Володимиру Путіну не потрібно завоювувати Україну. Він може дестабілізувати країну з Кремля.

Редактор публікації, який побажав залишитися анонімним, подзвонив мені, щоб дізнатися що я думаю: чи почне Росія наступ на Україну до опівночі? Вона хотіла знати це до свого дедлайну. У меня не було ніякої інсайдерської інформації, але я припустила: Ні, я сказала їй, що думаю Росія не буде завоювувати Україну – тому що їй це непотрібно.

 

З часу нашої розмови люди в масках захопили парламент Криму та підняли російський прапор. Проте, якщо тільки президент Росії Володимир Путін зненацька не стане ірраціональним – а ми не можемо виключати цього, коли російські війська пересуваються територією острову – він повинен знати, що повноцінний наступ є повністю непотрібним. Врешті-решт у нього є цілий арсенал не-військових тактик які можуть підірвати новий український уряд, багато з яких успішно використовувались у минулому.

 

Безумовно, організація раніше відома як КДБ має деякий досвід у дестабілізації іноземних держав, зокрема за рахунок використання провокацій. Це одне із неслов’янских слів яке, тим не менш, з’являється в кожній слов’янській мові – prowokacja в польскій, provokace в чеській. Але це слово має більш специфічне значення: політична подія або дія ініційована владою та створена через свої спецслужби для своїх цілей. Інсценована криза; публікація скандальних документів, справжніх або підроблених; швидко побудований політичний рух ультраправих або крайньолівих; анонімний вибух бомби – все це може бути провокацією. Путін, який навчався цим методам в КДБ, знає це дуже добре.

 

Це також не буде перший раз коли такі ігри проводились в Україні. Ніхто ще не пояснив, наприклад, чому колишній Президент України Віктор Янукович не тільки поїхав з Києва одразу після підписання угоди з європейськими посередниками, але й наказав охоронцям урядових будівель покинути свої пости. Чи було це прихованим запрошенням опозиції пограбувати офіси, щоб він міг стверджувати, що він був вигнаний внаслідок насильницького перевороту?

 

Еволюція українських “ультраправих” теж заслуговує на увагу. Хоча наразі ці групи набагато менші ніж ультраправі в Франції чи Нідерландах, мене не здивує якщо вони стануть зростати: це неймовірно скільки може зробити рубль у країні без грошей. Декілька коктейлів Молотова уже полетіли у синагогу. В сучасному політичному середовищі буде доречним запитати: чи кидали їх справжні антисеміти? Проплачені агенти? Або обидві групи?

 

Тепер Крим вразливий до маніпуляцій. Російські агенти в минулому успішно підірвали суверенітет Грузії, пропонуючи російські паспорти та інші стимули жителям Південної Осетії, одній з грузинських провінцій, а потім де-факто завоювавши територію. Ті ж самі тактики були використовані для створення напівавтономної провінції Придністров’я. Формально частина Молдови, Придністров’я живе своїм пост-радянським життям під фактичним контролем Росії.

 

Крим може стати частиною України яка не буде під її контролем. Очевидно, люди з автоматами не є результатом хаотичного соціального руху, якими були протестувальники в Києві. Хтось купив їм їх немарковану форму, і хтось ретельно спланував своєчасне прибуття на місце подій. Їх присутність, в поєднанні з великими віськовими навчаннями в Росії в цьому районі, може заохотити сепаратизм. Для цього ж регулярно згадують про “фашизм” в Києві в російських медіа. Та якщо сепаратисти не з’являться в великої кількості, то питання можна використати в будь-якому разі як постійне джерело неспокою і конфліктів для хиткого нового уряду в Києві.

 

Звичайно, економічні інструменти теж можуть нашкодити уряду. Два російських банки вже заявили, що більш не ведуть бізнес в Україні та інші можуть зробити теж саме. Вибіркові бойкоти, особливо вразливих галузей, можуть стати наступним кроком: так стало з експортом українського шоколаду минулого року. Постачання газу стає все складнішим інструментом – російський газ йде через Україну до інших ринків Європи – але ціна на газ є вразливою.

 

Росія може просто вирішити перечекати. Україна швидко наближається до дефолту: після багатьох років безгосподарності, фінанси країни стали нестабільними. Якщо Росія буде просто чекати, Україна може стати банкротом і зануритися в реальну економічну кризу. Захід може втратити терпіння. Українці, які із таких завзяттям захищали незалежність протягом останніх місяців, можуть все більш розчаруватись лідерами які не змогли впровадити швиідкі зміни. Саме це трапилось після Помаранчевої Революції в 2005 році – і в цієї частині світу, історія повторюється.

 

У Путіна є ще більш довгострокові тактики. Російська корумпована бізнес-еліта, разом із корумпованою бізнес-елітою України, безумовно будуть намагатися зробити таку ж постку для нових українських лідерів, куди потрапив Янукович та його “прозахідні” попередники, Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко. Українські політики, які не цурються бути на забезпеченні Росії, мають доступ до серйозних фінансових ресурсів, і це набагато більше грошей ніж будь-хто отримає від гранту “демократії” Державного департаменту.

 

Іншими словами, гру ще не закінчено: дестабілізація України може тільки почалась. Події в Криму може бути тільки першим актом. Молоді люді, які протестували проти корупції і за зміни незважаючи на сніг і кулі, можуть зіткнутися із новою серією випробувань перед ними.