Україна на роздоріжжі
Дипломати нещодавно парафували угоду між Україною та ЄС, мета якої наблизити Україну до Європейського Союзу, проте ув’язнення двох основних лідерів опозиції позбавляє Україну її європейських прагнень.
У найближчі місяці український президент Віктор Янукович повинен зробити вибір між намаганнями консолідувати владу з допомогою різних недемократичних способів або подальшим просуванням європейських устремлінь свого народу. Лише після припинення вибіркових переслідувань, помилування ув'язнених політичних лідерів без будь-яких умов, і забезпечення вільних і справедливих виборів восени цього року, Янукович міг би стати лідером, який надійно пришвартує Україну в Європі. Якщо він цього не зробить, він стане черговим політиком, що розчарує звичайних українців.
В рамках місії Freedom House, в складі групи американських та українських аналітиків, що прибули для вивчення стану демократії в Україні, я відвідав цього місяця колишнього прем'єр-міністра Юлію Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка в Качанівській та Лук'янівській в'язницях. Наша група була першою серед незалежних спостерігачів, яка відвідала Тимошенко, і ми були другою незалежною групою, яка провідала Луценка після його ув’язнення.
Ні я, ні мої колеги не виступаємо адвокатами Тимошенко чи Луценка. Швидше за все, наші візити мали за мету наголосити на основному моменті: що кримінальна відповідальність за розбіжності в політичних поглядах підриває демократію в Україні та підриває її європейські прагнення. Ці колишні політичні діячі перебувають у в'язниці через "вибіркове переслідування" правлячою партією своїх опонентів. Саме так назвали процеси над Тимошенко і Луценком Білий дім і Європейський Союз. Тимошенко і Луценко є видатними лідерами, чиї ув’язнення за сумнівними звинуваченнями усувають їх як потенційних конкурентів влади.
Тимошенко була бліда, слабка і не могла сидіти. Лежачи, вона сказала нам, що українська влада намагається "знищити" її за допомогою фізичного та психологічного тиску, аби усунути її як політичну загрозу. Вона вважає, що є об'єктом наклепницької кампанії, і поки ми перебували в Україні, з’явилися повідомлення про її причетність до вбивства десятирічної давності. Незважаючи на стан, її сталева витримка підтверджує її намір залишитися впливовою в українській політиці, навіть за гратами. Але найбільш гостро вона потребує постійної уваги з боку медичних лікарів, яким довіряє.
Як і Тимошенко, Луценко відзначив наш візит як спосіб привернення міжнародної громадської уваги до стану демократії в Україні та проблем із забезпеченням більш якісної медичної допомоги.
Він відкинув будь-які натяки на пропозицію політичного вигнання в обмін на власну свободу. Обидва колишні чиновники покладали великі надії на Європейський суд з прав людини, де відбуватимуться слухання цього місяця з приводу законності їх ув’язнення.
Минулого місяця, коли ці лідери вже сиділи в тюрмі, а українська влада оголосила про плани довести нові звинувачення проти них, була парафована угода про асоціацію між Україною та ЄС. Договір включає в себе глибоку і всеосяжну угоду про вільну торгівлю. Проте Європейський союз навряд чи підпише і ратифікує договір, поки Тимошенко, - найвідоміший лідер опозиції в Україні, - залишається у в'язниці або до закінчення парламентської кампанії восени цього року, яка продемонструє готовність уряду проводити вільні, справедливі вибори.
Український уряд проводить суперечливу політику: він прагне до інтеграції України в Європу, і водночас вихолощує внутрішню опозицію в країні. У перші два роки керування країною, українська влада досягла прогресу на обох фронтах. В кінцевому рахунку, владі доведеться обирати.
Вибір України не між Росією і Заходом. Це помилковий вибір. Справді, Янукович мужньо кинув виклик плану новообраного президента Володимира Путіна встановити контроль над державами колишнього Радянського Союзу через Євразійський союз. Питання в тому, чи Україна бачить своє майбутнє в центрі європейської політики чи залишиться на периферії.
Фото: 100storon.ru
Ще не є занадто пізно, щоб прийняти демократичний шлях розвитку. Уряд добився певного прогресу в минулому році, у тому числі прийнявши законодавство, яке дозволяє неурядовим організаціям брати активну участь у громадсько-політичному житті. Водночас НУО не розглядатимуться як політичні гравці та зможуть приймати іноземні кошти на прозорій основі. Уряд просуває більш сучасний кримінально-процесуальний кодекс, а також підвищив рівень громадського доступу до урядової інформації.
Але потрібно зробити ще більше. Першим кроком уряду має бути сприяння надання незалежної медичної допомоги Тимошенко і Луценку. Україна може уникнути міжнародного остракізму, і, можливо, навіть санкцій США та ЄС, лише одним шляхом - поважаючи незалежність судової системи і дозволивши всім діячам опозиції, в тому числі й у в'язниці, взяти участь у парламентських виборах в жовтні.
Україна балансує між євразійським нездужанням і європейською амбівалентністю. Поки уряд у Києві криміналізує політичні розбіжності, він виявляється господарем у власному домі, але все частіше потрапляє в міжнародну ізоляцію.
Американські та європейські політики мають чітко дати зрозуміти: демократичну Україну, яка зробить правильний вибір, можна тільки вітати як члена трансатлантичного співтовариства.
