Нащадки дружини нациста Геббельса – потаємні мільярдери
(Bloomberg) - Цей лист підтвердив жахливі новини, які він дізнався на кілька тижнів раніше: його мати 1 травня вчинила самогубство разом зі своїм чоловіком після того, як їх шестеро дітей отримали капсули з ціаністим калієм в підземному бункері Адольфа Гітлера в Берліні.
"Мій дорогий сину! Наразі ми вже шостий день перебуваємо у бункері фюрера. Батько, твої шестеро маленьких братів і сестер, і я збираємося закінчити наше націонал-соціалістичне життя у єдино можливий почесний спосіб, - писала Магда Геббельс. - Харальде, дорогий сину, я хочу передати тобі те, що я здобула у житті: будь вірним! Вірним собі, людям і своїй країні!".
Квандт був звільнений з полону в 1947 році. Сім років потому він і його зведений брат Герберт - Харальд був єдиною дитиною від першого шлюбу Магди Геббельс - успадкували промислову імперію, яку створив їхній батько, Гюнтер Квандт, який займався виробництвом вогнепальної зброї Маузер і зенітних ракет для військової машини Третього рейху. Серед їхніх найцінніших активів у той час - частка компанії-виробника автомобілів Daimler AG (DAI). Через декілька років вони купили частку Bayerische Motoren Werke AG (BMW).
Тихе життя
Хоч звідні брати померли кілька десятиліть тому, їх спадщина живе. 86-річна вдова Герберта, Йоханна Квандт і їхні діти - Сюзанна Клаттен і Штефан Квандт - залишилися в полі зору громадськості як помітні акціонери BMW. Дочки-мільярдерки Харальда Квандта – 61-річна Катаріна Геллер-Герр, 60-річна Габріеле Квандт, 58-річна Анетте-Ангеліка Мей-Тіс та 50-річна Коллін-Беттіна Розенблат-Mo – тихо собі проживають.
Штефан Квандт, Йоханна Квандт, Сюзанна Клаттен. Фото: forbes.com
Як випливає з офіційної біографії сім’ї "Die Quandts", чотири сестри успадкували близько 1,5 млрд німецьких марок ($760 мільйонів) після смерті їх матері Інге в 1978 році. Вони управляють своїм багатством через Bad Homburg, німецьку сімейну інвестиційну компанію та Harald Quandt Holding GmbH, траст названий на честь свого батька.
Фрітц Беккер, головний виконавчий директор сімейних активів сказав, що майно сестер давало середньорічну дохідність вище 7% від заснування трасту в 1981 році до 1996 року. З тих пір, прибутковість у середньому становить 7,6%.
"Сім'я хоче залишити за собою право на приватність, і це прийнятна для мене ситуація, - сказав Беккер під час інтерв'ю у своєму офісі Bad Homburg. - Ми інвестуємо гроші у глобальному масштабі, і якщо це $ 1 млрд, $ 500 млн або $ 3 млрд, то кого це хвилює?".
Прибутки воєнних часів
Разом чотири сестри - і двоє дітей померлого брата – володіють майном на суму не менше $ 6 млрд, що забезпечує кожному з них статки на $ 1,2 млрд, відповідно до індексу мільярдерів Bloomberg. Вони ніколи не з'являлися як самостійні мільярдери в міжнародному рейтингу багатіїв.
Беккер відмовився надати точну цифру, якою управляє холдинг від імені чотирьох сестер. "Сестри відмовилися від коментарів з цього приводу", - написав Ральф-Дітер Бруновскі, представник сімейної інвестиційної компанії у своєму електронному листі. Він додав, що розрахунки їх фінансових статків є "надто високими", відмовившись бути більш конкретним.
Зростання сім'ї Квандт повторює ту ж саму траєкторію, яка відтворює рух Німеччини за світове панування у ХХ-му столітті. Історія почалася в 1883 році, коли Еміль Квандт придбав текстильну компанію, що належала його покійному тестю. На рубежі століть Еміль передав цей бізнес своєму старшому синові Гюнтеру.
Молодший Квандт побачив нові можливості у зв'язку з початком війни в 1914 році. Його фабрики, які в той час вже були одними з найбільших виробників одягу для німецької держави, збільшили вчетверо щотижневе виробництво уніформи для армії.
