Запасів нафти достатньо, щоб продовжувати смажити всіх нас

Факти змінилися. Тепер ми також повинні змінитися. Останні 10 років незрозуміла коаліція геологів, нафтовиків, банкірів, військових стратегів і екологів попереджала нас, що пік видобутку нафти – і падіння світових запасів - вже не за горами. У нас були вагомі причини так говорити: видобуток сповільнився, ціна різко зросла, виснаження родовищ було широко поширеним і, здавалося, зростало. Великий крах ринку ресурсів, здавалося, наближався.

Серед екологів ніколи не було зрозуміло  (навіть для нас особисто), чи дійсно ми хотіли, щоб це відбулося. Така подія потенційно могла шокувати світ і спричинити економічну трансформацію, запобігаючи майбутнім катастрофам. А також могла створити свої катастрофи при переході до ще більш руйнівних технологій, таких як біопаливо та виробництво бензину з вугілля.

Тим не менш, пік видобутку нафти вважався потужним економічним важелем. Уряди, представники бізнесу і виборці, які не надто прислухалися до моральних аргументів необхідності скорочення використання викопних видів палива, могли б, ми так сподівалися, відреагувати на економічні аргументи.

Деякі з нас робили розпливчасті прогнози, інші були більш конкретними. У всіх випадках ми виявилися неправі.

Фото: AFP

У 1975 році МК Хабберт, геолог, який працював на Shell, і який правильно передбачив спад виробництва нафти в США, припустив, що глобальні поставки можуть досягнути свого піку в 1995 році.

У 1997 році нафтовий геолог Колін Кемпбелл передбачав, що це відбудеться до 2010 року. У 2003 році геофізик Кеннет Деффейес говорив, що на "99% впевнений", що пік видобутку нафти припаде на 2004 рік.

У 2004 році техаський магнат Т. Бун Пікенс передбачав, що "ніколи не будемо ми видобувати більше, ніж 82 млн барелів" в день рідкого палива (середньодобова поставка в травні 2012 була 91 млн барелів).

У 2005 році інвестиційний банкір Метью Сіммонс стверджував, що "Саудівська Аравія ... не може суттєво збільшити свій видобуток нафти". З тих пір видобуток у цій країні зріс з 9 млн барелів на день до 10 млн, і країна має ще 1,5 млн резервних потужностей.

Пік видобутку нафти так і не відбувся, і це навряд чи відбудеться протягом дуже тривалого часу.

У доповіді виконавчого керівника у нафтовій галузі Леонардо Маугері надаються переконливі докази того, що новий нафтовий бум почався. Обмеження постачання нафти протягом останніх 10 років, здається, було більше пов'язані з грошима, ніж із геологією. Низькі ціни до 2003 року стримували інвесторів від вкладання грошей в розробку важкодоступних родовищ. Високі ціни на нафту за останні кілька років змінили дану ситуацію.

Ми переплутали загрози життю на планеті із загрозами перед індустріальною цивілізацією. Це не є те ж саме, - Джордж Монбіот

Аналіз нафтових проектів Маугері в 23 країнах показує, що глобальні поставки нафти, швидше за все, збільшаться на 17 млн барелів на день (до 110 млн) до 2020 року.

Це, за його словами, є "найбільшим збільшенням пропозиції поставок нафти в світі з 1980 року". Інвестиції, необхідні для забезпечення цього буму, залежать від довгострокової ціни на нафту не менше ніж $ 70 за барель - поточна вартість сировини марки Brent коштує $ 95. Гроші в даний час переповнюють сферу розробки нових родовищ нафти: було витрачено трильйон доларів за останні два роки, рекордні $ 600 млрд призначені на 2012 рік.

Країна, в якій виробництво, ймовірно, зросте найбільше – це Ірак, в який багатонаціональні компанії на даний час вкладають свої гроші, і свої кігті. Але більше дивує те, що інший великий бум може відбутися в США.

Пік Хабберта, відомий графік у вигляді дзвону, який ілюструє зліт і падіння видобування американської нафти, збирається перетворитися на графік у вигляді американських гірок.

У США інвестиції будуть припадати на видобуток нетрадиційної нафти, особливо так званої сланцевої нафти. Сланцева нафта є високоякісною сировиною, її родовища є у горах, через які вона не може текти природнім способом.

Сланцеве родовище у Північній Дакоті. Фото: AFP

Тобто, ми тепер знаємо - є надзвичайно великі родовища такої нафти в США: за деякими оцінками відомо, що сланцеве родовище Баккен в Північній Дакоті містить майже стільки ж нафти, як Саудівська Аравія (хоча в США менша частина нафти підлягає видобутку). І це лише одне із 20 подібних родовищ в США.

Видобуток сланцевої нафти вимагає горизонтального буріння та застосування процесів фрекінгу: поєднання високих цін і технологічних удосконалень зробили їх економічно виправданими. Уже тепер видобування в Північній Дакоті зросло з 100 тис барелів на день в 2005 році до 550 тис в січні.

Тепер зрозуміло, де саме ми знаходимося. Автоматична корекція (виснаження ресурсів повинно знищити машину, яка керувала процесами видобутку нафти), яку багато екологів передбачали, не відбудеться. Проблема з якою ми маємо справу - не брак запасів нафти, а занадто велика їх кількість.

Країна, в якій виробництво зросте найбільше – це Ірак, в який багатонаціональні компанії на даний час вкладають свої гроші, і свої кігті

Ми переплутали загрози життю на планеті із загрозами перед індустріальною цивілізацією. Це не є те ж саме. Промисловість та споживацький капіталізм, які живляться рясними поставками нафти, є більш стійкими, ніж багато із природних систем, яким вони загрожують. Великий достаток життя в минулому - забезпечений у вигляді вуглецевого пального - на даний час ставить під загрозу життя сьогодення.

Під землею є достатньо нафти, щоб підсмажити багатьох із нас, і немає очевидного способу, щоб переконати уряди і промисловість залишити її в землі. Двадцять років зусиль, потрачених на моральні переконування, щоб запобігти кліматичному краху зазнали невдачі. Це явно показує провал на багатосторонніх переговорах в Ріо-де-Жанейро минулого місяця.

Наймогутніша країна у світі знову стане нафтовою державою. І якщо зміни енергетичної політики у її північного сусіда будуть також продовжуватися, то загальні результати будуть не дуже приємні.

Людство є схожим на дівчину в шедеврі Гільєрмо дель Торо "Лабіринт Пана": вона знає, що якщо з’їсть  вишуканий обід, що лежить перед нею, то також стане чиєюсь жертвою, але вона не може собі відмовити. Мені не подобається піднімати проблеми, коли я не бачу шляхів їх вирішення. Але зараз я просто не знаю, як я маю дивитися в очі моїм дітям.

Оригінал: The Guardian

Переклад: iPress.ua