Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

#нова_еліта. Леся Василенко про команду інноваторів з "приземленим" планом дій

#нова_еліта. Леся Василенко про команду інноваторів з
Фото: з особистого архіву Лесі Василенко
Леся Василенко - юристка, правозахисниця і громадська діячка. Засновниця й голова правління громадської організації "Юридична сотня", членкиня громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів та співголова Ради волонтерів при Міністерстві оборони. Магістриня права, випускниця Університетського коледжу Лондона. У 2014—2016 роках консультувала і координувала проект "Чорна книга злочинів проти людяності, скоєних проти учасників протестного руху в Україні". Нагороджена Знаком пошани Міноборони (2016), відзнакою президента "За участь в антитерористичній операції" і Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Іде до парламенту в команді партії "Голос" Святослава Вакарчука.

Як ви для себе прийняли рішення йти в політику? З якими намірами балотуєтесь до Верховної Ради?

Рішення далось мені складно, бо свого часу я дуже скептично, якщо б не сказати негативно, ставилась до всього, що могло бути пов’язаним з роботою Верховної Ради, Кабміну чи інших державних органів. Але, як то кажуть, ніколи не зарікайся.

Так склалось, що останні п'ять років я працюю в громадському секторі й допомагаю військовим та ветеранам. З 2014 року разом з командою я працювала над розробкою та просуванням законопроектів, направлених на захист прав військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей. Сім моїх власних розробок стали частиною національного законодавства України і зараз виконуються. У співпраці з різними міністерствами, в тому числі й з Генеральним штабом ЗСУ, я адвокатувала прийняття ще десятків законопроектів, які стали законами.

Це був дуже цікавий досвід, але однозначно непростий. З одного боку, статус громадського активіста завжди дає більшу свободу - у висловлюваннях, в креативності підходів, у спілкуванні. Але є й інша сторона медалі: ти ніколи не можеш бути до кінця певним у результаті. Безпосередній процес прийняття рішень відбувається в сесійній залі, а іноді в кулуарах. Саме там проходять фінальні обговорення та внесення остаточних поправок.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Ще один нюанс: дуже важко впливати на технічно-процесуальні аспекти законотворчості. Не від тебе залежить, коли зареєструють законопроект і скільки депутатів його підпише. І ще складніше з тим, коли законопроект поставлять на голосування.

Доволі часто ми отримували відповіді "не на часі" та "є важливіші проекти". Та що може бути актуальнішим за закони у сфері національної безпеки та оборони, за підтримку ветеранів у країні в стані війни?!

Власне, з таких міркувань і сформувалось моє рішення балотуватись до Верховної Ради. Я абсолютно свідома того, що за межами парламенту, за межами поля прийняття рішень я витрачаю надмірний час і зусилля, але не добиваюсь тих результатів, які потрібні суспільству вже зараз. Це обмежує передусім швидкість справжніх реформ.

Зараз я переконана, що не маю іншого вибору, крім того, щоб брати на себе повну відповідальність та йти в парламент. Я маю напрочуд сильну впевненість у власних силах та у нашій команді. Якби цього не було, то навряд чи я б прийняла рішення балотуватись у народні депутати.

То, можливо, Ви саме зараз прийняли рішення бути в політиці, бо вірите, що відтепер "проштовхувати" не доведеться?

Про таке можу тільки мріяти. В Раді 423 народних депутати, кожен з власною думкою та баченням. Але я балотуюсь від партії "Голос", а це — команда людей, орієнтованих виключно на результат. В нас люди, які звикли досягати поставленої мети і мають послідовний, системний підхід до реформ. Це дає впевненість, що наша команда не загрузне в процесах і забезпечить у стінах ВРУ конструктив і оперативність.

У чому ви вбачаєте принципову відмінність нової еліти від старої?

Мені подобається вислів, який належить, здається, Наполеону ІІІ: "Якщо ти хочеш знати як мислить людина, подивися на світ, в якому вона жила коли їй було 20 років".

Дійсно, якщо подивитись на світ, в якому формувалась так звана стара еліта, стане зрозуміло, якими категоріями та цінностями оперують ці люди. В них зовсім інший підхід до життя і логіка мислення також інакша. І цьому потрібно не давати оцінки, а просто прийняти як даність.

Люди, які хочуть досі керувати країною, виросли й сформувались у зовсім інших реаліях. Ми ж формувались у європейських цінностях та у відкритому світі можливостей. Ми є такими собі україноцентричними ліберальними демократами, котрі щиро відстоюють інтереси своєї держави й не бояться цього. Але водночас ми не боїмося і зовнішнього світу. Ми прагнемо посилення співпраці та побудови спільних просторів з усіма країнами світу. Ми — інноватори з приземленим планом дій, які мають що запропонувати та своїй країні, і світу. Але не цураємось переймати досвід та вчитись.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Тобто вік — визначальний фактор?