Виробництво зброї
Після капітуляції Німеччини у Першій світовій війні Квандт вдало використав військові прибутки власної компанії. У 1922 році він купив контрольний пакет акцій Accumulatoren-Fabrik AG (AFA), компанії-виробника акумуляторних батарей. Через шість років він придбав Berlin-Karlsruher Industriewerken AG (BKIW), берлінську компанію-виробника швейних машин і виробів зі срібла. Завод, який колись був одним з найбільших виробників зброї в Німеччині, був змушений пройти конверсію в результаті угоди про роззброєння країни.
"Бізнес Квандтів зростав за часів Кайзера, він зріс у часи Веймарської республіки, під час Другої світової війни, і значно зріс після війни", - розповіла в листопаді минулого року Рудігер Юнгблют, автор книги "Die Quandts".
Нацистські зв’язки
У 1918 році від іспанського грипу померла перша дружина Гюнтера Квандта, вона залишила йому двох маленьких синів - Хельмута і Герберта. Він одружився з Магдою Рітшель в 1921 році, і їх єдиний син Харальд народився в тому ж році. Хельмут помер в 1927 році від ускладнень, пов'язаних з апендицитом.
Квандт і Магда розлучилися в 1929 році. Через два роки вона вийшла заміж за Йозефа Геббельса, члена німецького парламенту, який також володів докторським ступенем в галузі драми і займав пост голови пропаганди в нацистській партії Німеччини. Після приходу нацистів до влади в 1933 році, їх лідер, Адольф Гітлер, призначив Геббельса міністром пропаганди Третього рейху. Гітлер був свідком на весіллі пари.
Фото: nationalpost.com
Гюнтер Квандт вступив до партії в тому ж році. Його заводи стали основними постачальниками для німецьких військ, хоча його відносини з Геббельсом ставали все більш напруженими.
"Між ними було постійне суперництво, - розповів професор історії із Бонну Йоахім Шолтисек, автор офіційного дослідження про зв'язок сім’ї та Третього рейху. - Немає значення, що Геббельс його не любив. Це не мало ніякого впливу на здатність Квандта заробляти гроші".
Примусова праця
У 1937 році Квандт отримав звання Wehrwirtschaftsfuehrer, це ім'я давали членам елітної групи бізнесменів, які отримували право виробляти військову амуніцію для Третього рейху. Під час війни компанія AFA Квандта випускала акумулятори для підводних човнів U-Boat і ракетних пускових установок V-2. Його компанія BKIW - яка була перейменована на Deutsche Waffen-und- Munitionsfabriken AG в 1936 році – вирболяла вогнепальну зброю Маузер, боєприпаси та зенітні ракети.
"Він був одним з провідних промисловців для Третьому рейху та Другої світової війни, - розповів Шолтисек. - Проте, він був завжди малопомітним".
Як видно з дослідження Шолтисека, з 1940 по 1945 рік на заводах сім'ї Квандта працювали понад 50 тис цивільних робітників, військовополонених і робітників концентраційних таборів. Ця доповідь була підготовлена на замовлення родини в 2007 році після того, як німецьке телебачення показало документальний фільм "Мовчання Квандтів" - критичний погляд на діяльність родини у воєнні часи.
Дослідження з’явилося у вересні 2011 року. У ньому було також показало, що Квандт привласнив активи декількох єврейських власників, а його син Герберт планував будівництво заводу AFA, на якому мала бути застосована рабська праця.
Доброволець
"Гюнтер Квандт не володів нацистським типом мислення, - розповіла сімейний біограф Юнгблют. - Він шукав будь-якої можливості, щоб розширити свою особисту імперію".
Молодший син Квандта – Харальд - жив з матір'ю, Геббельсом і шістьома своїми зведеними братами і сестрами. У 1939 році він вступив до німецької армії після вторгнення у Польщу, і через рік добровільно зголосився стати десантником.
Магда Геббельс вдома зі своїми дітьми (1938) Фото: germanhistorydocs.ghi-dc.org
Під час війни підрозділ Харальда був розгорнутий в Греції, Франції і Росії. Його самого було поранено і захоплено в полон в Італії в 1944 році. Потім Харальда доставили в британський табір для військовополонених у Бенгазі, де він і отримав прощального листа від своєї матері.
