Боєць "Донбасу" розповів, для чого пішов на війну: хочу, щоб матері не плакали на могилах

Він розповідає, що в цивільному житті займався культурою, але 20 років тому звільнився з армії.

"Ніколи не думав, що через 20 років після звільнення з армії мені знову доведеться брати в руки зброю. Я взагалі дуже мирна людина, в цивільному житті займався культурою та мистецтвом", - розповів доброволець.

"Те, що відбулось на Майдані, на мою думку, це духовне відродження нації. Я можу прямо сказати – я не малорос, я українець і я пишаюсь цим званням", - наголосив він.

За його словами, те, що зараз відбувається в Україні є очікуваним, хоча б через те, що "це була послідовна політика колишнього керівництва держави".

"Ви знаєте, що дуже просто керувати стадом, бидлом. А якщо людина культурна і вихована, то вона особистість, вміє висловлювати свої думки, має дух. А останнім часом в цій країні тільки те й робили, що людей перетворювали в бидло і в стадо".

"Я довго думав йти чи не йти. Але одного разу настав такий момент, коли я зрозумів, що сидіти більше не можу. Я сказав дружині, що їду і ввечері зібрав речі, а вранці вже поїхав", - розповів "донбасівець".

ЧИТАЙТЕ: У батальйоні "Донбас" є жіноча група: дівчата готуються їхати на схід

За його словами, всі, хто зараз опинились в його батальйоні  - "це люди, які прийшли сюди, щоб не дати можливості "північному сусідові", який відверто бреше про те, що тут нема російських диверсантів військ і тому подібного, не дати вкрасти Батьківщину, цілісність, народ, який він хоче перетворити на таке ж бидло".

"Коли я звільнявся з армії, я "плював" на неї і казав, що такого дибілізму я вже давно не бачив, але коли перші хлопці з прапорами і без зброї йшли під кулі, тоді я сказав, що пишаюсь цією армією".

Всі, зараз тут, прийшли не за статус, не за гроші, вони прийшли сюди, щоб наша країна стала країною, щоб люди себе поважали і в них був найголовніший статус – людина", - вважає він.

Боєць "Донбасу" пояснив, чому він зараз бере участь в бойових діях.

"Я хочу, щоб мої діти і внуки жили в нормальній країні, я хочу, щоб наші жінки не плакали, а сміялись, тому, що жінка завжди повинна усміхатись, а не плакати. Я хочу, щоб жінки нас чекали із магазину додому, з відрядження, а не з війни. Я хочу, щоб матері не плакали на могилах, незалежно від того, якого віку ті діти, яких вони ховають, тому я тут", - сказав він.