Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Євробачення: "Це м'яка політика, однак це таки політика"

Євробачення:
Євробачення 2012 - перший півфінал. Фото: ЕРА
Чим є насправді знаменитий пісенний конкурс "Євробачення" - про це пише Тім Хюм у статті для CNN. Пропонуємо переклад публікації.

З недавніх заголовків, що з’являлися в пресі Азербайджану, ви могли б припускати, що відбувається щось більш жахливе, ніж пісенний конкурс, який захопив у полон країну.

В останні тижні перед фіналом Євробачення, який відбувся в суботу, відбувалися зіткнення на вулицях столиці Баку між азербайджанською поліцією і активістами опозиції. Лунали звинувачення контрольованих державних ЗМІ Азербайджану про німецьку "змову", яка веде "інформаційну війну" проти господарів.

Перед тим відбувся бойкот конкурсу, оголошений з боку сусідньої Вірменії в березні, після розстрілу вірменського солдата на їх спільному кордоні.

Що таке Євробачення?

Воно зовсім не схоже на шоу American Idol. Проте, Євробачення завжди означало високі ставки, не так як може здатися на перший погляд, дивлячись на всесь його блиск і пісні різноманітними мовами.

Форум для геополітики

Пінисте, кітчеве видовище для одних, Євробачення вже давно є форумом для гарячих геополітичних виступів, з обвинуваченнями у договірному голосуванні та обдурюванні при підрахунку голосів, що переслідує конкурс протягом багатьох років.

Документаліст Монтсе Фернандес Вілла стверджує, що вже в 1968 році іспанський диктатор Франсиско Франко організував кампанію покупки голосування, що принесло перемогу - і важливий PR здобудок - для Іспанії над фаворитом із Британії - Кліффом Річардом.

Дослідник Євробачення доктор Карен Фрікер говорить , що незважаючи на всі зусилля організаторів , щоб зберегти конкурс аполітичним – правила твердять, що "жодні слова, промови і жести політичного або аналогічного характеру, не допускаються" - європейські політичні тертя часто розігрувалися на його сцені.

"Як йому не бути таким? Це ж змагання націй, - каже Фрікер, викладачка сучасного театрального мистецтва у Royal Holloway (Лондонський університет), співдиректор дослідницької мережі Євробачення. - Якби це був звичайний пісенний конкурс, він би зник через декілька років. Але відчуття того, що там відбувається щось більше, ніж пісня, сприяє підігріванню до конкурсу постійного інтересу".

Неучасть Вірменії в конкурсі цього року є результатом напруженості, яка триває з часів війни 1990-х років із Азербайджаном через спірну територію Нагірного Карабаху, яка залишила від 20 до 30 тис людей вбитими. Але це не перший бойкот в історії проведення конкурсу.

Правила Євробачення кажуть, що право на проведення наступного конкурсу отримує країна, учасник якої здобув перемогу останнього року. А через рік після того, як Франко, як стверджується, вирвав перемогу у Кліффа Річарда, Австрія відмовилася виступати в Мадриді на знак протесту проти режиму.

Лівану довелося відмовитися від запланованого дебюту на Євробаченні в 2005 році після відмови транслювати ізраїльський продукт. Ліванський телеканал Tele Liban заявив Європейській мовній спілці, яка транслює Євробачення, що законодавство Лівану робить майже неможливим розповсюджувати ізраїльський контент, тим самим поставивши себе в протиріччя з правилами конкурсу.

А в 2009 році, через рік після російсько-грузинського конфлікту, що досяг своєї температури кипіння під час подій в Південній Осетії, Грузія відкликала свій виступ на конкурсі у Москві. Це сталося після того, як грузинські аргументи, що виступ "We Don't Wanna Put In" не має на увазі російського прем'єра, не знайшли розуміння з боку організаторів.

Сцена для демонстрації своєї "європейськості"

Чому держави переживають за участь у конкурсі, що навіть в очах його шанувальників, має сумнівну музичну репутацію?

Фрікер каже, що, як і відверто аполітичні Олімпійські ігри, конкурс став важливим політичним форумом через свій конкурентний характер і величезну телевізійну аудиторію, яку він залучає.

"Це унікальний подія, що передається у прямому ефірі, коли всі в Європі роблять те ж саме в той же час, - сказала вона. - Усіх дійсно об’єднує почуття спільного телевізійного простору. Це демонстрація єдності, але також спосіб продемонструвати європейські розбіжності".

Спокуса виграти трохи загальної уваги призвела до розширення конкурсу, незважаючи на те, що деякі із західноєвропейських націй, засновників Євробачення, піддають сумніву актуальність таких перемог.
Після падіння Берлінської стіни в 1989 році кількість країн-учасниць майже подвоїлася до 42, - колишні країни східного блоку вступили в бій, а в багатьох випадках -  здобули перемоги. З 2001 року перемоги Естонії, Латвії, Туреччини, України, Сербії, Росії та Азербайджану засвідчують, що "Нова Європа" домінує в конкурсі.

Їх успіх, - каже Мілія Глуховіч із Warwick University, співдиректор дослідницької мережі Євробачення, - відбувся в основному через те, що вони сприйняли конкурс досить серйозно: як можливість продемонструвати решті континенту свої повноваження як сучасні, незалежні європейські держави.

