності та його міністрів".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Продукти, що вкорочують віку
Століття потому у знаменитій паризькій кав'ярні Procope збиралися такі завсідники як Марат, Дантон і Робесп'єр. Схоже, саме там вони обдумували свої плани щодо Французької революції.
В Європі до кави спершу поставилися з підозрою - як до мусульманського напою. Однак, близько 1600 року Папі Клименту VIII так сподобалася чашка кави, що він сказав, що було б неправильно дозволити мусульманам монополізувати цей напій, і тому каву потрібно було охрестити.
Кажуть, що австрійці отримали великий стимул до випивання кави після того, як була зламана турецька облога Відня у 1683 році, і європейські переможці захопили величезні запаси кави переможених турків.
Можливо, саме тому донині каву у Відні подають зі склянкою води – як і крихітні чашечки сильної турецької кави з важким осадом, які заварюють в Стамбулі, Дамаску або Каїрі. Чи є це просто збіг? Чи, можливо, давно забуте культурне запозичення?
Ось так подають каву в австрійських кав'ярнях. Фото: youtube.com
Той напій, який ми називаємо "кавою по-турецьки" насправді має частково неправильну назву, оскільки Туреччина є однією з країн, де його п'ють саме так. У Греції цей напій називають "кавою по-грецьки", хоча єгиптяни, ліванці, сирійці, палестинці, йорданці й інші народи не надто переживають з приводу назви.
Є також інші традиції випивання кави в арабському світі. Кава, яку вирощують в країнах Арабської затоки, є гіркою, іноді вона приправлена кардамоном або іншими прянощами.
Часто каву подають через досить великий інтервал часу після прибуття гостя – принести каву занадто рано може вважатися неввічливою пропозицією поспішати - і потім ще раз перед від'їздом гостя.
Часто каву приносять якраз перед або після невеликої скляної чашки чорного, солодкого чаю. Порядок, в якому ці два напої подають, буває різний, і здається, що він не має ніякого значення. Дивною для західного відвідувача є сама ідея, що два дуже різні напої можна пропонувати в такій швидкій послідовності.
На жаль, в той час, як кава стала воістину глобальним напоєм, її виробництво в Ємені скоротилося завдяки дешевому імпорту і конкуренції з боку інших культур, наприклад, таких як наркотичний кат.
У 2011 році Ємен експортував лише 2500 тонн кави, хоча є спроби відродити вирощування найкращої в світі кави на її батьківщині. Сьогодні жодна арабська країна не входить до списку значних світових виробників кави.
Джон MакХ’юго є автором "Короткої історії арабів"
Оригінал: ВВС
Переклад: iPress.ua
