Як прогрес псує якість знаменитого індійського чаю Ассам
Ніч я провів у старомодному бунгало часів британського панування на чайній плантації в Ассамі. А о шостій годині ранку мене розбудила сирена.
Для більш ніж тисячі чоловіків і жінок це був сигнал підійматися з ліжка і готуватися до восьмигодинного робочого дня і своїх обов’язків обробітку і висадки нових чайних кущів, їх прополки, риття канав, або виконання будь-яких інших завдань, які необхідні для того, щоб отримувати високоякісний чай.
Сирена також збирає плантаторів, які управляють маєтком, на зустріч зі старшим менеджером, на якій той дає розпорядження щодо їх роботи на цей день.
Чайні маєтки у штаті Ассам схожі на величезне більярдне полотно - акр за акром приземкуватих зелених чайних кущів, які притиснуті один до одного і розростаються плоским килимом над землею через регулярне вищипування.
Чайною плантацією, на якій я перебував, керували у тій самій військовій манері, яку використовував мій авторитарний дядько для управління своїм маєтком під час британського панування.
Фото: conciergetraveller.com.au
Плантатори, які були присутні на ранковій нараді, всі є офіцерами. Вони до сих пір носять традиційну уніформу - шорти та гетри.
Старший менеджер має повноваження офіцера-розпорядника. Він живе в бунгало, пишність якого є символом його влади.
Збираються офіцери у клубі місцевого плантатора, який був заснований ще у часи Великої Британії. Повертаючи своїми білими вишуканими військовими вусами, Део Радж, старший радник компанії, який є власником цієї чайної плантації, розповів мені таке: "Ця напіввійськова система працювала на користь британців, а також вона непогано працювала протягом всієї моєї 50-річної служби на чайній плантації".
Військові і робітники живуть на території маєтку у будівлях, які завжди називали "робочими рядами". Перші британські плантатори не могли знайти достатньої кількості працівників, тому підрядники винаймали для них не тільки чоловіків, але й жінок і дітей з віддалених куточків Індії і відправляли їх на човнах уверх по річці Брахмапутра, яка тече через провінцію Ассам.
Умови під час довгої подорожі були настільки небезпечними, що часто так траплялося, що майже половина працівників помирали, перш ніж вони добиралися до маєтку.
Багато хто із сьогоднішніх працівників на чайних плантаціях є нащадками тих людей, які так чи інакше пережили цю подорож.
Фото: CITIZENSIDE/DONVIKRO/АFP
Део Радж розповідає, що сьогодні робітниками "піклуються від утроби до могили". Крім заробітної плати, яку погоджено з урядом - і їх будинків - вони отримують безкоштовні пайки, дрова для приготування їжі та електрику. На території маєтку є лікарня, а також школа.
Цей старомодний патерналістський стиль менеджменту робить працівників дуже коштовними, проте, Део Радж виступає проти скорочення їх кількості. А до цього може призвести запровадження механізації вищипування чайних кущів на плантації.
Спостерігаючи за жінками, які спритно вищипували яскраво-зелені, нові листочки з вершечків чайних кущів, він пояснює, що машини не можуть розрізняти стебла і листя, і додає: "Суміш листя і стебел, а саме таку суміш ви отримаєте при застосуванні машин, не можна вважати хорошим чаєм".
Проте, незабаром на чайних плантаціях, за якими наглядає Део Радж, може бути застосована механізація, адже не вистачає людей, які готові обривати чай і доглядати за кущами.
Він каже, що до цього призводить збереження низького соціального статусу робітників на чайній плантації, а також стара традиція, за якою робочих плантацій називають "coolies".
Део Радж додає: "Молоді люди говорять нам, що вони, можливо, й народилися лантухами, але вони не згодні, щоб їх так називали решту їх життя".
Фото: АFP
На іншій плантації мені сказали, що робота, яку забезпечує порівняно нова урядова програма боротьби з безробіттям, продовжує залучати нових трудівників для роботи на плантаціях. Коли я запитав, чому, мені відповіли: "Відповідно до тієї програми, ви покликані працювати, але ніхто не гарантує, що ви це робите. У нас за працівниками наглядають увесь час".
Кількість дрібних фермерів, які займаються вирощуванням чаю, збільшується, і це ще одна загроза для якості сорту чаю Ассам. Дрібні фермери пропонують кращу ціну, ніж великі плантації, тому що витрати виробництва чаю там значно нижчі. Проблема в тому, що дрібні виробники не зобов’язані дотримуватися якості чаю, як це змушені робити на великих фермах.
Крім того, є інші великі плантації, які не дотримуються стандартів якості свого чаю. Део Радж стверджує, що жоден кущ на тих плантаціях, за якими він наглядає, не повинен бути старшим 40 років, тому що після цього віку кількість і якість чайного листя страждає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кава може стати дорогим задоволенням: додасть у ціні 30 - 40%
Тим не менш, викорчовування та пересаджування коштує дуже дорого, тому окремі власники плантацій продовжують зберігати кущі, поки ті виробляють хоч якийсь чайний лист - незалежно від того, якою є його якість.
Неякісний чай підриває бренд Ассам. І лише завдяки тому, що історична репутація цього бренду є дуже високою, чай, вирощений в Індії, продовжує конкурувати з продукцією, яка виробляється в Кенії і В'єтнамі, де витрати є набагато нижчими.
Таким чином, захист бренду є життєво важливим для індійського чаю, експорт якого впав на 12% за останні 5 років.
Део Радж каже: "Якість чаю можна підтримувати тільки тоді, якщо управляти чайними плантаціями у той спосіб, як це робилося протягом останніх 50 років".
Оригінал: ВВС
Переклад: iPress.ua
