Залежне покоління
Черговий економічний безлад видніється на горизонті – цього разу зі зморшкуватим, старим обличчям. Важка робота із соціального забезпечення старіючого покоління бебі-бумерів (надалі - бумерів) загрожує задушити економічне зростання. Чим більше стають помітними характер і масштаб проблеми, тим більш неминучим стає протистояння між поколіннями.
Після закінчення другої світової війни зросли рівні народжуваності у багатьох країнах багатого світу. Великобританія, Німеччина і Японія пережили періоди бебі-буму, хоча ці періоди досягали свого піку в різні роки.
Пік народжуваності у США був найбільш вираженим. До 1964 року кількість людей, які народилися після війни складала 41% від загальної чисельності населення. Це сформувало досить потужне покоління, спроможне нав’язати власні політичні та економічні цінності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейська молодь втрачає роботу
Представники буму жили чарівним життям, легко обходячи попередні покоління за рівнями своїх доходів в будь-який період свого життя. Велика кількість представників цього покоління дозволила створити демографічний дивіденд: зростання пропозиції робочої сили, підкріплене зростанням числа жінок, які працюють.
Відбулися також інші соціальні зміни. Домогосподарства стали меншими, більше було тих, хто працює і менше дітей. Бумерам також випала честь бути в числі найкраще освічених американських поколінь.
Однак ці досягнення не є постійними. Вихід на пенсію нівелюватиме попередні періоди зростання кількості робочої сили, а молоде покоління не зможе скористатися новою хвилею більшої кількості працюючих жінок.
Фото: nnm.ru
Існує можливість підвищення рівня освіти, але буде важче і менш прибутково давати освіту малозабезпеченим студентам, ніж надавати університетські ступені багатим і забезпеченим, як це відбувалося після війни. Коротше кажучи, зростання доходів для бумерів спиралося на низку одноразових факторів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шлях, яким варто йти
Молоді працівники сьогодні також не можуть розраховувати на десятиліття зростання цін на активи, які допомогли збагатити бумерів. Лю Чжен і Марк Шпігель, економісти Федерального резервного банку Сан-Франциско, виявили в 2011 році, що зміни в співвідношенні ціна-прибуток по активах чітко співпадають із змінами в співвідношенні працівників середнього і старшого віку. Це означає, що відношення ціна-прибуток має тенденцію до падіння у майбутньому.
Переживши вельми динамічний ринок, бумерам зараз доводиться продавати активи для фінансування свого виходу на пенсію, що спричиняє тиск на ціни активів і не дає молодим працівникам легкого доступу до накопичення багатства.
Бумери пережили економічну кризу досить добре. Багато в чому завдяки швидкому відновленню фондових ринків – особи у віці між 53 і 58 років отримали чисте зниження своїх накопичень всього лише на 2,8% в період між 2006 і 2010 роками.
Більш тривожним є те, що це покоління, здається, має можливість використовувати свій розмір, щоб нав’язувати сприятливу для себе політику. Уряди скорочували податкові ставки в 1980 роках для того, щоб пожвавити економіку саме в той час, коли генерація бумерів користала із років найбільших заробітків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якою повинна бути Україна через 20 років?
Середня ставка за федеральними податками для середньої американської сім'ї, у тому числі податки на доходи і заробітну плату, скоротилася з більш ніж 18% у 1981 році до трохи більше 11% в 2011 році. Тим не менш, податкові реформи залишали все менше виручки для забезпечення щедрих соціальних виплат і пільг для представників буму, за які вони продовжували успішно голосувати.
Все більше зростав дефіцит бюджету. Ерік Ешкер, економіст із Humboldt State University, вважає, що кожен американець, який народився в 1945 році може очікувати впродовж свого життя на майже $2,2 млн чистих соціальних виплат від держави – це більше, ніж будь-які попередні покоління.
Фото: flickr.com
Політика забезпечення пільг і виплат для покоління бумерів цілком може залишити молодші покоління без грошей. Дослідження, проведене Міжнародним валютним фондом у 2011 році, порівняло податкові відрахування членів цього покоління протягом життя, зі значенням соціальних виплат, які вони, за прогнозами, мають отримати.
Бумери залишають після себе величезні рахунки. Ті, хто були у віці 65 років у 2010 році, можуть отримати на $333 млрд більше переваг, ніж вони сплатили податків. Це фінансове навантаження в 17 разів більше, ніж те, яке залишать ті громадяни, які зараз у віці 25 років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Режисер Ерун Вольф показав, як старіє людина
На жаль, арифметичні обчислення залишають не багато шляхів виходу з такого безладу. Більш швидке зростання економіки могло б допомогти. Але борг, залишений поколінням бумерів, додається до проблем із повільним зростанням робочої сили.
Кармен Рейнхарт і Кеннет Рогофф, обидва економісти із Гарварда, вважають, що державний борг, який перевищує 90% ВВП може знизити середні темпи зростання економіки більш ніж на 1%. Крім того, в епоху бумерів в Америці спостерігалося зменшення рівня державних інвестицій в економіку країни. Щорічні витрати на інфраструктуру, наприклад, як частку від ВВП впали із більш ніж 3% на початку 1960-х років до приблизно 1% в 2007 році.
Заходи економії – це ще один варіант вирішення проблеми, але необхідна фінансова консолідація може бути аж надто великою. За оцінками МВФ, щоб вирівняти фіскальний дисбаланс Америки потрібно на 35% скоротити обсяги всіх трансфертних платежів і на 35% збільшити всі податки – а це вже занадто велика пігулка, яку скрипуча політична система, навряд чи здатна проковтнути.
Фінансові дисбаланси особливо помітні на фоні збільшення населення, яке старше 65 років і тупика в американській партійній політиці, випливає з іншого дослідження пана Ешкера. Це тривожні новини для США, де частка виборців з віком понад 65 років збільшиться з 17%, в даний час, до 26% у 2030 році.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Британії зростає кількість працюючих пенсіонерів
Таким чином, залишається третій варіант: інфляція. Післявоєнна інфляція допомогла скоротити борг Америки на 35% від загальних розмірів ВВП. Більша інфляція може виявитися благотворною також з інших причин.
Пан Рогофф висловив припущення, що кілька років 5-відсоткового зростання цін допомогти б домогосподарствам швидше скоротити свої борги.
Кеннет Рогофф. Фото: business-gazeta.ru
Інші економісти, в тому числі два члени комітету, який визначає політику Федеральної резервної системи, стверджують, що із процентною ставкою, яка близька до нуля, ФРС повинна дотримуватися запровадження вищих рівнів інфляції, щоб прискорити відновлення.
Розбіжності у поглядах між різними поколіннями роблять цей план важко здійснюваним. Молоді працівники, як правило, боржники, які отримують вигоду від реальних процентних ставок, спрямованих на зниження інфляції.
Старшим віковим групам із великими сумами заощаджень вони не подобаються з тієї ж причини. У нещодавній доповіді Федерального резервного банку Сент-Луїса припускається, що із старінням країни, падає толерантне ставлення до інфляції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому для інвесторів Індія краща, ніж Китай
Автори доповіді теоретизують про те, що центральний банк міг би використовувати інфляцію для досягнення мети деякого перерозподілу багатства між поколіннями. Однак тиск на ФРС проти використання нею експансіоністських дій був інтенсивним. Крім того, ці дії очолюють представники Республіканської партії, політику якої все більш обумовлюють інтереси і переваги покоління бумерів.
Політична влада бумерів незаперечна. Але рано чи пізно, їй доведеться зважати на закони математики.
Оригінал: The Econimist
Переклад: iPress.ua