"Вони почали розуміти, що можуть використовувати конкурс як платформу, щоб підкреслити своє європейське коріння, і показати себе у якнайкращому світлі", - сказав Глуховіч.

"Перемога в Євробаченні приносить не тільки відчуття престижу, але що більш важливо -  рідкісну можливість продемонструвати свою країну величезній аудиторії під час проведення домашнього Євробачення після перемоги наступного року", - сказала Фрікер.

"Країни, які приймають конкурс, зазвичай використовують перерви між виступами та оголошенням результатів як можливість "продемонструвати свою європейськість перед однією з найбільших телевізійних аудиторій року", - додала вона.

Фрікер навела приклад Естонії, країни-переможця 2001 року, яка використала свою перемогу і подальшу роль господаря для формування позитивного іміджу і сприйняття країни перед вступом до Європейського Союзу в 2004 році. "Це м'яка політика, тим не менш - це політика", - сказала вона.

Поява блоків голосування

Новоприбулих учасників Євробачення не всі радо зустріли. Їхні успіхи викликали підозри у старої гвардії Євробачення з приводу того, що конкурс став складатися з так званого тактичного "голосування блоками", - де групи країн голосують тактично, по суті фальсифікуючи самі результати голосування.

У 2008 році британський ведучий сер Террі Воган склав свої обов'язки ведучого Євробачення після 35 років, заявивши, що захід "більше не є музичним конкурсом". Дослідження, опубліковане в 2006 році, здається, доводило його позицію.

Британський академік, доктор Дерек Гезерер, аналізуючи результати голосування конкурсів Євробачення в період між 1999 і 2005 роками дійшов до висновку, що так зване голосування блоками збільшилося.
Він виділив три основних блоки голосування, до яких, як правило, належав переможець: Балканський блок (Хорватія, Македонія, Словенія, Греція, Кіпр, Сербія і Чорногорія, Туреччина, Боснія і Герцеговина, Албанія і Румунія), Варшавський договір (Росія, Україна , Білорусь, Польща, Грузія та Молдова) та Імперії вікінгів (Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія, Ісландія, Естонія, Латвія і Литва).

На противагу цим країнам Франція, Великобританія, Німеччина, Іспанія та Італія – країни так званої великої п'ятірки, які роблять найбільші фінансові внески у проведення конкурсу, і отримують автоматичні місця у фіналі - не належать до жодного блоку, і тому не перемагали із 1997 року (перемога Великобританії).

У своїй статті Гезерер успішно передбачив, що Сербія переможе в 2007 році. Однак після того зазнала успіху Німеччина, представник Великої п'ятірки.

Багато експертів Євробачення відкидають доводи про те, що такі схеми голосування є відображенням чогось нечесного. Фрікер каже, що це природно для країн голосувати за сусідів, з якими у них, можливо, спільні культурні цінності, а голоси відображають схожі суспільні смаки.

"Їм подобається музика сусідніх країн, і насправді вони представляють собою єдине музичне співтовариство, у якому обертаються їх спільні артисти і продюсери", - сказала Фрікер.

Джон Кеннеді О'Коннор, автор книги "Євробачення: Офіційна історія" сказав, що не вірить в існування організованого тактичного чи політичного голосування, оскільки існуючий формат суддівства на конкурсі – спільне рішення громадського телевізійного голосування та національних жюрі  - робить фальсифікацію голосування "практично неможливою".

Ложка дьогтю?

Англієць, який проживає в США, О'Коннор сказав, що розглядає звинувачення у тактичному голосуванні як "ложку дьогтю" для успішних новачків. Після того, як у 2003 році вперше британський учасник отримав жахливу нагороду у "нуль балів", один із співаків дуету Jemini доводив, що така низька оцінка могла бути політично вмотивованою участю Великобританії у війні в Іраку.

Ця думка була підтримана багатьма в британських ЗМІ. Але О'Коннор сказав, що, переглядаючи виступ знову, він вважав, що співаки явно сфальшивили. "Ніхто не хоче підняти руку і сказати: Насправді пісня була гнила, і виконана вона була жахливо. Всі будуть краще говорити: "Всі ненавидять нас".

О’Коннор сказав, що причина невдач країн великої п'ятірки полягає у тому, що - від телеглядачів до організаторів - всі вони ставилися до конкурсу, "як до жарту". "З іншого боку, враження, яке я отримую від країн колишнього східного блоку - дуже серйозне ставлення до конкурсу", - сказав він.

Проте, Глуховіч згоден із цим лише частково, і вважає "міфом" те, що середньостатистичний  східний європеєць цікавиться конкурсом набагато більше, ніж його західноєвропейський колега.

Глуховіч, який родом з Боснії та Герцеговини, сказав: стало очевидним, що організатори в Новій Європі поставилися "серйозно до надсилання своїх кращих виконавців".

Але як щодо глядачів? В істинному дусі змагання, глядачі – з якої б країни континенту не були вони родом  - як правило, поділяють одну з трьох загальних відповідей щодо шоу.

"Так само, як і у Великобританії: комусь він подобається, хтось його ненавидить, ще комусь подобається його ненавидіти, - сказав Глуховіч. - Я не думаю, що у цьому ставленні у нас є величезні відмінності".

Оригінал: Eurovision Song Contest: 'It's soft politics, but it's politics'

Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер