Ще один крок до податкового самогубства Європи
Тевтонці-кальвіністи вірують (адже більша частина їх догми це національний інтерес, введений в ранг теорії) - чи радше переконані у тому, що фінансовий мультиплікатор перебуває приблизно на позначці 0,5.
Тобто, скорочення бюджетних витрат на 1% ВВП буде скорочувати виробництво приблизно на 0.5 відсотка за період двох років. Що болить - те лікує.
Це випливає із аналізу фінансових криз, який МВФ здійснює протягом десятиліть.
Насправді, все працює зовсім не так. Спад економіки Ірландії всемеро перевищував прогнозовану швидкість, Іспанії – вчетверо, і Греції - втричі.
Як бачимо, коефіцієнт становить 1,0 для великих країн, і саме тому на Францію може очікувати руйнівний 2013 рік, якщо країна запровадить безглузде фінансове скорочення на 2% відповідно до правил ЄС.
Крім того, на світову економіку очікує повномасштабний шок, якщо США допустять фінансовий обрив і скоротять фінанси на 4% в наступному році.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під час кризи Швеція стає новою Швейцарією
Коефіцієнт наближений до 2,0 для частини країн блоку Club Med.
Таким чином, що ж пішло не так? Все очевидно. Дані МВФ - і інші ще більш екстремальні теорії`експансіоністських фіскальних скорочень (які МВФ не схвалює) – грунтуються на минулих випадках, коли окремим країнам вдавалося знаходити вихід з неприємностей за допомогою налагодження експорту до інших економічно здорових країн глобальної економіки, як правило, спочатку запровадивши процес девальвації і часто також скоротивши процентні ставки.
Греція, Іспанія й Італія не можуть застосувати девальвацію. Більшість країн Європи нога в ногу посилюють заходи податково-бюджетної політики. І всі вони разом тягнуть один одного донизу. Це синхронізована політика самогубства.
Європейський центральний банк зробив ще гірше. Він припинив заходи грошово-кредитного стимулювання, які вкрай необхідні для пом'якшення фінансового удару. Він зменшив пропозицію вільних грошей M3 в цьому році, в порушення свого двокомпонентного мандата (цільове зростання M3 - 4.5%).
ЄЦБ просто відмовився від своєї монетаристської спадщини. То чим він тепер є замість цього? Звичайним органом, який визначає показники інфляції, незважаючи на те, що дотримання показників інфляції відкидається всіма іншими.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ісландія вийшла з кризи завдяки девальвації крони
Однак, це ще не вся історія. Монетаристи також повинні визнати один неприємний факт. Величезна кількість грошей від кількісного пом’якшення (QE) в Британії зробили менше, ніж ми сподівалися для того, щоб компенсувати фінансові скорочення. Коефіцієнт для Великобританії був приблизно 1,0 (слава Богу, не 2,0).
Подібна історія спостерігається у США, хоча QE Америки було значно меншим, як частка від ВВП.
Річард Ку із Nomura, експерт із 20-річної кризи Японії, стверджує, що грошовий важіль майже не діє у випадку, коли фірми і домогосподарства зачищають свої люки під час "балансової рецесії".
"Програми жорсткої економії уряду Кемерона штовхають економіку Великобританії до рецесії навіть, якщо Банк Англії проводить рекордно великі програми кількісного пом'якшення, показуючи, що економіка буде слабшати під час балансової рецесії, незважаючи на те, що робитиме центральний банк. Якщо уряд не вводитиме фіскальні стимули. Це показує, що монетарний вплив є обмеженим під час балансової рецесії, і що фінансовий стимул має важливе значення для запобігання виникненню дефляційної спіралі", - вважає Ку.
Я не згоден з паном Ку. Британії, безумовно, вдалося уникнути дефляційної спіралі. Їй також вдавалося уникати такого роду краху, який зараз набирає обертів в Іспанії.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Поліція Мадриду розганяла мтингувальників гумовими кулями
Більш того, я не думаю, що японці здійснювали QE з великим натхненням або з використанням відповідного механізму. Я, як і раніше, переконаний, що центральні банки можуть перемогти кризу шляхом придбання активів, не пов'язаних з банками, працюючи згідно з теорією кількості грошей.
На жаль, це не те, що голова ФРС Бен Бернанке насправді робить зараз. Він займається неважливими справами, намагаючись маніпулювати вартістю кредиту і тримати його ціну трохи нижче. Це безплідна політика.
Зниження витрат для позичальників значною мірою компенсується скороченням доходів вкладників та пенсіонерів, які залежать від процентних доходів. У такий спосіб не отримаєш багато економічної тяги.
Тим не менш, аргументи пана Ку заслуговують великої поваги. Є жахлива можливість, що він виявиться багато в чому правим, ніж неправим.
У цьому випадку маніакальна визначеність Європі затягувати себе далі в рецесію, щоб досягти виконання своїх бюрократичних цілей, виглядає не менше, ніж самогубство.
Оригінал: The Telegraph
Переклад: iPress.ua
