Як горілка і Кремль залежать одне від одного
Перспективи успіху бойкоту є невеликими, і водночас високою є ймовірність того, що він обернеться негативними наслідками для російських ґеїв, лесбійок, бісексуалів та трансгендерів.
Опитування свідчать, що дві третини росіян вважають гомосексуальність неприйнятною ні за яких обставин, приблизно як і американці вважали три десятиліття тому. У цьому консервативному контексті уявна загроза, навіть символічна, від ліберального Заходу була б благословенням для Путіна, який може представити себе водночас захисником традиційної російської сім'ї, православних християнських цінностей і національної гордості. І оскільки Росія ставатиме дедалі більш ксенофобською та реакційною, її гей-спільноту вважатимуть ще навіть більш чужою - і це буде протилежністю до бажаної толерантності та інтеграції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прагнення в усьому звинувачувати Росію
Як дослідник російської політики, я дійшов до цього висновку з певною неоднозначністю. Горілка і Кремль дійсно мають довгу спільну історію залежності один від одного.
Протягом століть російська держава використовувала горілку для пригноблення та експлуатації свого народу. Її керівники - від Івана Грозного, Петра Великого до Йосипа Сталіна - змушували навіть своїх найближчих прибічників пити до помутніння свідомості, щоб тримати їх поділеними та залежними від себе - натомість, держава нав'язувала горілку своєму народу, щоб не давати йому згуртуватися та тримати його підпорядкованим - і водночас заробляючи на міцному напої, що вбивав її народ.
Фото: retrobazar.com
З 1763 року, під час правління Катерини Великої, до 1914 року, коли Микола II запровадив сухий закон, щоб полегшити мобілізацію до І Світової війни, податки на горілку становили від 25% до 40% усіх доходів держави; суму достатню, щоб утримувати одну з найбільших у світі армій та розкішні палаци Романових. Навіть у 1970-х і 1980-х роках доходи від горілки становили чверть від бюджетних надходжень Радянського Союзу.
Незгідні скрізь здавна визнавали здатність алкоголю сприяти пригнобленню народу. У 1845 році Фредерік Дуглас стверджував, що споювання рабів було "найефективнішим засобом у руках рабовласника, що може придушити дух заколоту".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія - наш ворог №1
Ще в іншу епоху, у 1858-1859 роках, кріпаки від Балтійського моря до Волги бойкотували горілку, яку продавала держава. Коли спорожніли шинки і закрилися спиртзаводи, уряд відповів брутальними заходами. "Непитущі силою змушували пити; тим, хто вперто відмовлявся, горілку заливали у рот через лійки, а потім тягнули до в'язниці як бунтарів", - писав вражений британський журналіст.
Такі письменники, як Достоєвський та Тургенєв використовували горілку, щоб підкреслити відсталість та моральне банкрутство самодержавного ладу. Толстой заснував товариство тверезості, щоб сприяти духовному і матеріальному поступу росіян, протиставляючи його владі держави та церкви. (За таку непокору його відлучили від церкви.) Крім того, радянські дисиденти Андрій Сахаров та Олександр Солженіцин були також непитущими.
Чому ж тоді ми не повинні підтримувати заклик Севіджа до бойкоту, підкріплений добрими намірами?
По-перше, поглинання горілок Absolut, Belvedere або Ketel One замість "Столичної" є символічною акцією, такою як зміна фото у своєму профілі на Facebook'у або поширення у соцмережах відеоролику з YouTube, що мало що дає російським ґеям та лесбійкам.
Фото: commons.wikimedia.org
По-друге, бойкот дасть змогу Путіну зробити з Америки опудало для залякування росіян, яке, за його словами, прагне порушити суверенітет Росії. Від поправки Джексона-Веніка 1974 року, яка покарала Радянський Союз за обмеження єврейської еміграції, до Акту Магнітського, прийнятого минулого року, який покарав російських посадовців, ймовірно причетних до смерті правника, що розслідував шахрайські схеми, США мають тривалий досвід неефективного втручання в російські справи. Більшість політологів вважають, що санкції рідко призводять до бажаних результатів і можуть підірвати ефективність дій та довіру до місцевих опозиційних кіл.
По-третє, і, що найважливіше: давня залежність Кремля від доходів з виробництва та продажу горілки вже переважно у минулому - через що дотримання бойкоту буде неефективним заходом і навіть викличе роздратування через невдачу. Багато барів перестали продавати горілку Smirnoff, яка була вироблена у США, а не в Росії, ще у 1930-х роках, а нині її виробляє британський конгломерат Diageo.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розвідку США найбільше цікавить Китай, Росія та Іран
"Столична" [Stolichnaya] є основною мішенню бойкоту - готель "Москва" на її етикетці є символом Росії, починаючи з 1972 року, коли цей бренд з'явився в Америці завдяки угоді, що відкрила Pepsi доступ на ринки соцтабору. На жаль, "Столична", яку ми п'ємо, виробляють у Латвії, а власником бренду є SPI Group зі штаб-квартирою у Люксембурзі, на відміну від (дешевшої, менш шанованої) "Столичної", яку споживають у Росії і яку виготовляє державна компанія, що ледь зводить кінці з кінцями - ФКП "Союзплодоимпорт".
Гендиректор SPI Group, Вел Мендєлєєв, зі шкіри пнеться, щоб засудити якомога рішучіше гомофобський закон. Ден Севідж зазначає, що SPI Group належить олігарху Юрію Шефлеру. Але він, як і Мендєлєєв, залишив Росію багато років тому, так само як і багато інших олігархів, що виступали проти Путіна, щоб уникнути примусового вигнання або ув'язнення.
Кремль не є другом для ґеїв, але символічний та неефективний бойкот їм не допоможе. Активістам за права ґеїв у Росії та їхнім союзникам за кордоном краще пов'язати (в іншому випадку непопулярну) справу рівності ґеїв з проблемами, які мають ширший резонанс у Росії, зокрема, корупцією і слабким верховенством закону. Використання цієї обгортки для боротьби за рівність у цих умовах, ймовірно, принесе їй більше симпатиків, ніж протести проти пляшки.
Марк Лоренс Шред - асистент професора політології в Університеті Вілланова, автор книжки, що невдовзі вийде: "Горілчана політика: алкоголь, самодержавство і таємна історія російської держави".
Оригінал: The New York Times
Переклад: Сергій Брикса, iPress.ua