Його вітчим також надіслав йому прощальну записку. "Цілком ймовірно, що ти будеш єдиним, хто залишиться живим і зможе продовжувати традиції нашої родини", - пише Геббельс, який був канцлером Німеччини протягом одного дня після самогубства Гітлера 30 квітня 1945 року.
Денацифікація
Після війни Гюнтер Квандт більше року служив у таборі для інтернованих в Музбург ан дер Ізар. Під час слухань про денацифікацію у 1948 році його визнали Mitlaeufer - нацистським послідовником, який офіційно не брав участі у злочинах режиму. Цей вирок не призвів до якихось важких наслідків для Гюнтера.
"Йому пощастило, що він не був настільки помітним, як Флік або Крупп", - зазначив Шолтисек, посилаючись на німецьких промисловців Фрідріха Фліка та Альфреда Круппа, яких було засуджено до тюремних ув'язнень під час Нюрнберзького військового процесу.
Гюнтер помер в 1954 році під час відпустки в Каїрі, залишивши свою бізнес-імперію в руках своїх двох синів, Харальда і Герберта. Зокрема, ці активи включали AFA і Deutsche Waffen-und- Munitionsfabriken – перейменований після війни на Industrie-Werke Karlsruhe AG - а також частку в Daimler-Benz і компанії, що керувала калійними шахтами, Wintershall AG.
Національний добробут
Герберт Квандт управляв часткою сімейного бізнесу з виробництва акумуляторних батарей, автомобілів і калію, в той час як Харальд забезпечував інтереси промислових компаній.
Герберт Квандт. Фото: cicero.de
Протягом наступного десятиліття брати збільшили свою частку в Daimler, Герберту вдалося врятувати від розвалу BMW в 1960-х роках. Він став його найбільшим акціонером та підтримав програму розвитку нових моделей автомобілів.
Харальд загинув в авіакатастрофі в Італії в 1967 році у віці 45 років. Відносини між його вдовою Інге і Гербертом погіршилися після його смерті. У 1970 році розпочалися переговори із розділення нерухомості шляхом поділу активів.
Відповідно до офіційної біографії сім’ї, найціннішим активом, який отримали спадкоємці Харальда Квандта було 4/5 від 14-процентної частки в Daimler. У 1974 році весь цей пакет акцій був проданий інвестиційній адміністрації Кувейту, суверенному фонду добробуту країни, за близько 1 млрд німецьких марок.
Інге Квандт, яка не вилазила з депресії, померла від серцевого нападу в переддень Різдва 1978 року. Її новий чоловік, Ханс-Хілман фон Халем, вистрілив собі в голову через два дні після її смерті. П'ятьом дочкам-сиротам, (дві з них були підлітками) залишилося лише розділити сімейні статки.
Сімейні зустрічі
Опікуни розпочали нагляд за грошима дочок в 1974 році. Активний підхід до інвестицій було запроваджено із заснуванням сімейної інвестиційної компанії в 1981 році.
"Працювати для сім'ї доводиться зовсім по-іншому, ніж для корпорації, - наголосив Беккер. - Тут ви дійсно можете вкладати замість того, щоб лише виконувати відповідні вимоги регулювання".
За даними "Die Quandts", сестри намагаються збиратися разом кілька разів на рік для обговорення своїх інвестицій. Габріеле Квандт живе в Мюнхені. Після отримання ступеня магістра в галузі ділового адміністрування в Insead у Фонтенбло (Франція) вона вийшла заміж за спадкоємця видавничого дому - німця Флоріана Лангешайдта, з ним у неї було двоє синів. Пара розлучилася в 2008 році.
Катаріна Геллер-Герр володіє Gestuet Waeldershausen, кінним центром у Хомберг (Ом), Німеччина. Вона спонсорувала Ларса Ніберга, дворазового олімпійського чемпіона у конкурі.
Єврейські зв’язки
Коллін-Беттіна Розенблат-Mo - дизайнер ювелірних виробів, вона володіє студією і салоном в Гамбурзі. Коллін прийняла іудаїзм в Нью-Йорку у віці 24 років. Її першим чоловіком був Майкл Розенблат, німецько-єврейський бізнесмен, батько якого вижив у концентраційному таборі. Пара розлучилася в 1997 році. Вдруге вона вийшла заміж за норвезького журналіста Фроде Mo.
