Після об’єднання УАПЦ і УПЦ КП російська церква може зірвати православний собор, який готували 50 років
Таку думку висловив релігійний аналітик Анатолій Бабинський в коментарі iPress.ua.
Він зазначив, що Константинопольський Патріархат може прийняти певні рішення щодо канонічного визнання лише після об’єднавчого процесу, умову якого висуває вже впродовж 15 років. "Раніше УАПЦ зверталася з проханням про входження в Константинополь на правах митрополії, однак їм завжди висували умову об’єднатися з УПЦ КП задля подальших зрушень в питанні такого визнання", - зазначив він.
За словами аналітика, впродовж 15 років УАПЦ залишалася в українському православ’ї такою собі золотою картою – з нею загравала і Москва і КП.
"Заяви УАПЦ про митрополію є нелогічними, оскільки Константинополь ніколи не буде визнавати таку маленьку церкву, зосереджену в Галичині з купою своїх проблем. Єдиною умовою є об'єднання, процес якого активізувався після Євромайдану. Сюди приїздили представники Константинопольського Патріархату, зустрічалися з різними ієрархами УАПЦ і УПЦ КП, однак їм нічого конкретного не обіцяють. Мовляв, об’єднуйтеся, а тоді можливо, цей процес матиме якийсь результат", - пояснив Бабинський.
Він наголошує, що Константинопольський Патріархат не робитиме ніяких різких кроків в сторону України, побоюючись зриву православного собору, до якого готувалися 50 років і який має відбутися навесні 2016 року.
"Якщо Константинополь зробить якісь різкі кроки в сторону України, то російська церква відразу зірве цей собор. Тому дуже сумнівно, що протягом року відбудуться якісь суттєві зрушення, хоча й формальне об’єднання може відбутися", - пояснив Анатолій Бабинський.
За його словами, вже були неодноразові спроби об'єднатися, однак кожного разу усе зривалося, і сторони звинувачували в цьому одна одну.
"Це могло статися і у 2008 році, коли Вселенський Патріарх відвідував Україну. Але цього не сталося. УПЦ КП пояснювали, що вони не готові на умови Константинополя, УАПЦ звинувачували КП. Тут багато чинників зіграли свою роль. Можливо, тому що УАПЦ не дуже хотіла цього об’єднання протягом всіх цих років, оскільки на деяких ієрархів впливали з Московського патріархату, а не декого й досі є вплив", - додав релігійний аналітик.
На його думку, таке об’єднання між двома українськими церквами є логічним, адже вони є однаковими на ідейному рівні.
Маємо допомогти росіянам стати щирими патріотами своєї країни, а не імперіалістами
"У всіх країнах, де існують такі рухи, не існує по дві церкви. Найближчою є Македонська церква, яка хоче автокефалії. Вони не мають двох автокефальних рухів, тобто у них є одна церква, яка хоче автокефалії. У цій країні є, так би мовити, свій еквівалент Московського патріархату – це сербська церква. Вона є значно менша і маргіналізована Македонією. Але рух за церковну незалежність є єдиним й існує там вже більше 50 років. Вони також намагаються здобути визнання, але мають претензії з боку греків та сербів", - розповів Бабинський.
Водночас він зауважив, що кожне об'єднання залишає після себе "уламки", чого найбільше боїться УАПЦ.
"Після цього ця церква може втратити частину своїх парафій, які не захочуть об’єднуватися. Так буває завжди. Так, в Україні залишилися уламки РПЦЗ після об’єднавчого процесу з РПЦ. Існує загроза того, що після об'єднання з УПЦ КП бренд УАПЦ хтось обов’язково підхопить", - пояснив релігійний аналітик.
Також він додав, що свою лепту в об’єднавчий процес вкладає і держава.
"Якщо частина парафій буде проти і залишиться в складі УАПЦ, не захотівши реєструватися, держава може заблокувати будь-які спроби чинити опір об'єднанню", - зазначив Бабинський.
Нагадаємо, 8 червня на спільному засіданні комісій Української автокефальної православної церкви та Української православної церкви Київського патріархату була досягнута домовленість про об'єднання двох церков у єдину Помісну Православну Українську Церкву.
Як повідомляв iPress.ua, собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ на чолі з архиєпископом Ігорем (Ісіченком) звернувся до Української греко-католиьцької церкви з проханням про братні поради щодо досягнення євхаристійного спілкування та адміністративної єдності, оскільки втратив надії на повноцінне повернення до УАПЦ.
