Знайти себе на театральній сцені. І не загубити в суспільстві
"Тут нас не знають. Незнайомцям неважливо які ми"
Зі сцени вона радісно анонсує виставу своїх учнів вроцлавського інтегрованого театру "EUFORION". Ця усміхнена пані - Анна Єндричка-Гамера, керівниця трупи з особливостями психічного розвитку і спеціалістка з танцювальної терапії. До Львова на фестиваль жінка привезла своїх натхненних акторів і виставу для дорослих. Анна Єндричка-Гамера зізнається, що у чужому місті вони відчувають себе спокійно - тут їх ніхто не знає. Людям навколо невідомо, що більшість акторів команди мають досвід численних госпіталізацій, історія їхніх хвороб залишається у таємниці. Натомість вона пишається, що може називати цих людей особливими і талановитими, адже вони працюють над собою щодня. Театр існує від 1995 року і в репертуарі має двадцять прем'єр. Понад 600 км учасники події подолали для того, аби змусити глядача повірити їхнім емоціям, поділитися пристрастю до сцени.
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
"Дуже важливим є налагодження міжнародної співрпаці, оскільки кожна культура має свої театральні, освітні, реабілітаційні традиції. Всі вони відбиваються у постановках особливих театрів. Якщо дивитися вистави нашого фестивалю, то помітна різниця між стилістикою литовською, білоруською, польською, українською", - ділиться Анастасія Войтюк, директорка благодійної організації "Непротоптана стежина", що від 2001 року робить мистецтво доступним для всіх.
Чи було у кавалера Дорна дев'ять коханок?
"EUFORION" підготували спектакль за мотивами твору "Дев'ять коханок кавалера Дорна" Корнеля Макушинського, уродженця Стрию. Переклад спектаклю на українську мову здійснила Лариса Андрієвська і кожен охочий отримав листівку з перекладом та ілюстрацією, оскільки виставу поставили мовою оригіналу.
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Психіатри, одні з перших побачили цей спектакль і були здивовані прогресивністю та футурологічними прогнозами Макушинського, який творив ще в період Другої Світової війни. Попри визнання, а потім негативну критику, Корнель Макушинський залишився для поляків гумористичним письменником, відомим любов'ю до жінок і бриджу. Анна Єндричка-Гамера режисерувала "Дев'ять коханок кавалера Дорна" і зізналася, що це було непросто.
Труднощі постановки полягали в дивних метаморфозах дев'яти жінок. Вони залишалися без волосся, очей чи пальців. Тому єдиним вирішенням стало використання ляльок. Під час вистави, глядач сумнівається у реальності героїв і занурюється у внутрішній світ головного героя-пацієнта Дорна. Інша складність - в інтимних моментах вистави: поцілунках та доторках. Тож ляльки терпеливо втрачали частини тіла, підлягали реанімації, ставали акторами, приймали любов кавалера Дорна.
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Режисерка з Луцька Алла, яка цьогоріч відвідує фестиваль у ролі гості, поділилася враженнями. На її думку, найбільш вдалою деталлю вистави є використання ляльок.
"Ми не бачили за ляльками людського "я", ми бачили акторів, їхнє життя на сцені"
В театрі всі є рівними
Всі персонажі дуже різні. Глядач пробачав їм забуті, несказанні фрази, тому що увагу захопила щирість на обличчях. Актори дивилися одне на одного з захопленням, гордістю і закоханістю. Відчувалася неймовірна підтримка та згуртованість серед колективу.
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
"Наважитися вийти на сцену - складний момент для всіх. Це - хвилювання і постійна боротьба з собою. Театр є хорошою реабілітацією, бо людина вчиться працювати й удосконалюватися. Хтось погано орієнтується в просторі і на фестивалі вчиться це робити. Він стає кращим за себе вчорашнього. Зважаючи на те, що актори не звикли до нової сцени, а на репетицію є всього 15 хвилин. Для них дуже важливо не розгубитися та зрозуміти, що їм потрібно робити. Важливо також вміти донести те, що він хоче передати, бути зрозумілим, почутим, цікавим. Це необхідно з реабілітаційної, мистецької і психологічної сторін", - розповідає координаторка фестивалю "Шлях" Анастасія Сімака.
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Актори колективу "EUFORION" у перший день фестивалю стали ближчими до глядачів, а протягом наступних днів зможуть знайти собі друзів з інших країн, обмінюватися ідеями, товаришувати у соцмережах. Адже найчастіше людям з психічними порушеннями бракує комунікації.
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
На сцені у всіх рівні можливості. Вимоги є однаковими і основною метою є якісний театральний продукт. У такий спосіб відбувається інтеграція людей з особливими потребами в суспільство. На театральній площадці різниця між акторами нівелюється. А якщо вона втрачає своє значення на сцені, то її можна зменшити і у повсякденному житті.