"Зелені чоловічки" у Слов’янську розповіли, що вони спецназ ГРУ з Рязані
Російська "Новая газета" опублікувала репортаж зі Слов’янська.
Наводимо його фрагмент, в якому описано спілкування мешканців міста з так званими “зеленими чоловічками”, в процесі якого бойовики розповіли, що вони спецназ ГРУ з Рязанської області.
"Будь-який бажаючий міг сфотографуватися з "зеленим чоловічком" на тлі БМД, потримати в руках снайперську гвинтівку Дегтярьова. Дівчата просили бойовиків посадити себе на коліна або закинути на вежу машини. "По-бе-да! По-бе-да!" -Кричали слов’янці.
“Парни, хоть вы-то останетесь с нами?” — спросила боевика девушка с таксой.
“Как минимум до референдума”, — отвечал ей темноглазый парень в камуфляже. На правом плече у него был нашит шеврон в виде то ли волка, то ли собаки.
З таким же шевроном тут ходив всякий, хто називав себе добровольцем-ополченцем. В однакових черевиках, формі і з автоматами АКС-100-деякі бойовики, розчулені теплотою славянців, знімали навіть чорні маски-балаклави.
“А вы откуда такой милый? Я вас не видала раньше, — спрашивала девушка с таксой. — Как зовут?”
“Да я из Рязани вообще, — немного смущался парень без маски. — Живу в Крыму, потом сюда прислали. Роман я”.
“А давно ли в Крыму живете?” — спросил я.
“Два месяца”, — сказал Роман.
“И вы ополченец? — спросил я. — Сначала в Крыму, теперь здесь?”
“Приехали с друзьями помогать братьям”, — сказал боевик и снова улыбнулся девушке с таксой.
“А можно с вами сфотографироваться? Возьмите на руки собачку”, — попросила она.
“Животное тоже с ленточкой (георгиевской)? Фикс, ты посмотри!” — восторженно окликнул Роман боевика по соседству.
“А Фикс — это ваш друг-ополченец?” — спросил я.
“Да не ополченцы мы, — не выдержал вдруг Роман. — Мы спецназ ГРУ. Сколько уже можно…”
На площі накопичувалось все більше людей. Не чекаючи, поки виїдуть українські солдати, «ополченці» вирішили дати невеличке шоу. На трофейних БМД вони промчали по головній вулиці Слов’янська і, в’їхавши на площу за міськадміністрацією, зробили кілька «поліцейських розворотів». Поки Роман ще фотографувався, на газоні під деревом кілька колег-земляків Романа, одягнені в ту ж форму, спостерігали за виставою.
“Как такое старье еще ездит? — сказал невысокий голубоглазый боевик, глядя на грохочущий БМД. — Это же какие-то 70-е годы…”
“В России, наверное, уже нет такой техники”, — предположил я.
“Да, конечно, нет! — согласился ополченец. — Полное обновление!”
“А откуда мы знаем, какая в России техника”, — метнул на коллегу взгляд тот, которого звали Фикс, он был еще в маске.
“Да мы и не знаем, — подтвердил Фиксу голубоглазый. — Но по телевизору-то показывают”.
“Все равно по многим видам имеется сильное отставание от США, — зачем-то сказал я. — Например, в авиации…”
“Да ты про наш Т-50 почитай! — совсем разозлился ополченец. — Отставание имеется! Скоро эти самолеты на … будут летать над Вашингтоном!”
“Тихо-тихо”, — устало сказал Фикс.
Обурений блакитноокий ополченець замовк, діставши з кишені масивний самсунговскій тачскрін. "У Рязані плюс десять і дощ",-сказав він сам собі, як ніби заспокоюючись".
Оригінал: inforesist.org.