Ні, не вік, а бажання змін, відсутність страху перед реформами й перетвореннями. Головне це відкритість: до комунікацій, нових технологій, партнерств. А ще важливо, щоб людина мала бодай базове розуміння, що таке демократія та демократичні цінності. А найголовніше, напевно, — це усвідомлення того, що Україна — це Європа й іншого не дано. В такій Україні людина відіграє найважливішу роль, а держава працює на людину. Будь-хто, хто йде в політику, має бути чесним з собою та усвідомлювати, що це робота на спільне благо. Це служба. А все особисте, власні інтереси залишаються за межами такої служби.

"Знати, що людина, яка пройшла війну, не розчарувалась, а змогла ще й швидко повернутись до повноцінного життя, — це поштовх іти вперед і робити більше"

Що для вас у роботі правозахисника найважче? І навпаки: що найприємніше?

Складно, коли до тебе звертаються з питаннями, на які немає відповіді через відсутність норм в законодавстві. А ще гірше, коли норми є, але вони не виконуються. Важко пояснювати, чому держава не спромоглась забезпечити людям належний рівень підтримки. Важко відчувати несправедливість і розчарування, які щодня переживають наші захисники та їхні сім'ї.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Засновуючи "Юридичну сотню", я ставила собі завдання стати буфером між державою і радикально-агресивними настроями, які зароджувались поміж військово-ветеранською спільнотою. Бути таким буфером нелегко, бо завжди наче намагаєшся виправдати дії держави чи процеси, які є абсолютно неправильними та не можуть мати місце. А з іншого боку, доводиться вислуховувати історії чиновників, які не завжди хочуть допомогти, а навпаки шукають підстави, чому не мають в тому чи іншому випадку виконувати свої зобов'язання.

Але при цьому найприємніше в моїй роботі - це спілкування і допомога людям. Ніщо не зрівняється з відчуттям, коли ти дійсно зміг допомогти. Буває, зустрічаю людей, яким я ще у 2014 році телефоном пояснила, куди і як звертатись, чи надиктувала текст рапорту, і чую: "Як ви мені допомогли", "Ось успішно зробили операцію", "Завдяки вашій допомозі отримав виплати від держави", "А я нарешті отримав землю, вже й полуницю вирощую". Такі відгуки — це дуже потужне джерело натхнення. Знати, що людина, яка пройшла війну, не розчарувалась, а завдяки моїм порадам змогла ще й швидко повернутись до повноцінного життя, — це поштовх іти вперед і робити більше.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Ваша команда позиціонує себе як команда змін. За яку частину змін готова відповідати Леся Василенко?

П'ять років я займалась широким спектром ветеранських питань. Моїм особистим пріоритетом залишається забезпечення комплексного, системного підходу у сфері державної підтримки ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих. Кожна людина, яка повертається з війни, повинна отримати якісні медичні послуги, психологічну підтримку та соціальні гарантії. Метою державної підтримки має бути створення умов, за яких колишні військові можуть якнайшвидше адаптуватись до мирного життя. А це означає забезпечення ветеранам можливостей гідного заробітку, за якого відпадає потреба у пільговому забезпеченні. Законодавство має створювати засади суспільних відносин, в яких до захисників ставляться з повагою та пошаною.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Я вважаю, що давно назріли зміни до закону "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту". Крім перегляду пільгового забезпечення, потрібно також звернути увагу на те, хто вважається ветераном в Україні. Зараз на статус ветеранів претендує близько 20 категорій цивільних осіб, які, наприклад, проживали на територіях, де велись бойові дії. Війна дійсно завдає збитків цивільному населенню: це може бути й втрата майна, і погіршення стану здоров’я. Безумовно, цивільне населення, яке постраждало внаслідок війни, повинно отримувати підтримку від держави. Але ця підтримка має надаватись на підставі окремого статусу, якому має відповідати соціальний пакет згідно з потребами власне цієї соціальної категорії.

Безпосередні учасники бойових дій і цивільні перебувають у різних юридично-правових обставинах, а відповідно мають різні статуси. Разом з новою редакцією закону про статус ветеранів я буду також наполягати на законі "Про статус цивільних постраждалих внаслідок збройних конфліктів".

