RSS
ПОЛІТИКА СПЕЦПРОЕКТИ

Моє покоління має стати добрим підґрунтям для зростання якісно нового покоління еліти, - Мушак

Олексій Мушак. Депутат Верховної Ради VIII скликання. м. Київ
Для мене визначання патріотизму дуже просте: мої особисті інтереси і амбіції не суперечать, а збігаються з інтересами і амбіціями держави. Для мене це і є формула справжнього патріотизму.
Моє покоління має стати добрим підґрунтям для зростання якісно нового покоління еліти, - Мушак Олексій Мушак. Фото: прес-служба О.Мушака

Відомо, що в давні часи еліта визначалась переважно приналежністю до знатного роду і великим капіталом. Як Ви визначаєте для себе поняття еліти в контексті сучасності?

Поняття еліти – це в першу чергу поняття відповідальності. Так сталося що незалежність дісталася Україні досить легко: без боротьби, без страждання, в рамках якогось сподівання на краще в майбутньому. І з 1991 року у нас не було достатньо політиків які відчували би всю повноту відповідальності за майбутнє держави і не було зроблено реальних кроків для того щоб держава відбулась. Їхні дії мали більше бутафорський або наслідувальній характер. Тому найважливіший критерій для справжньої еліти – це відповідальність.

В історії України сталися дві великі події, коли прості люди своєю громадянською активністю змінювали хід історії і переписували сценарії написані для нас із зовні, - я говорю про дві революції. Ці революції породили лідерів які прагнули взяти на себе роль цієї нової еліти. Проте вже буквально наступного дня ставало помітно, що ці люди ніяк не виправдовували своїми діями високе звання еліти і можна назвати багатьох діячів котрі мали свій зірковий час на Майдані, але в підсумку виявлялися не здатними продукувати нові цінності і смисли забуваючи про відповідальність.   

 

Про появу нової еліти в України вже досить давно говорять і покладають на неї багато сподівань. З її приходом пов’язані очікування довгожданих змін. Як Ви вважаєте, чи вже настав час нової еліти? Наскільки коректно буде сказати, що нова еліта вже сформувалась і готова брати на себе відповідальності за долю країни? Чи можливо це лише перехідний період і ще варто почекати?

Вважаю зарано говорити про вже сформовану нову еліту. Еліта не з’являється на порожньому місці; для того щоб еліта сформувалась потрібна селекція: коли ми відмовляємось від гірших, - натомість обираємо кращих. Проте у нас довгий час все було якраз навпаки: люди які досягали успіху, були чимось взірцем не йшли в політику, вважаючи,що порядна людина в політику йти не може (політика – брудна справа). Це призвело до того, що  якщо в інших сферах діяльності, спорті, чи то мистецтві, через конкуренцію формувалась еліта, то в політиці ми застрягли десь у 70-х, 80-х роках минулого століття, а світ уже пішов далі. Тому нам якраз не вистачає хорошої селекції, хорошої підготовки.

Багато наших вчинків, якихось мотивацій чи навіть страхів формуються поведінкою ще наших бабусь. Зокрема в українців ще десь на підсвідомому рівні живе страх голоду, хоча проблем з їжею у нас немає. Це є ще прояви наших старих генетичних страхів і стереотипів. Тому я вважаю, що моє покоління має стати підґрунтям, тим перегноєм в хорошому розумінні цього слова, на якому буде зростати нове покоління з новим набором цінностей.

 

24 роки тому перед тогочасною української елітою постала велика місія вибороти і утвердити незалежність України. Очевидно, зараз ми живемо в часи нового загострення боротьби за незалежність. В чому відтак відмінність нової еліти від попередньої? Які нові завдання і виклики стоять перед української елітою зараз?

Основна відмінність на мою думку в тому, що зараз ми по-справжньому виборюємо нашу незалежність кров’ю і через страждання, усвідомлення справжньої цінності незалежності країни і цінності кожного людського життя. 

 

Якщо ми говоримо про оновлення України. Які на Вашу думку нові цінності мають прийти на заміну старим, зокрема в політиці?