"Ми шануємо обидві релігії, а також святкуємо Різдво", - розповіла Розенблат-Mo у "Die Quandts".
Анетте-Ангеліка Мей-Тіз живе в Гамбурзі. Її першим чоловіком був Аксель Мей, міжнародний консультант з питань приватного банківського обслуговування у Goldman Sachs Group Inc (GS), він займався інвестиціями родини близько 25 років.
Сестри також є власниками із контрольним пакетом акцій та інвесторами п'яти фінансових компаній, які успішно виплачують дивіденди своїм клієнтам. Ці фірми були створені для управління майном сестер, пізніше вони стали відкриті для третіх осіб.
Приватні активи
За даними сайту сімейної інвестиційної компанії, разом шість компаній управляють активами на $ 18 млрд. Беккер каже, що більшість грошей цих фірм інвестуються в інтересах третіх сторін. Одна п'ята частина сімейного майна перебуває у веденні опікунів для двох дітей наймолодшої із Квандтів - Патриції Халтерман, яка померла у липні 2005 року, за чотири дні до того, як їй мало виповнитися 38 років. У 2008 році її особняк на Upper East Side Нью-Йорка був проданий за $ 37,5 млн.
Компанія Auda International LP управляє майном і капіталами сестер в Нью-Йорку. У її віданні майже $ 5 млрд, компанія була заснована як родинний офіс в США в 1989 році. Компанія Real Estate Capital Partners LP почала свою роботу у тому ж році і через неї було інвестовано близько $ 9 млрд у нерухомість, відповідно до даних веб-сайту компанії. Обидві компанії належать HQFS LP, офшорній компанії, яка зареєстрована на Кайманових островах.
Сімейні долі
HQ Trust GmbH у Бад-Хомбург є компанією з управління інвестиціями для приблизно 30 сімей, статки яких коливаються в межах від 50 млн до 500 млн євро. Equita Management GmbH інвестує в малі та середньої капіталізації компанії в Австрії, Швейцарії та Німеччині. HQ Advisor GmbH надає послуги бухгалтерського обліку та фінансового аудиту.
Тільки одна сестра Габріеле носить сімейне прізвище, і ніхто з них не працює в сімейному офісі, розповів Беккер.
Габріеле Квандт. Фото:123people.com
Їхній дядько, Герберт Квандт, помер в 1982 році. Його майно було розділено між шістьма дітьми від трьох різних шлюбів. BMW, його найцінніший актив, успадкувала його третя дружина Джоанна Квандт і їх діти, 46-річний Штефан Квандт і 50-річна Сюзанна Клаттен. Ці троє мільярдерів утримують 46,7% компанії-виробника автомобілів у Мюнхені, відповідно до річного звіту компанії за 2011 рік.
Після публікації дослідження пана Шолтисека в 2011 році, двоюрідні сестра і брат Габріеле і Штефан Квандт в інтерв'ю німецькій газеті Die Zeit визнали зв'язок своєї сім'ї та участь у Третьому рейху.
"Гірка правда"
"Магда вбила своїх шістьох дітей у бункері фюрера. Наш батько дуже любив своїх зведених братів і сестер. І коли б у вашій сім’ї відбулось щось подібне, як в історії нашої родини, ви б напевне думали: гірше бути не може", - розповіла Габріеле Квандт.
"Це дуже сумна правда, що від примусової праці на фабриках Квандтів помирали люди," - сказав Штефан.
Це зізнання не призвело до громадського дистанціювання від людини, яка зробила їх сім'ю найбагатшою в Німеччині. Офіси сім'ї в Бад-Хомбург названі на честь Гюнтера і Харальда Квандта, а медіа-премія Герберта Квандта на 50 тис євро щорічно присуджується найкращим німецьким журналістам.
"Вони повинні жити з цим ім'ям. Воно - частина історії, - зазначив Шолтисек. - Це буде постійним нагадуванням про диктатуру і виклики, які стоять перед обличчям кожної сім’ї".
Оригінал: Bloomberg
Переклад: iPress.ua
