Як захистити євро від виходу Греції

Коли політиків Єврозони запитати, чи існує план Б, щоб впоратися з грецьким виходом із зони єдиної валюти, їх типова відповідь звучатиме приблизно так: "Немає такого плану. Якщо б він існував, він неодмінно б став відомим, інвестори б запанікували і сценарій виходу отримав би вирішальний поштовх до здійснення".

Можливо, дійсно немає жодного плану. Або політики просто роблять гарну роботу, тримаючи язик за зубами. Будемо сподіватися на друге, оскільки після виборів у Греції, шанси на вихід Афін із зони євро стрімко зросли. І якщо решта єврозони не буде достатньо добре підготовленою, то ефект доміно матиме руйнівні наслідки.

Греки втратили любов до економії, а решта зони євро втратили терпіння від невиконаних обіцянок Афін. Але якщо жодна із сторін не поступиться, Греція вийде з єдиної валюти і будь-які депозити, залишені у грецьких банках, будуть переведені з євро в дешеві драхми.

Люди за межами Греції можуть подумати, що це суто грецькі проблеми. Чи може це бути ще гірше, ніж програма реструктуризації заборгованості Афін, яка була прийнята без зайвого гаму на початку цього року? Але процес повернення до драхми, ймовірно, потребуватиме тимчасового закриття банків і введення контролю за рухом капіталу. Це створило б страшний прецедент.

Хьюго Діксон, автор. Фото: guardian.co.uk

Політики та керівники центральних банків, звичайно, будуть стверджувати, що Греція ніякий не прецедент, а швидше винятковий випадок. Та чи можна їм довіряти? Коли Греція вперше отримала фінансову допомогу в 2010 році. Політики говорили, що це особливий випадок. Потім Ірландії та Португалії стали необхідні офіційні транші фінансової допомоги, в той час як Іспанія та Італія отримали допомогу Європейського центрального банку. Якщо вкладникам у Греції стає непереливки, вкладники та інвестори в інших слабких країнах єврозони природно будуть прагнути перемістити свої гроші у більш безпечне місце. Зростуть побоювання щодо повного розпаду зони євро.

Справді, вже відчувається значний відтік капіталу з периферійних економік. Найкращий спосіб побачити це - поглянути на так званий дисбаланс показника №2, що показує, які суми грошей національні центральні банки єврозони винні ЄЦБ або, навпаки, заборгованості ЄЦБ перед ними. Ці дисбаланси є приблизними ознаками обсягів втечі капіталу.

Чотири центральних банки Єврозони - в Німеччині, Нідерландах, Люксембурзі і Фінляндії - мають позитивний баланс. Згідно з даними, зібраними інститутом Ifo в Німеччині, в кінці квітня Бундесбанку заборгували € 644 млрд. Сума зростала в середньому на € 33 мільярди на місяць, відтоді як криза погіршилася в кінці липня минулого року. Між тим, всі периферійні країни мають великі зобов'язання. Італія та Іспанія мають найбільші, відповідно - € 279 млрд (станом на квітень) і € 276 млрд (станом на березень).

Фото: ЕРА

Вихід Греції з єврозони прискорить, принаймні тимчасово, витік капіталу. Заходи повинні бути застосовані для боротьби з цим явищем - з метою захисту вкладників і урядів уразливих країн.

На щастя, це не так вже й важко: придумати резервний план. Для захисту вкладників ЄЦБ доведеться дати зрозуміти, що безмежний запас ліквідності без зайвих умов буде забезпечено банкам по всій зоні євро. Це дозволило б уникнути випадків, коли вкладники не будуть в змозі отримати гроші зі своїх рахунків. Через деякий час, спокій може повернутися.

Для захисту урядів Європейський центральний банк також повинен залучитися до дії. Хоча він не може кредитувати держави безпосередньо, проте може купувати їхні облігації на вторинному ринку. Він уже робив це. Правда, він повинен бути готовим купувати облігації в безмежних кількостях. В іншому випадку, інвестори зможуть все одно повтікати, прихопивши гроші ЄЦБ на додачу.

Незважаючи на те, що ЄЦБ доведеться грати головну роль у запобіганні паніки, так званий брандмауер єврозони (фінансовий запобіжник) повинен відіграти нарешті свою допоміжну роль. Регіон скоро буде вже мати два основних засоби порятунку - існуючий Європейський фонд фінансової стабільності та Європейський механізм стабільності. Ними можна буде користуватися у двох напрямках.

Фото: ЕРА

По-перше, вони могли б забезпечити підтримку національним фондам гарантування вкладів. Таким чином, італійський громадянин знатиме, що, якщо власна схема гарантій Риму вичерпає свої кошти, знайдуться гроші в іншій скарбничці, щоб заповнити діру.

По-друге, рятівні фонди зможуть надавати готівку безпосередньо урядам, які виявляться не в змозі далі випускати облігації на ринок.

Тим не менш, фонди порятунку не достатньо великі, щоб зупинити паніку власними зусиллями. У них є в наявності тільки € 740 млрд. Навіть при підтримці Міжнародного валютного фонду вони не зможуть загасити вогонь.

Хоча придумати план Б видається досить легким, це не означає, що буде так само легко отримати політичну згоду для нього з боку Німеччини та інших країн-кредиторів. Одна з проблем в тому, що ЄЦБ буде йти на величезні фінансові ризики, скуповуючи державні облігації і кредитуючи інші банки. Інша проблема в тому, що така можливість порятунку, що означатиме великий крок у напрямку фінансового союзу, зніме із місцевих урядів та їх банків тиск у вигляді зобов’язань реформувати себе і поліпшувати власну платоспроможність.

З іншого боку, нездатність виступити в ролі кредитора останньої інстанції під час паніки, пов’язаної із виходом Греції, може спровокувати ефект доміно – випадки банкрутств банків і урядів - по всій периферії. Євро не зміг би це пережити.

Німеччині, можливо, незабаром доведеться вирішувати: або кинути всі зусилля на порятунок єдиної валюти або стати свідком її руйнування.

Оригінал: How to protect euro from Greek exit