В  першу чергу, як я вже зазначав, - це відповідальність, друге – прозорість, і третє – це відбір. Я вважаю що ми повинні пройти через конкуренцію. В політиці, як і в інших сферах діяльності важлива селекція. От до прикладу в кінці 80-х років не було яскравого чемпіона світу з боксу у надважкій вазі; і якщо зазвичай боксери виходять на ринг двічі-тричі на рік, то тоді бої почали проводити набагато частіше: претенденти виходили в ринг мало не щомісяця. І завдяки цій інтенсивній конкуренції бокс вдалося підняти на новий рівень, адже з’явились справжні чемпіони. Це саме те що ми повинні пройти зараз в нашій політиці – жорсткий відбір.

 

За часи незалежної України, нажаль, ми частіше чули про ті моменти, які роз’єднують країну. І політики часто спекулювали на цих проблемах в особистих електоральних інтересах. Відтак постає питання, які існують об’єднуючі ідеї та цінності? Ви би могли їх назвати? В чому Ви вбачаєте свою особисту відповідальність за Україну? Яка Ваша особиста місія?

Як я говорив: моє покоління має стати добрим підґрунтям для зростання в майбутньому якісно нового покоління еліти, і в цьому питанні я докладаю певних зусиль. Через фонд "Україна! Я за тебе!"  реалізую свої проекти. Ми фінансуємо поїздки талановитих дітей на міжнародні олімпіади, проводимо тут конкурси. Також ми хочемо створити технологічні класи куди міг би прийти кожен учень, і на найсучаснішому обладнанні світового рівня міг би проводити свої власні експерименти, досліди, реалізовувати проекти. Це те, що я вважаю допомогло би нам у формуванні нового покоління еліти і саме в такому сприянні полягає завдання нашого покоління перед прийдешнім. 

 

Чи потрібна Україні національна ідея? Якщо так, то як би Ви її сформулювали?

Щодо національної ідеї, то вона має сформульована як відповідь на запитання: хто ми є? І чим ми, українці відрізняємося від інших: поляків, росіян, англійців тощо? Яка наша спільна мета? Місія? Фактично це пошук власної ідентичності.

Були спроби визначити цю національну ідею,проте мабуть неможливо просто закрившись в кабінеті ось так її визначити. Вона має якось виникнути. Зараз мені здається що є якесь відчуття, що ця національна ідея України вона десь існує. Інтуїтивно відчувається що вона десь є, але чітко сформулювати поки що ніхто не може, однак є таке відчуття, що вона буде сформована в потрібний час. Чимось ми мабуть-таки відрізняємося, в чомусь є наша окрема місія, проте я сам не такий видатний мислитель щоби змогти це сформульувати.

 

Що для Вас особисто означає бути патріотом? Хто справжній патріот: людина, що активно всюди заявляє про свій патріотизм, виявляє свою любов до батьківщини в зовнішніх атрибутах, чи той хто тихо робить свою корисну роботу?

Для мене визначання патріотизму дуже просте: мої особисті інтереси і амбіції не суперечать, а збігаються з інтересами і амбіціями держави. Для мене це і є формула справжнього патріотизму.

 

Назвіть п’ять особистих  пріоритетних цінностей.

В першу чергу це свобода самовираження. Я взагалі лібертаріанець за переконаннями і ратую за мінімальне втручання держави і за максимальну свободу людей і людської ініціативи. Це цінність сім’ї. Здоров’я: як фізичне так і когнітивне та духовне. І знову ж таки відповідальна поведінка.

 

Чи здатна нова еліта сформувати нову політичну культуру в Україні?

Насправді тут не все так просто. Україну найближчі 5-10, а то і 20 років очікують часи серйозних, в чомусь і болісних змін. Або ми змінюємось, або ми помремо. Ми зараз ще не маємо більшості прогресивних людей, але маємо критичну меншість. Європа йшла до радикальних змін 300 років. Ми можемо зробити це швидше, авторитарними методами можна зробити це ще швидше, але ж українцям властиві демократичні цінності (навіть демократично-анархістські хуторянські цінності). Я говорю хуторянські в позитивному ключі. Адже якщо задуматись що являє собою хутір – це фактично громада зі своїми сильними господарями, які знають як потрібно господарювати і заробляти розраховуючи на свої сили, що в у великій мірі збігається з американською мрією. Так що таку українську особливість можна розглядати як позитивну.