У сфері моїх інтересів також — питання обрахунку збитків, завданих російською збройною агресією, і зокрема оцінка масштабів екологічної катастрофи на Донбасі. Я зацікавлена у розробці законодавчих механізмів, щоб можна було принаймні провести належний моніторинг ситуації й почати говорити про відбудову підконтрольних територій. В цьому ж контексті я не залишатимусь осторонь зовнішньополітичних питань та позиції України у відносинах з країною-агресором.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Крім того, я маю певні напрацювання у сфері екологічних прав людини. Йдеться про право на чисте повітря, на чисту воду, на якісні продукти. Це речі, якими ми часто нехтуємо, бо наслідки неявні та відтерміновані в часі. Для мене ці права є складовою нашої енергетичної безпеки, екологічної безпеки. Та й стосуються мене особисто як матері двох дітей.

Від професійних питань перейдемо до світоглядних. Чому ви вирішили приєднатись саме до команди "Голосу"?

Це найближча для мене команда по духу і цінностям. Мені дуже важливо працювати з людьми, які ставляться до України так само, як і я. Які обрали життя в Україні і для яких в пріоритеті Україна як сильна незалежна, сучасна європейська держава. Це люди, з якими легко працювати разом, котрі зарекомендували себе в громадському секторі та бізнесі. Команда "Голосу" має фахівців, які покривають всі ключові сфери реформ: економісти та фахівці з енергетики, соціальної політики, судової реформи, антикорупційного законодавства, інформаційної безпеки. Я бачила, що можу доповнити цю команду своїм знаннями та компетенціями і що з цією командою є куди розвиватись та рости.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Тобто ви вже встигли стати повноцінною командою?

Безумовно! В режимі дострокових виборів іншого варіанту просто бути не може.

Бліц

Ви вважаєте себе новою елітою?

Залишу це питання на розсуд громадськості й експертів. Я точно хочу долучитися до творення нової політичної культури в Україні. Знаю, що можу це зробити, бо маю ціннісні принципові уявлення про те, що і як має відбуватися у стінах парламенту, уряду і які елементарні етичні норми мають бути дотримані органами державної влади, котрі приймають рішення.

В чому офер вашої партії? Чим ви принципово вирізняєтесь від інших?

Ми люди, які працювали поруч з державними органами, але не в статусі чиновників. Ми мали досить часу спостерігати за процесами та отримати досвід "зі сторони". Це відрізняє нас, з одного боку, від інших політичних сил, що складаються з людей, які ні в політиці, ні в громадському секторі не працювали; а з іншого — від команд "старожилів", які вже настільки звикли до системи, що перестали помічати її недоліки.

Ви хочете працювати у Верховній Раді чи Уряді?

У Верховній Раді.

Назвіть кілька найважливіших для Вас особистих цінностей?

Чесність, професійність, результативність, відкритість і комунікабельність.

Вислів чи афоризм, що вас надихає?

Все, що не вбиває, робить сильнішим.

Ваші кумири в політиці?

Кумирів немає. Ціную сильних особистостей. Поважаю цілеспрямованих, тих, хто відстоює справедливість. Витривалість, стійкість — це ті якості, які, я вважаю, мають бути притаманні політичному лідеру.

Ваше хобі?

Для мене важливий спорт, обов'язково за день маю якусь фізичну активність.

Дуже люблю біг ранковим Києвом, коли немає загазованості, тисняви, можна насолодитись краєвидами, свіжим повітрям. 6:30 ранку - саме час для ранкової пробіжки.


Фото: з особистого архіву Лесі Василенко

Улюблена література?

З такого, що захопило, — Homo Deus Харарі. І, якщо з його попередньою роботою "Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього" я подумки сперечалась, то тут майже всюди погоджувалась. Ще нещодавно дивилась книжки для дітей і згадала улюблену книжку з дитинства "Таємничий сад" Френсіс Бернетт.

Ваші вподобання в музиці та кіно?

Я зараз дуже рада за українську музику. Тішусь з того, як багато цікавих талановитих виконавців ми тепер знаємо завдяки квотам, про яких раніше навіть не чули. Коли з'явилась ONUKA, то вона стояла в мене на повторі. Дуже подобається "Один в каное".

А так, в принципі, в музиці я різнопланова, слухаю все підряд: якщо хтось загляне в мій плейлист, то, напевне, здивовано вигукне: "Це як?!", — бо там збірка з R&B, реггі, хіп-хопу, року і музики 90-их. Нещодавно робила чоловіку на День народження плейлист, так там все від 80-их і до сьогодні. Вийшов плейлист на вісім годин, а я все ще не могла зупинитись.

Люблю історичні фільми художні чи документальні, засновані на реальних подіях.

Останнє, що вразило, — це серіал "Чорнобиль". Це була така хвиля емоцій, відчуття несправедливості, злості, образи. Емоції подібні до тих, що змусили колись завітати у військовий госпіталь та зайнятись правозахисною діяльністю.

Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
ТОП ЧИТАЮТЬ КОМЕНТУЮТЬ
No articles
СТАТТІ
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн

Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн