Через блокаду українських портів ЄС може купувати більше кукурудзи у США – Politico
Європейському Союзу цього року доведеться різко збільшити імпорт кукурудзи через посуху, але значну частину додаткових поставок можуть отримати США, хоча Україна традиційно є одним із головних постачальників зерна до ЄС.
Про це пише Politico.
Посуха та аномальна спека завдали значних збитків урожаю кукурудзи в Європі. За оцінкою Єврокомісії, виробництво цієї культури в ЄС у 2026 році може скоротитися приблизно до 50 млн тонн – майже 20-річного мінімуму.
Європейська федерація виробників кормів FEFAC оцінює додаткову потребу ЄС в імпорті кукурудзи у понад 7 млн тонн. Загалом цього маркетингового року Європі може знадобитися понад 26 млн тонн імпортної кукурудзи.
За нормальних умов значну частину цього дефіциту могла б закрити Україна, яка є найбільшим постачальником кукурудзи до ЄС. Однак російські атаки на чорноморські порти та судна різко обмежили український експорт.
Альтернативна доставка зерна залізницею, автомобільним транспортом і Дунаєм значно дорожча та не може забезпечити обсяги, які раніше перевозили морем. За оцінками, які наводить Politico, сухопутна логістика може додавати до вартості українського зерна близько €40 за тонну.
У результаті в окремих частинах Європи кукурудзу зі США може бути дешевше доставити через Атлантичний океан, ніж українську – через сухопутні маршрути до Центральної та Західної Європи.
Американські постачальники вже нарощують присутність на європейському ринку. За даними Єврокомісії, з початку нового маркетингового року США стали найбільшим постачальником кукурудзи до ЄС, випередивши Україну.
Politico зазначає, що ситуація може стати несподіваним успіхом для адміністрації Дональда Трампа, яка намагається збільшити експорт американської сільськогосподарської продукції. Однак перевагу американським фермерам забезпечила не торгова політика Вашингтона, а поєднання європейської посухи та російської війни проти України.
Для України проблема значно серйозніша. Через обмеження морського експорту всередині країни накопичуються мільйони тонн зерна, внутрішні ціни падають, а аграрії втрачають кошти, необхідні для наступної посівної кампанії.
