Як фармацевтичні ділки дискредитують міжнародні організації, що закуповують ліки
Саме цим організаціям 2015 року уряд доручив провести закупівлі всіх ліків та вакцин для державних програм.
Люди, які давно повинні сидіти за ґратами за корупцію, стали ключовими противниками реформи закупівель ліків, яка багатьох з них залишила без шаленого заробітку.
Вони поширюють страшилки, які мають на меті дискредитувати міжнародні закупівлі і залякати батьків.
Недавно такі міфи поширив редактор сайту та голова правління однойменної громадської організації "Медконтроль" Ігор Щедрин.
Він є давнім партнером Дмитра Підтуркіна, медексперта та радника Раїси Богатирьової із закупівель у 2011-2013 роках. Саме через схеми та зловживання під час держзакупівель в МОЗ Богатирьова зараз переховується від слідства та українських правоохоронців.
Однак опубліковані міфи підхопили ЗМІ, які почали писати, що дітям купуватимуть неякісні ліки через "міжнародників".
зображення: Європейська правда
Тепер конкретніше про оприлюднену інформацію.
Міф №1. Міжнародні організації будуть купувати неякісні препарати, які зареєстровані хіба що у відсталих країнах. Йдеться, наприклад, про "Іматініб" під торговою назвою "Алвотініб".
"Кроме Украины, зарегистрирован только в Боснии и Герцеговине и в Казахстане. Мальтийская фирма Pharmadox, которая его якобы производит, располагает только сайтом-визиткой. В действительности Pharmadox - посредники, а производитель - на Балканах. Никогда раньше даже не тестировался на детях".
Ось фото з інструкції цього препарата, який уже купують в Україні, у Львові. Виробництво - Кіпр.
зображення: Європейська правда
Цей же препарат зареєстрований у Польщі та "забутій" країні Європи - Голландії.
зображення: Європейська правда
Цей препарат відомий і вітчизняним лікарям – у Львові, наприклад, його вже давно закуповує Інститут трансфузіології та патології крові НАМН України.
Цього року його збираються купити майже в 22 рази дешевше від брендового аналогу, який закуповували минулого року.
Один і той самий препарат, тільки іншого виробника, минулого року коштував нашому бюджету 96,5 доларів за упаковку, а в цьому році міжнародники можуть придбати його за 4,4 долари.
В цілому по одному цьому препарату загальна сума економії складе близько 436 592,46 доларів США.
Міф №2. Препарати, які закуповуватимуть міжнародники, не можна використовувати на дітях до 2 років". Цитата:. купують препарати, які ніколи раніше навіть не тестувалися на дітях: Іматиніб, Вінкристин Милі, Етопозид Милі. Мовляв, наших малюків будуть використовувати як піддослідних свинок.
Відкриваємо інструкцію "Алвотінібу", препарату, що коштує 4,4 долари, та інструкцію оригінального препарату – "Глівеку" з тією самою діючою речовиною, виробництва Новартіс Фарма, який коштував минулого року 96,5 доларів.
Усі аргументи – в одному фото: інструкція брендового препарату навіть менш категорична щодо використання для дітей.
Але ключова маніпуляція – і це підтвердить навіть дільничний лікар – в тому, що виробники більшості препаратів, як оригінальних, так і генериків, самі пишуть в інструкціях, що використання для дітей від 0-2 років залишається на розсуд лікаря. Але про це розуміє невелика кількість пересічних пацієнтів, тому маніпуляція працює на ура!
Міф №3. Атака спрямована на препарат, який закуповує британська Crown Agents.
Не будемо писати про репутацію організації та більш ніж сторічну історію роботи в світі.
Аргумент, який доступний для розуміння кожному: у своїх контрактах Crown прописали, що для забезпечення якості лікарських засобів, всі виробники зобов’язані надати сертифікат аналізу для кожної партії готової продукції, що буде поставлена.
Це означає, що міжнародники будуть гарантувати якість кожної партії препарату, який завезуть в Україну.
Неважливо – з якої країни він заїхав: з Великобританії, Індії, Кіпру чи Нідерландів. І невважливо, хто завіз цей препарат – Боря Литовський, Пєтя Багрій чи Усама Бен Ладен.
Якщо він неякісний, до українських пацієнтів він просто не доїде. Препарат високої якості по доступній ціні: ось що гарантують міжнародні організації сьогодні Україні.
зображення: Європейська правда
Міф №4. Тут використовуються пацієнтські страхи та найпоширеніші чутки – про Індію – вміло та без докору сумління.
