Новий Трудовий кодекс: прогрес чи кріпацтво?

Українська служба Бі-бі-сі сьогодні публікує статтю Анастасії Зануди про наслідки впровадження Трудового кодексу в Україні.

Перше читання нового Трудового кодексу відбулося ще у 2008 році - за президентства Віктора Ющенка та прем'єрства Юлії Тимошенко.

У квітні цього року стало відомо, що парламентська більшість на чолі із Партією регіонів готує друге читання кодексу.

Раніше президент Віктор Янукович заявляв, що виступає за ухвалення нового Трудового кодексу до кінця цього року.

Спокій і прогрес

Проте після того, як кількість негативних оцінок цього кодексу від незалежних експертів стала зростати, а незалежні профспілки провели акцію протесту проти нього наприкінці травня, віце-прем'єр та міністр соціальної політики Сергій Тігіпко, відомий своїм лобіюванням нового Податкового кодексу, ухвалення якого спричинило масові протести підприємців, заявив, що відклав би розгляд нового Трудового кодексу на час після виборів:

"Я би зараз не приймав його. Нам потрібен спокій. Такі важливі документи повинні прийматися після громадських дискусій. Я би це зробив після виборів", - заявив урядовець. Водночас Сергій Тігіпко, із посиланням на оцінки експертів Міжнародної організації праці, сказав, що у нинішньому вигляді новий український Трудовий кодекс "міг би потрапити до 30-40 найкращих трудових кодексів європейських країн" (при тому, що офіційно до складу ЄС нині входять 27 країн, і ще 6 претендують на членство).

Член парламентського комітету з питань соціальної політики та праці, і колишній голова Федерації профспілок України, регіонал Олександр Стоян також каже, що в цілому новий кодекс є набагато прогресивнішим, аніж той, що дії нині ще з радянських часів:

"Від того, що немає нового кодексу, страждають прості люди, робочий клас, бо багато чого змінилося за ці роки - з'явилися роботодавці, приватна власність, і за цих умов особливо важливо захистити працівників. Цей кодекс враховує європейських досвід, європейську Хартію соціального захисту. Він захищає інтереси простої людини. Він посилив права профспілок. І при цьому на понад 40% у ньому залишилося того позитивного, що було у старому кодексі. Тобто, якщо одним словом сказати, то це є акумуляція усіх законів, напрацьованих за роки незалежності в сфері соціально-трудових стосунків", - каже Олександр Стоян.

Серед конкретних позитивів позитивів нового трудового законодавства депутат називає 30% надбавку за роботу у нічні зміни, тоді як раніше вона становила 20%, або гарантію збереження робочих місць навіть у разі, як підприємство змінює профіль.

Олександр Стоян також заперечує, що кодекс містить норму про збільшення робочого часу із нинішніх 40 годин на тиждень до 48 годин, про яку найчастіше згадують критики законопроекту:

"Такого немає. Є прописана точно, як у старому кодексі, норма про 40 годин робочого часу на тиждень. Але є наднормові робочі години. За нинішнім законом вони є необмеженими, а ми їх обмежили 48 годинами на тиждень, тобто, 12 годин на день, якщо є виробнича потреба - і не більше", - каже депутат від Партії регіонів, і пояснює критику законопроекту "бажанням попіаритися" у деяких лідерів незалежних профспілок.

"Ще не рабство, але вже кріпацтво"

Водночас, як каже голова Комітету економістів України Андрій Новак, якщо Трудовий кодекс узаконює можливість 48 годинного робочого тижня за умови наявності "виробничої потреби", то ніщо не стримує роботодавців скористуватися такою можливістю. Загалом, за оцінкою експерта, новий Трудовий кодекс розрахований, передусім, на захист прав саме роботодавців, а не працівників:

"Новий Трудовий кодекс - не рабство, але, як мінімум, кріпацтво. І взагалі, це не є трудовий кодексом, це є кодекс капіталу. Давайте конкретно порівняємо, що було у старому кодексі 1971, і що пропонується зараз. Відповідно до діючого кодексу - робочий тиждень - 40 годин, а відповідно до проекту нового кодексу - 48 годин із узаконенням 12-годинного робочого дня. Ясно, що така практика існує і зараз, але зараз це є нелегально і від безвиході, а тепер це буде легалізовано. Або, наприклад, матеріальна відповідальність: якщо тепер цю відповідальність покладено лише на певних керівних осіб, то за новим кодексом - на будь-якого працівника. Надзвичайно спрощується процедура звільнення з роботи, а також нівелюється інститут профспілки, бо тепер навіть звільнення працівника може відбутися без її згоди. Ідемо далі: жінки з дітьми до 3 років позбавлені права на атестацію, тобто, фактично, на кар'єрний ріст", - каже Андрій Новак, зауважуючи, що цей перелік можна продовжувати, і підсумовує: у новому Трудовому кодексі немає жодної норми, яка б покращувала трудові відносини для найманого працівника.

Екс-заступник міністра соціальної політики, а нині експерт Центру Разумкова Павло Розенко підтверджує, що новий проект Трудового кодексу і містить якісь покращення, то вони стосуються лише роботодавців. Саме цим експерт пояснює підтримку законопроекту з боку нинішньої влади, серед представників якої є багато власників великих підприємств:

"Іде суттєве обмеження відповідальності працедавця перед працівником і розширення кола їхніх повноважень. Загалом, трудове законодавство - це є своєрідний баланс між правами працівника і правами та бажаннями роботодавця. У них є діаметрально різці інтереси, і трудове законодавство покликано якось їх урівноважити. У нинішньому трудовому законодавстві цей баланс, в принципі, вже існує. На мій погляд, нова версія Трудового кодексу якраз цей баланс порушує із посиленням прав роботодавців та послабленням прав працівників. Наприклад, чого варте право роботодавця видавати власні акти без погодження як із працівниками, так і профспілками. Або можливість звільнення працівника за розголошення комерційної таємниці, зміст якою визначає сам роботодавець. Або легалізація можливості відеонагляду за працівниками. І цей перелік можна продовжувати безкінечно", - каже колишній заступник міністра соціальної політики.

Павло Розенко також каже, що всі ці зауваження до законопроекту, а також напруження і нерозуміння, яке він викликає у суспільстві, що визнають вже і представники влади, свідчать про те, що законодавчі документи такої важливості треба ухвалювати конституційною більшістю у 300 голосів, а не, як каже експерт, "за відмашкою одного депутата".