 

Яка роль сучасних інформаційних технологій і вільного доступу до глобального інформаційного поля для становлення нової еліти?

Я розглядаю роль сучасних технологій як доступ до знань, доступ до ресурсів. Цим потрібно вміти користатися. Є багато можливостей отримати важливі знання, розширити свої межі, зробити для себе світ цікавішим. В будь якому випадку це завжди нові ширші можливості.

 

Чим на Вашу думку відрізняється стиль життя успішної людини? Чи існує взагалі «елітарний стиль життя»? Опишіть Ваш особистий стиль життя.

Я не вважаю що є якийсь один критерій успішної людини чи елітарний стиль життя. Якщо говорити про стиль життя успішної людини – це робити те що ти вважаєш за потрібне, те що тебе надихає не витрачаючи свого внутрішнього ресурсу на марне.

 

Як Ви визначаєте для себе питання відкритості? Наскільки Ви особисто готові бути відкритим як людина, і як політик зокрема?

Я як політик максимально відкритий. Я не приховую своїх статків. Тому я вважаю відкритість важливою цінністю для політика, адже тоді я можу в чесній відкритій конкуренції можу гідно конкурувати і перемагати більш закрите старе покоління політиків саме завдяки своїй відкритості. Так що в цьому контексті відкритість вигідна для політика.

 

Ви себе вважаєте політичним ідеалістом чи прагматиком? І чи взагалі потрібні ідеалісти-романтики в політиці, чи політика розуміє лише прагматичний підхід?

Я ідеаліст стовідсотковий, не пристосований до життя. І думаю, що зараз у нас в парламенті ідеалістів чоловік 30-40.

Є різні ступені розвитку суспільства. Ми наразі знаходимось на третьому етапі, етапі дикої демократії – тотальної боротьби за владу і ресурси. Є четвертий рівень європейський – це рівень беззаперечного слідування правилам і законам. П’ятий рівень - американська система ефективності: хто ефективніший той і кращий. Шостий етап – це коли ми мислимо не лише про свій інтерес, а мислимо про світ загалом. Це рівень видатних постатей, таких як зокрема Махатма Ганді. З кожним етапом кількість ідеалістів відповідно зростає і з часом сподіватимемось у нас буде це також.

 

Перемога та поразка. Наскільки принципово для Вас перемагати? Якщо трапляється програвати: як переживаєте поразку? І чи був у Вашому досвіді приклад, коли тимчасова поразка врешті приводила до омріяного успіху?

Взагалі часто важко відрізнити де перемога, а де поразка. Я наведу приклад нашого північного сусіда. Коли Росія укладала з Китаєм газовий договір. Це вважалось великою перемогою Росії; буквально за пів року ціни на нафту падають, і з переможного проект стає фактично збитковим. Ось так за короткий час все змінюється на 180 градусів: перемоги стають поразками, поразки-перемогами. Зараз мені здається ми відходимо від моделі нульового результату: наскільки хтось виграв – настільки хтось програв. Я не прихильник психології тотальної перемоги і переламування суперника. Світ показую що вигідніше мати 1% акцій BMW або Apple ніж 100% акцій якогось вітчизняного металургійного комбінату. Так, ти переміг, тобі належить все, проте все виявляється досить відносно.

 

Яке Ваше хобі? Улюблені книжки? Фільми? Музика?

Хобі: люблю щось робити для природи. В наступному місяці буду запускати в карпатські річки форель. Заняття спортом. Зараз не настільки багато часу можу цьому приділяти, але намагаюсь. Проте природа в першу чергу.

Література: подобається Пєлєвін, дуже добре пише. Є такий Бернард Вербер "День мурах, "Імперія ангелів". А також українські прислів’я і приказки, дуже така сильна штука.

Кіно: подобаються фільми братів Коенів, їх такий чорний саркастичний гумор.

Музика: не вважаю себе великим музичним гурманом, слухаю те що популярне. З українських подобається Бумбокс.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

07 10 2015 09:40
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