Міфи та легенди про неякісні індійські ліки та жахливі умови виробництва – улюблена тема Великої Фарми, яка зацікавлена якнайдовше отримувати прибути від власних оригінальних препаратів і всіляко відтерміновує появу на ринку їх більш дешевих аналогів – генериків, які у більшості випадків нічим не гірші, окрім, мабуть, неможливості отримувати з них надприбутки.
До слова, 16 років тому лікування одного ВІЛ-позитивного пацієнта для України коштувало понад 10 тисяч доларів на рік. Грошей в бюджеті було обмаль, і з такою ціною на препарати їх вистачало лише на невеличку групу пацієнтів.
Інші – помирали.
Але у 2000 році ситуацію врятували знаєте хто? Індійські фармацевтичні генериричні компанії. Тоді перші якісні ліки-аналоги вперше були зареєстровані в Україні.
Спочатку їх почали закуповувати поважні міжнародні організації – такі як Глобальний Фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а потім і Уряд України. Саме завдяки цьому, сьогодні нашій державі лікування ВІЛ-позитивного пацієнта обходиться лише в 250 доларів на рік.
Така практика дала шанс на життя десяткам тисяч пацієнтів.
Використання генеричних препаратів – розповсюджена практика в світі. Наприклад, система охорони здоров’я США у 2014 р. зекономила 245 млрд дол. США за рахунок використання саме препаратів-аналогів.
Редактор "Медконтролю" пише, що погані індійські генерики виробляються в "гаражі на холмі біля виробничого парку Джармаджи", в ангарі, "до якого веде грунтова доріжка, в картинках на Гугл Мепс".
Але вся штука в тому, що картинка, представлена автором, навмисно зроблена таким чином, що там геть нічого незрозуміло!
Ось фото, яке наводить автор:
зображення: Європейська правда
А ось наближене фото дослідницького центру даного виробника ліків.
зображення: Європейська правда
Бачите різницю?
Місто Бадді у штаті Хімачал Прадеш є дуже відомим фармацевтичним "хабом", там виробників на квадратний метр (дійсно в кожному селі) – дуже багато.
Це місто є фармацевтичною столицею Індії. З переліком фармацевтичних компаній, які знаходяться в Бадді можна ознайомитись за посиланням.
Крім того, компанія Venus Remedies має виробничі потужності не лише в Індії, але й отримала маркетингову ліцензію Німеччині.
До того ж вона, отримала європейський сертифікат GMP.
Крім того, редактор "Медконтролю" також посилається на дані індійського сайту з даними про імпортовану та експортовану продукцію, що ніби то свідчать: в міжнародників з українською фарммафією знову договорняк.
Офіційних даних по тендерах ще ніде немає (він виклав проміжні, ніким не затверджені документи), а Борис Литовський вже завіз до України "Вістрексат", один із препаратів, яким лікують дитячу онкологію.
Цитата: "Борис Литовський уже певен, що Вістрексат закуплять, що акцепт відбудеться, і вже навіть заздалегідь поставив препарат до України"
Умисно чи ні, але викривач міжнародників робить висновок, що саме цей "Вістрексат" і купили міжнародні організації для українського МОЗу.
Хоча, препарати, що потрапили в Україну – зовсім іншого дозування та, відповідно до Постанови Кабміну №787, що регулює перелік препаратів для міжнародних закупівель, мають бути закуплені у вдесятеро більшій кількості. Але навіщо звертати увагу на факти, якщо "піпл хаває" і так?
Розвінчувати "міфи Щедріна" про провал міжнародних закупівель ліків та вакцин можна нескінченно. Але який в цьому сенс?
Адже справа не в дітках, чи якості препаратів, якими їх будуть лікувати українських пацієнтів. А – в грошах. Величезних грошах.
Відповідно до даних СБУ, у 2012-2014 роках на закупівлях МОЗУ було "перевитрачено" 157 млн доларів!
Дискредитаційна кампанія ще тільки починається. На жаль, ті, хто виступають проти реформи закупівель МОЗ та лишилися за бортом "великого кешу" – мають достатньо ресурсів, щоб виграти цю війну.
Далі "нищівній" критиці піддадуть препарати для ВІЛ/СНІД, знайдуть трупи щойно вакцинованих немовлят, мор розпочнеться і серед дорослих – але вже від препаратів, які не будуть лікувати невиліковні хвороби тощо.
Найцинічніше те, що в цій війні Багріїв-Підтуркіних-Миронової-Щедріних-Лиовських-ВеликоїФарми-НаціональнихВиробників-та-інших будуть використовувати найогидніші методи – аж до маніпуляцій батьками хворих дітей, які насправді хвилюються за якість препаратів та за життя своїх близьких.
Ольга Стефанишина для Європейської правди
